3.2. Формування земельного податку та орендної плати

Плата за землю – загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а також це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) і постійних землекористувачів [6, с. 348].

Початок року завжди був і залишається часом, коли підприємства, що мають земельні ділянки, подають до органу державної податкової служби звітність з плати за землю. У 2013-му, як і в минулому році, проводиться звітування за правилами, встановленими Податковим кодексом [18], а вони вже встигли зазнати певних змін.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України [8] від 25.10.2001 р. № 2768-III (ЗКУ), використання землі в Україні є платним. А Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (ПКУ) [18] встановлює, що плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

До 2001 року надходження від земельного податку розподілялися таким чином: 80% коштів направлялося до державного бюджету, 20% до місцевих за місцем збору земельного податку. Тепер усі 100% коштів, які надходять від земельного податку, залишаються у місцевих бюджетах, що більшою мірою відповідає усталеній практиці розвинутих країн.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який включає дані реєстрації прав власності, права користування землею і договір на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування території населених пунктів, економічної і грошової оцінки земель [18].

До земельно-кадастрової документації, яку використовують при нарахуванні земельного податку чи орендної плати відносяться кадастрові плани і карти; матеріали, які містять дані про межі адміністративно-територіальних одиниць, земельних ділянок; правовий режим земель, їхню кількість, якість, народногосподарську цінність і продуктивність по власниках землі та землекористувачах.

Об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Суб’єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар.

Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів, проте залежить від виду діяльності власника землі та землекористувача, а саме від цільового призначення земельної ділянки.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, а у разі, якщо така оцінка не проведена — площа земельних ділянок, тобто для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка проводиться центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Основна форма, яка поширена в Україні - це встановлення об’єктом оподаткування ставок залежно від родючості ґрунтів та місця знаходження ділянки. Ці показники інтегровано враховує величина земельної ділянки.

Ставка земельного податку для 1га земель сільськогосподарського призначення встановлюється у відсотках від грошової оцінки відповідних сільськогосподарських угідь і їхній розмір не залежить від розташування у межах населених пунктів чи за їх межами. Ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, щороку станом на 1 січня уточнюються на коефіцієнт індексації.

Податок за лісові землі справляється як складова плати за спеціальне використання лісових ресурсів, що визначається податковим законодавством.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за поданою спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі статистики інформацією про середньорічний індекс інфляції визначає величину коефіцієнтів індексації базових ставок податку, і не пізніше 15 січня відповідного року інформує центральний орган державної податкової служби і власників земельних ділянок та землекористувачів про коефіцієнти індексації.

Передбачено різні принципи (методики), які покладено в основи визначення розміру ставки земельного податку з земельних ділянок різного цільового використання оскільки різні види діяльності на землі створюють різні умови для створення обліку капіталу.

Ставка податку – це законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподаткованої земельної ділянки [18]. Що стосується одного гектара сільськогосподарських угідь, вона встановлюється у відсотках від грошової оцінки у таких розмірах:

- для ріллі,сіножатей,пасовищ-0,1 %

- для багаторічних насаджень-0,03%.

За цим принципом справляється земельний податок з сільськогосподарських угідь, які використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені.

Ставки земельного податку на землі населених пунктів грошова оцінка яких визначена, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком населених пунктів, які віднесені до курортних. У гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей - 2,3 відсотка.

Якщо грошова оцінка земель населеного пункту не встановлена , тоді середні ставки земельного податку в населених пунктах залежать від щільності населення.

Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), під житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 Податкового Кодексу[18]. Крім цього (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, плата за землю справляється у п'ятикратному розмірі податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

Сплата за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнтів:

1. міжнародного значення - 7,5;

2. загальнодержавного значення - 3,75;

3. місцевого значення - 1,5.

Що стосується земельних ділянок (в межах населених пунктів), що надані для залізниць в межах смуг відведення, для гірничодобувних підприємств для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, оплата справляється у розмірі 25 % податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

Податок за земельні ділянки (в межах та за межами населених пунктів), надані для розміщення об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274, 275, 278, 279 і 280 цього Кодексу.

Ставка податку за один гектар несільськогосподарських угідь, зайнятих господарськими будівлями (спорудами), встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Не сплачується податок за:

1. сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;

2. землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;

3. земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;

4. землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування - землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

а) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, захисні насадження, шумові екрани, очисні споруди;

б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, склади, гаражі, резервуари для зберігання паливно-мастильних матеріалів, комплекси для зважування великогабаритного транспорту, виробничі бази, штучні та інші споруди, що перебувають у державній власності, власності державних підприємств або власності господарств.

За своєю природою земельний податок є платою за використання природних (земельних) ресурсів. Земля набуває певної вартості завдяки місцю розташуванню, якісним показникам, фізичному та хімічному складу чи іншим унікальним властивостям. Тому саме та територіальна громада, яка проживає і веде господарську діяльність на тій чи іншій території, має право розпоряджатися грошовими потоками, які формуються від використання її земель.

У додатку К зведено інформацію про надходження від плати за землю по населених пунктах Сколівського району протягом трьох останніх років.

На основі отриманих результатів складаємо діаграму рис. 3.4, де використовуємо сумарні значення надходжень від плати за землю за три передостанні роки.

