- •Теоретичні основи грошової оцінки земель
- •1.1.Теоретико-методичні засади грошової оцінки земель
- •1.2. Нормативно - правове забезпечення грошової оцінки земель
- •1.3. Методи наукових досліджень
- •2.Аналіз проведення нормативної грошової оцінки на території Сколівського району
- •2.1 Характеристика Сколівського району
- •2.2. Аналіз проведення грошової оцінки Сколівського району
- •2.3. Аналіз продажу земельних ділянок у Сколівському районі
- •3. Застосування даних нормативної грошової оцінки
- •3.1 Уточнення нормативної грошової оцінки на території м.Сколе
- •Вихідні дані по категоріях земель міста Сколе
- •Результати пофакторної оцінки при визначенні комплексного індексу цінності території (id)
- •3.2. Формування земельного податку та орендної плати
- •3.3. Застосування нормативної грошової оцінки при визначенні втрат сільськогосподарського виробництва
- •4. Охорона навколишнього природного середовища
- •4.1. Охорона та раціональне використання ґрунтів
- •4.2. Охорона та ефективне використання водних ресурсів
- •4.3. Охорона атмосферного повітря
- •4.4. Охорона рослинного і тваринного світу
- •5. Охорона праці та захист населення
- •5.1. Аналіз стану охорони праці
- •5.2. Проект заходів по покращенню виробничої санітарії, техніки безпеки і пожежної безпеки при проведенні топографо-геодезичних роботах
- •5.3. Захист населення від надзвичайних ситуацій
- •Висновки та пропозиції
- •Бібліографічний список
- •Додатки
3.3. Застосування нормативної грошової оцінки при визначенні втрат сільськогосподарського виробництва
За деякими даними, в Україні частка земель сільськогосподарського та лісогосподарського призначення перевищує 87% території країни. Не дивно, що надання земельних ділянок для потреб житлової та громадської забудови, промисловості, зв’язку, транспорту тощо із земель зазначених категорій, як і зміна цільового призначення таких земель, є звичними процедурами для суб’єктів господарювання та органів влади. А відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва – одна зі складових таких процедур. Поняття, умови, розміри та напрями використання коштів від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва регламентують ст. 207–209 Земельного кодексу України [8] (далі – ЗК) та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 17.11.1997 р. № 1279 [38]. Відповідно до ст. 207 ЗК відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. Слід зазначити, що відшкодуванню підлягають втрати не будь-яких земель сільськогосподарського призначення, а тільки сільськогосподарських угідь.
Під втратами сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва слід розуміти виведення відповідних земель із сільськогосподарського та лісогосподарського обороту у зв’язку зі зміною їхнього цільового призначення, а також обмеження можливості ефективного господарювання на землі у зв’язку зі встановленням різного роду обмежень та погіршенням її якості через діяльність фізичних та юридичних осіб. Ця норма відображає принцип пріоритетності використання земель для потреб сільського та лісового господарства, закріплений у ст. 23 ЗК та ст. 57 Лісового кодексу України [11] (далі – ЛК). Стаття 55 ЗК відносить до земель лісогосподарського призначення землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. Земельні ділянки під чагарниками вони можуть бути як сільськогосподарського, так і лісогосподарського призначення. Про це свідчать, зокрема, норми ст. 55 ЗК та ст. 1 ЛК. А от щодо визначення обставин, з якими закон пов’язує виникнення обов’язку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, існує різна практика правозастосування. При буквальному тлумаченні ч. 2 ст. 207 ЗК підставою для відшкодування втрат є вилучення (викуп) земельних сільськогосподарських та лісогосподарських угідь для цілей, не пов’язаних із сільським та лісовим господарством. Порядок вилучення (викупу) земельних ділянок визначено ст. 149 та 151 ЗК. Відповідно до цих норм вилучення (викуп) має місце в разі надання уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування ділянок, що вже перебувають у постійному користуванні (власності). За цих умов постає питання про необхідність відшкодування втрат при зміні цільового призначення земельних ділянок приватної власності їх власниками та при набутті права на земельні ділянки державної та комунальної власності без їх вилучення (викупу).
При цьому цільове призначення земель, що не надані у власність або користування, визначається місцевими органами земельних ресурсів на підставі земельно-облікових документів (форми 6-зем). Відшкодування втрат здійснюється і у зв’язку з встановленням обмежень щодо користування сільськогосподарськими та лісогосподарськими угіддями. До таких обмежень, передбачених главою 18 ЗК, належать: охоронні зони, зони санітарної охорони, різного роду заборони тощо. У цьому разі втрати відшкодовуватиме особа, на користь якої встановлюються відповідні обмеження. Погіршення якості земель як підстава для відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва належить, як правило, до протиправних діянь. При цьому відшкодування втрат здійснюється особою, винною у вчиненні відповідного правопорушення, за результатами перевірки, проведеної органом Держземінспекції.
