НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

__________________________________________________

Іванова

Світлана Володимирівна

УДК 902/904(477)

НАСЕЛЕННЯ ЯМНОЇ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНОЇ СПІЛЬНОТИ

ІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я

(дослід соціальної інтерпретації поховальних пам’яток).

Спеціальність: 07.00.04 – археологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ -2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті археології НАН України

Науковий керівник: кандидат історичних наук,

старший науковий співробітник

ОТРОЩЕНКО Віталій Васильович,

Інститут археології НАН України,

зав. відділом археології енеоліту -

бронзового віку

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

КОВАЛЬОВА Ірина Федорівна,

Дніпропетровський державний

університет,

зав. кафедрою історіографії та

джерелознавства

кандидат історичних наук, доцент

ТОЩЕВ Геннадій Миколайович,

Запорізький державний університет,

кафедра історії України,

доцент

Провідна установа: Національний університет імені

Тараса Шевченка,

кафедра археології та музеєзнавства,

кафедра етнографії та краєзнавства,

Міністерство освіти та науки України,

м. Київ

Захист відбудеться “18” квітня 2000 р. о 14 годині на засідані спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 по захисту докторських дисертацій при Інституті археології Національної Академії Наук України за адресою: 04210, Україна, м.Київ, проспект Героїв Сталінграду, 12.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Інституту археології НАНУкраїни, м.Київ, проспект Героїв Сталінграду,12.

Автореферат розісланий “16” березня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Петрашенко В.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ямна культурно-історична спільнота, що зай­мала великий простір степів від Уралу до Дунаю, загалом вивчена досить повно. Разом з тим, попри низку дисертацій та публікацій, присвячених пам’яткам ямної культури Північно-Західного Причорномор’я, питанням соціологічної інтерпретації приділялося надто мало уваги. У той же час уявлення багатьох дослідників щодо рівня соціального розвитку ямного суспільства, його соціальної структури та можливостей її адекватного відбиття у поховальному ритуалі досить розпливчасті. Отже, розгляд ямних пам’яток регіону, здійснений на тлі загальної культурно-історичної проблематики з метою реконструкції суспільної структури та соціальних відносин, робить їх вивчення на дисертаційному рівні актуальним.

Сучасний стан дослідження. У Північно-Західному Причорномор’ї ямну культуру репрезентують тисячі поховальних комплексів, для яких більшістю дослідників відзначається культурна своєрідність. Північно-Західне Причорномор'я є сполучною ланкою між східноєвропейськими степами та Балкано-Дунайським регіоном, які у сукупності на певному етапі утворювали єдину історико-культурну систему. При вивченні ямних пам’яток регіону дослідники приділяють найбільшу увагу питанням етнічної атрибуції, хронології, культурних зв’язків, інколи – ідеологічних уявлень. Проте поховальний обряд є значно більш інформативним. Він являє собою не тільки утилітарну, але й символічну дію, елементи котрої відбивають соціальні відносини та ідеологічні уявлення.

Сучасний стан вивчення ямних старожитностей дозволяє здійснити спробу реконструкції соціального устрою і соціальних структур, що відображені в поховальному ритуалі. Значною мірою розв’язанню цієї задачі сприяє те, що в українській та російській науці соціоархеологічний напрямок має багаторічну традицію й накопичено чималий досвід в аналізі археологічних матеріалів під цим кутом зору, розроблено прийоми соціологічної інтерпретації речових джерел, запропоновано методики соціального структурування на матеріалах різних археологічних культур.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась як складова частина комплексної планової наукової теми відділів археології Північно-Західного Причорномор’я та археології енеоліту - бронзового віку Інституту археології НАНУ. Тема є складовою загальної програми по збиранню, узагальненню та збереженню культурної спадщини України, яка спрямована на підготовку зводу історико-археологічних пам’яток регіону як джерельної основи їх подальшого конкретного дослідження.

Об’єктом дослідження є доступна авторові сукупність поховань ямної спільноти, досліджених на південному заході України III- початку II тис. до н.е.

Предметом дослідження є поховальний обряд ямної культурно-історичної спільноти Півнично-Західного Причорномор¢я.