Рис. 3.4 Надходження від плати за землю за три передостанні роки

Отже, земельний податок формується за об'єктивними ознаками. Його неможливо знизити або підвищити за рахунок господарської діяльності, що спонукає власника використовувати свою власність найефективніше. Фактично даний принцип спрямований на перерозподіл диференціальної ренти, яка залежить від конкретних властивостей ділянки.

Загальновідомо, що різні види діяльності створюють різні умови для виникнення та обігу капіталу (землеробство, промисловість, банківська діяльність тощо). Надприбуткові види діяльності мають оподатковуватися за іншими ставками податку, ніж малоприбуткові. Такий підхід у цілому сприяє формуванню нормальних економічних стосунків у країні й підвищує ефективність використання земельних ділянок. Дані показники свідчать про позитивну динаміку зростання кількості податкових зборів. Оскільки, плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, відшкодування втрат власників землі і землекористувачів, пов’язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів, тому ці показники свідчать про покращені результати регулювання в сфері податкових зборів та розвитку земельних відносин.

Що стосується орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, то це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Оренда землі, як визначено Законом «Про оренду землі» [30], це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та інших видів діяльності.

Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб України, комунальній або державній власності. Об'єктами оренди можуть бути земельні ділянки з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, розташованими на них, якщо це передбачено договором оренди.

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи України, у власності яких знаходяться земельні ділянки.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

Орендна плата за земельну ділянку це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і терміни внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін, про що зазначається в договорі оренди. Внесення орендної плати на майбутній період оренди допускається на термін, що не перевищує одного року. В разі визнання договору оренди земельної ділянки недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається. Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України «Про оренду землі» і не може бути меншою, ніж розмір земельного податку і більшою, ніж його десятикратний розмір. У разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати, якщо інше не передбачено умовами договору оренди [51, с. 230].

Плата за використання земель, які знаходяться у тимчасовому користуванні на правах оренди може встановлюватися в таких формах: грошовій; натуральній (певною кількістю або частиною продукції, яку одержують з орендованої земельної ділянки); у вигляді надання послуг орендодавцеві. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання вказаних форм що визначити інші форми плати. Орендна плата за земельні ділянки, які знаходяться в державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі.

При визначенні розміру орендної плати потрібно враховувати різноманіття існуючих форм і типів орендної плати, наявність різних баз для встановлення її розміру та необхідності обліку ряду специфічних чинників, які можуть істотно впливати на розмір орендної плати.

Доцільно навести приклад визначення орендної плати. Для цього використовуємо дані нормативної грошової оцінки земель м.Сколе. Щоб правильно обчислити розмір орендної плати за землю, слід визначити розмір земельного податку відповідно до Податкового кодексу України ст. 288.

При цьому ставки земельного податку на землі населених пунктів грошова оцінка яких визначена, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком населених пунктів, які віднесені до курортних. У гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей - 2,3 відсотка. м.Сколе знаходиться у передгірському районі, тому використовуємо цей відсоток, для визначення розміру земельного податку.

Після визначення земельного податку на землю визначаємо орендну плату земельних ділянок на перспективу. При цьому розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

• для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Податкового кодексу України;

• для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Податкового кодексу України;

не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

На основі вищезазначеного складаємо таблицю 3.12, де відображено всі результати проведених розрахунків.

Таблиця 3.12

Визначення плати за землі, які знаходяться в оренді, що знаходяться на території м.Сколе

	Категорії земель	Площа, га	Нормативна грошова оцінка земель міста тис.грн	Ставка земельного податку,%	Розмір земельного податку, тис.грн	Ставка орендної плати,%	Орендна плата, тис.грн.
1	Землі житлової забудови	9,88	56311,1094	2,3	1295,1555	3-12	1689,3333-6757,3331
	в.т.ч землі сільськогосподарського призначення під господарськими будівлями і спорудами	57,063	325230,8538	2,3	7480,3096	3-12	9756,9256-39027,7025
2	Землі промисловості	15,9405	105851,4282	2,3	2434,5828	3-12	3175,5428-12702,1714
4	Землі комерційного використання	11,8898	130632,6546	2,3	3004,5511	3-12	3918,9796-15675,9186
5	Землі громадського призначення	32,0251	169417,7861	2,3	3896,6091	3-12	5082,5336-20330,1343
6	Землі транспорту, зв’язку	39,1147	127768,6533	2,3	2938,6790	3-12	3833,0596-15332,2384
7	Землі технічної інфраструктури	1,1942	65569,4524	2,3	1508,0974	3-12	1967,0836-7868,3343
8	Сільськогосподарські землі, з них:
	Рілля	13,0163	383,6339	2,3	8,8236	3-12	11,5090-46,0361
	Багаторічні насадження	0	0	2,3	-	3-12	-
	Сіножаті	32,297	226,0088	2,3	5,1982	3-12	6,7802-27,1649
	Пасовища	25,20	288,3746	2,3	6,6326	3-12	8,6512-34,6050
	Вс.:с/г	0	0	2,3	16,8556	3-12	21,9856-87,9425
	Всього в адміністративних межах міста	237,6206	982412,8089	2,3	22595,4945	3-12	29472,3843-117889,5371

Отже, при ставці земельного податку 2,3% розмір земельного податку з усіх земель в адміністративних межах м.Сколе складатиме 22595,4945 тис. грн., що стосується орендної плати, то мінімальним значенням (3%) буде 29472,3843 тис. грн., а максимальне (12%) складатиме 117889,5371 тис.грн.