4. Охорона навколишнього природного середовища

Серед важливих проблем сьогодення особливе місце посідає проблема охорони навколишнього природного середовища. Серед багатьох питань, пов’язаних з охороною навколишнього середовища чи не найважливіше значення має раціоналізація землекористування, що ґрунтується на збалансованості структури сільськогосподарських угідь і природних екосистем.

Збереження природного середовища, екологічно обґрунтоване використання природних ресурсів та збереження екологічної безпеки людини є найважливішими завданнями, головним ланцюгом економічної і соціальної політики будь-якої держави. Тому, виходячи з цього, охорона навколишнього природного середовища включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, тобто їх охорону, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення продуктивності родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду (що безпосередньо стосується Сколівського району), забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Забезпечення зберігання та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

Очевидним для всіх є одне, що довкілля потребує охорони, як джерело всього живого, як таке, в якому людина, як біологічний вид, може жити і розвиватися лише в благополучних умовах. Наприкінці ХХ століття людство зіткнулося з безпрецедентністю глобального екологічного виживання внаслідок таких негативних змін природи, як істотне зменшення в атмосфері планети Земля кількості кисню, суттєве збідніння запасів прісної та чистої води, руйнація природоохоронної структури ґрунтів, деградація рослинного і тваринного світу, насичення довкілля шкідливими для життя живих організмів речовинами. Вже сьогодні понад 1000 видів хребетних тварин на планеті знаходиться на межі вимирання. З лиця Землі зникли близько 120 видів та підвидів птахів.

Невипадково конференція ООН з питань навколишнього природного середовища і розвитку на найвищому рівні, що відбулася в червні 1998 року в Ріо-де-Жанейро (Бразилія), засвідчила, що стан довкілля є одним з найважливіших чинників глобальної, регіональної та національної безпеки.

Нинішня екологічна ситуація може бути охарактеризована як глибоко-всебічна еколого – економічна криза, що виникла не лише внаслідок хижацької імперської політики щодо України, а й значною мірою зумовлена еколого – правовим ігноруванням вимог природоохоронного господарства.

Безперечно, суспільні економічні відносини, як інтегрований об’єкт правового регулювання, здійснюваного засобами законодавства, почали формуватися недавно і нині набрали достатнього ступеня зрілості. Про це свідчать прийняті в Україні за останні роки законодавчі акти, якими в повній мірі регульовані правовідносини, пов’язані з охороною довкілля, рослинного та тваринного світу, водних об’єктів, здоров’я населення від шкідливих наслідків промислового та сільськогосподарського виробництва.

Основоположні законодавчі акти, прийняті Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України, міністерствами та відомствами з питань охорони довкілля:

Постанови Верховної Ради України:

• «Про екологічну обстановку в республіці та заходи по її докорінному поліпшенню» від 17.02.1990 р.[23];

• «Про земельну реформу» від 18.12.1990 р.[29];

Закони України:

• Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища; від 25.06.1991 р.[32];

• Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 18.10.1992 р.[31];

• Закон України «Про тваринний світ» від 16.03.1993 р.[44];

• Закон України «Про екологічну експертизу» від 09.02.1995 р. [22];

• Закон України «Про пестициди та агрохімікати» від 02.03.1995р. [36];

Кодекси України:

• Лісовий кодекс України від 21.01.1994 р.[11];

• Повітряний кодекс України від 04.05.1993р.[17];

• Водний кодекс України від 12.05.1994 р. [3].