Метою роботи є реконструкція соціальних структур ямного суспільства. Поставленій меті підпорядковано головні завдання роботи:

1.Виділення та аналіз певних соціальних груп у ямному суспільстві на підставі притаманних їм типологічних ознак (інвентар, особливості поховального ритуалу);

2. З’ясування соціальної позиції зазначених груп як головних структуротворчих елементів ямного суспільства (з урахуванням рівня трудових витрат на виконання поховання);

3.Аналіз соціальних структур різного рівня (статтевовікової, потестарної, функціональної, етносоціальної);

4. Розгляд особливостей та характеру політогенезу у середовищі носіїв ямної культур регіону.

Джерельну базу дисертації складають дані археології, етнографії, антропології, палеозоології, палінології, трасології. До кола досліджень залучено матеріали 2126 поховань ямної культури регіону, з яких 322 антропологічно визначені (стать, вік).

Методологічною основою дослідження є принцип системності у вивченні соціальних явищ в їх історичній обумовленості.

Методика роботи полягає у моделюванні соціальної структури ямного суспільства з залученням порівняльно-історичного, типологічного, стратиграфічного та ретроспективно-реконструктивного методів.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше соціологічна інтерпретація ямних пам’яток стає темою дисертаційного дослідження. З цих позицій розглянуто не поодинокі неординарні поховання, а сукупний масив комплексів, що дозволило отримати більш надійні та об’єктивні висновки. Уперше саме з позицій соціального структурування розглянуто культурно-атрибутивні компоненти поховального обряду.

Проведене дослідження дозволило виявити закономірності та взаємозв’язки археологічних явищ культури, дати нову трактовку деяким компонентам поховального обряду. На підставі системного розгляду поховальних комплексів виділено сукупність їх типологічних характеристик, що дозволило вийти на рівень соціологічної інтерпретації пам’яток.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні результати та запропонована методика можуть застосовуватися для аналізу ямних матеріалів інших територій. Це дозволить розширити і поглибити наші уявлення щодо історії давнього населення України. Практичне значення дисертації полягає у використанні її результатів при підготовці узагальнюючих монографічних робіт з археології та історії давнього населення України, при підготовці лекційних курсів та в краєзнавчій роботі.

Особистий внесок здобувача. Здобувач протягом майже двох десятиріч займався польовими дослідженнями, збиранням, узагальненням, обробкою та публікацією історико-археологічних матеріалів, зв’язаних з ямними пам’ятками Північно-Західного Причорномор’я. На цьому шляху були самостійно оброблені архівні та археологічні матеріали і зроблена вичерпна збірка джерел за темою. Вперше робиться спроба системного вивчення соціального устрою носіїв ямної культури Північно-Західного Причорномор’я. Головні положення дисертації розкриті у наукових працях, як самостійних, так і в співавторстві. Частина з останніх пов’язана з публікацією польових досліджень автора (Иванова, Ветчинникова, 1991; 1992; 1992а; 1993). Розглянуто семантику деяких артефактів в поховальному ритуалі (Иванова, Ветчинникова, 1989; Иванова, Росохацкий, 1990; Иванова, Цимиданов, 1998). Придивляється увага питанням соціальної інтерпретації поховальних пам’яток, виділена модель середньостатистичного поховання регіону (Иванова, Цимиданов, 1993). Інсігнії влади співведнесені з різними категоріями правителів (Иванова, Цимиданов, 1998). Також систематизовані щоденники археолога-аматора В.І. Красковського та зроблена збірка відкритих їм поселень бронзової доби в Одеській області (Іванова, Ветчинникова, 1989).

Апробація результатів дослідження. Апробація результатів дослідження проводилась у формі доповідей на засіданнях відділу археології Північно-Західного Причорномор’я та відділу археології енеоліту - бронзового віку ІА НАН України, на археологічних та історико-краєзнавчих конференціях (Київ, 1987; Одеса, 1989; Запоріжжя, 1989; Рені, 1989, 1991; Дніпропетровськ, 1994; Донецьк, 1996; Капітанове, 1998; Ростов-на-Дону, 1998; Харків, 1999).

Публікації. Принципові ідеї, висновки, теоретичні положення, що містяться у дисертаційному дослідженні, викладено у 25-х публікаціях автора загальним обсягом 5,3 друкованих аркуша, зокрема в 6-ти узагальнюючих статтях.