Підставою для відшкодування втрат є затверджений в установленому порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Особа, якій надається (продається) земельна ділянка або яка змінює цільове призначення ділянки, зобов’язана відшкодувати втрати в розмірі, передбаченому проектом відведення, протягом двох місяців з моменту його затвердження. Стаття 208 ЗК наводить вичерпний перелік випадків звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, до яких належать, зокрема: використання земельних ділянок для будівництва об’єктів соціальної інфраструктури, під будівництво і обслуговування житлових будинків і господарських споруд, для розміщення внутрішньогосподарських об’єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств. Слід відрізняти відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва від відшкодування збитків, завданих власникам землі та землекористувачам, на що вказує і ч. 4 ст. 207 ЗК. В усіх випадках, у тому числі і при погіршенні якості угідь, відшкодування втрат здійснюється у грошовій формі на користь бюджету. Цей платіж є формою компенсації державі та суспільству за зменшення кількості сільськогосподарських та лісогосподарських угідь як основного засобу виробництва та за обмеження їх ефективного використання, що є наслідками правомірної або протиправної діяльності фізичних або юридичних осіб. Водночас відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюється відповідно до ст. 156–157 ЗК та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 р. № 284 [38]. Відшкодування втрат і збитків можуть мати місце паралельно та незалежно одне від одного при встановленні обмежень прав власника землі або землекористувача та при погіршенні якості угідь. Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва є однією з гарантій збереження особливо цінних земель сільськогосподарського та лісогосподарського призначення як основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави. Надходження від відшкодування є джерелом фінансування державних та муніципальних заходів з охорони земель та поліпшення складу угідь. Однак деякі спірні аспекти, пов’язані з відшкодуванням втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, знижують ефективність цього інструменту та свідчать про необхідність більш досконалого законодавчого регулювання зазначених правовідносин.
Втрати сільськогосподарського виробництва, що спричинені вилученням сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ) для використання їх у цілях, не пов’язаних із веденням сільського господарства, визначаються на основі нормативів цих втрат по автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю за формулою :
Рв = Пд*Нв*Бд/Бо*Кінт, (3.14)
де Рв – розмір втрат сільськогосподарського виробництва, тис.грн;
Пд – площа ділянки сільськогосподарських угідь, га;
Нв – норматив втрат сільськогосподарського виробництва, тис. грн;
Бд – бал бонітету ділянки сільськогосподарських угідь, що вилучається;
Бо – бал бонітету сільськогосподарських угідь по Автономній Республіці Крим, області, містах Києву та Севастополю;
Кінт – коефіцієнт інтенсивності використання сільськогосподарських угідь (відношення показника диференціального доходу оцінки ріллі землеоцінного району, в якому відводиться земельна ділянка, до аналогічного показника в цілому по Автономній Республіці Крим, області, містах Києву та Севастополю).
Прикладом розрахунку є вилучення земельної ділянки ріллі загальною площею 0,6913 га під рекреацію для будівництва та обслуговування готельного комплексу. Виходячи з вихідних даних для визначення розміру втрат сільськогосподарського виробництва на основі формули 3.14 розглядаємо норматив втрат сільськогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню (установлені Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1279) у додатку Л
Норматив втрат сільськогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню для ріллі по Львівській області складає 109,55 тис.грн. за 1 га.
При цьому бал бонітету області складає 29, а ділянки, що вилучається – 11.
Коефіцієнт інтенсивності використання сільськогосподарських угідь (відношення показника диференціального доходу оцінки ріллі землеоцінного району, в якому відводиться земельна ділянка (68,3), до аналогічного показника в цілому по Автономній Республіці Крим, області, містах Києву та Севастополю (148,5)) при його розрахунку встановлено, що він рівний 0,46.
Підставляючи всі необхідні дані, визначаємо розмір втрат сільськогосподарського виробництва для ділянки, що вилучається.
Рв = 0,6913*109,55*11/29*0,46 =13,21тис.грн
Отже, розмір втрат сільськогосподарського виробництва для даної ділянки, що вилучається становить 13,21 тис.грн.
Втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського господарства, відшкодовують юридичні і фізичні особи в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у разі поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом – у міру їх фактичного надання.