Структура дисертації. Загальний текст складається із вступу, чотирьох розділів, висновків – загалом 152 сторінок машинопису, списку літературних та архівних джерел (502 найменування), а також додатків, 42 статистичних таблиць, 67 ілюстрацій.

Основний зміст дисертації

У Вступі обгрунтовано актуальність теми, вказані її мета та завдання, охарак­теризовано об’єкт дослідження, джерелознавчу базу, висвітлено наукову новизну та практичну цінність дослідження. Наводяться основні положення, які виносяться на захист.

Розділ 1 Вивчення проблеми соціологічної інтерпретації пам’яток доби ранньої бронзи

Розгляд загальних принципів соціологічного структурування, які розробляються різними дослідниками на підставі аналізу археологічних джерел, демонструє перспективність цього напрямку сучасної археології. Відмітимо два вузлових моменту соціоархеологічних досліджень. По-перше - формалізовано-типологічний метод (Генинг, Борзунов, 1975; Бунятян, 1982, 1985; Рычков, 1982, 1990; Пустовалов, 1992; Колесников А.Г., 1993 та ін.). По-друге - принцип аналізу трудових витрат на проведення поховального ритуалу (Binford, 1971; Массон, 1976; Лебедев, 1977; Добролюбский, 1982 та ін.).

Щодо ямної культури, спеціальні праці, які б висвітлювали питання соціальної структури та суспільних відносин її носіїв, є нечисленними. Найчастіше розглядались окремі її аспекти. Автори вважають, що у ямних племен була суспільна організація патріархального типу (Мерперт, 1974; Даниленко, 1974; Хлобыстина, 1976; Марина, 1981; Ковалева, 1989). При цьому відмічається слабка майнова диференціація (Мерперт, 1968; Кузьмина, 1973; Алексеева, 1992 та ін.). Дослідники виділяють трифункційну структуру ямного суспільства (Смирнов, Кузьмина, 1977; Довженко, Рычков, 1988; Моргунова, Кравцов, 1994; Васильев, 1995). Традиційним став розгляд окремих рис поховального обряду чи категорій інвентарю як позначень конкретних груп населення (знаті, жерців тощо).

Джерелознавча база та сукупність різноманітних наукових методик соціологічного аналізу дозволяють вийти на реконструктивний рівень інтерпретації поховальних пам'яток носіїв ямної культури в Північно-Західному Причорномор'ї.

Розділ 2 Поховальні пам’ятки ямної культурно-історичної спільноти Північно-Західного Причорномор’я та методика їх соціологічної інтерпретації

Звертаючись до питань соціологічної реконструкції суспільства, дослідники здебільшого оперують поняттям соціального статусу, під яким вони розуміють відносне положення індивіда або групи у соціальній системі, яке визначається їх роллю у житті колективу (див. про це: Генинг, Бунятян, Пустовалов, Рычков, 1990). Пропонується розрізняти статус, який приписано (успадковано), та статус, якого було досягнуто, тобто який залежав від можливостей індивіда досягнути його власними силами (Куббель,1988).

Загальновизнаним є те, що у поховальному ритуалі саме трудові витрати, які виражені у характері поховального обряду та розмірах могильних споруд, позначають різний соціальний стан небіжчиків. Розгляд поховальних комплексів з урахуванням цих моментів може бути підставою для реконструкцій соціальних ролей та суспільної позиції індивідів і суспільних груп. У контексті поховального обряду ямної культури регіону, відмінності у кількості витраченої праці проявляються як відхилення від середньостатистичної моделі поховання (Иванова, Цимиданов, 1993). Неоднозначність поховального ритуалу, належність його до семіотичного рівня не дозволяє трактувати його виключно як відбиток суми трудових витрат, які вкладені у поховання. Елементи поховального ритуалу у даному аспекті постають як знаки, а ритуал в цілому – як "текст" (у семіотичному розумінні). Конкретним знаком постає, таким чином, не сукупність трудових витрат, як зазвичай вважають дослідники, а окремі прояви та елементи ритуалу, які відбивають різні аспекти соціального стану небіжчика. Саме тому усі види трудових витрат не слід розглядати як механічну сукупність елементів. Структура такого "тексту" зазнає змін залежно від соціального стану індивіда.

Суттєвим є те, що частина знаків відбиває статус, який успадковувався, а інші – статус, який досягається. Розгляд рівня трудових витрат не сукупно, а за окремими компонентами (наявність курганного насипу; наявність виступу; параметри могильної ями тощо) дозволяє нам припускати, що кожен з них є пов’язаний із різними рівнями соціального статусу.

Категорії інвентарю та особливості ритуалу, які фіксуються одночасно у похованнях чоловіків, жінок та дітей, певно, відбивають деякі аспекти статусу, який успадковувався. Перш за все це стосується металевих прикрас, возів, антропоморфних стел, кам’яних ящиків, ровів, які оточують поховання. Із статусом, який досягається, пов’язані зброя, знаряддя праці. При цьому висока питома вага поховань дітей та підлітків з ритуальним інвентарем може вказувати на особливу роль дитини у сакральному житті суспільства (Алекшин, 1986).

Істотною є типологічна своєрідність синхронних поховань. Зазначимо, що стало традиційним виділяти серед ямних поховань обрядові групи. Визначальним фактором у таких класифікаціях постає поза похованого. На думку одних, вона є хронологічною ознакою (Кривцова-Гракова, 1955; Яровой, 1985; Дергачев, 1986; Николова, 1992). При цьому є точка зору, що поза мерця віддзеркалює різні етнічні корені ямної культури (Рычков, 1998). Фіксуються п’ять основних варіантів пози небіжчика, у межах яких можна простежити більш дрібну градацію. Небіжчика може бути покладено: 1) зібгано на спині з руками, випростаними вздовж тулуба (795 поховань - 56,3%); 2) з нахилом праворуч, при цьому права рука випростана вздовж, а кисть лівої знаходиться у ділянці тазу (238 поховань - 16,8%); 3) з нахилом ліворуч та дзеркальним до попереднього розташуванням рук (189 поховань - 13,4%); 4) на правому боці (86 поховань - 6,1%); 5) на лівому боці (104 поховань - 7,4%), залишок не встановлюється.

Існує тенденція розглядати бінарні опозиції у рамках єдиної обрядової групи (Яровой,1985; Дергачев, 1986). У той же час суттєвим вважаються правобічне та лівобічне розташування (Рычков,1990; Николова,1992). Погоджуючись з тим, відмітимо, що кожна з п’яти виділених на основі пози мерця обрядових груп більш чи менш чітко співвідносяться з певними категоріями інвентарю та особливостями ритуалу. До того ж суттєвою є різниця в антропологічному типі небіжчиків, похованих зібгане на спині, та небіжчиків, яких було покладено на боці (Зиневич, 1970; Круц С.И., 1985). Наведені дані знаходяться у відповідності з висновками дослідників про етнічне забарвлення такої ознаки, як поза похованого (Рычков, 1990, 1998). Спільні риси, які поєднують обрядові групи у рамках ямної культури регіону, свідчать, скоріш, про різні корені, ніж про існування етнічної відокремленості.

Виникає враження, що бінарні опозиції у значній мірі є пов’язаними між собою через 1-у обрядову групу. Можна говорити про її певну консолідуючу роль. При цьому, якщо поховання з лівобічним розташуванням похованих (3-тя та 5-та групи) мають деякі відмінні риси, які майже не зустрічаються у інших групах, то поховання з правобічним розташуванням небіжчика (2-га та 4-та групи) цього не демонструють - вони явно тяжіють до 1-ої групи. Типологічна близькість 3-ої та 5-ої груп, а також 2-ої та 4-ої груп дозволяє їх при подальшому аналізі розглядати сумісно.

Відмітимо, що питання хронології ямних поховань заслуговують окремого дослідження (Николова, 1992; Тесленко, 1999). Саме тому, в рамках дисертації ми не ставили своїм завданням розгляд динаміки соціального устрою ямного суспільства в регіоні. Автор вважає свою роботу лише початковим етапом реконструкції соціальних структур. В подальшому ми бачимо перспективу співвідношення наших висновків з стратиграфічними та хронологічними розробками. Це буде сприяти уточненню наших уявлень про соціальний розвиток ямного суспільства.