Розділ іі. Джерела, наочний образ зрубної спільності, ареал та базові культури

В розділі дано оцінку джерельної бази пам’яток зрубної спільності, що складаються з випадкових знахідок, скарбів речей, поселень, могильників, святилищ, міднорудних копалень. Відзначено велику кількість та високу щільність пам’яток зрубної cпільності, що чисельно переважають комплекси інших археологічних культур та спільностей на півдні Східної Європи. Локалізацію агломерацій поселень пов’язано з долинами річок, жвавими торговими шляхами та родовищами мідної руди. Здійснено облік та стислу характеристику побутових пам’яток, кількість яких налічує 2423 одиниці. Головну ж увагу прикуто до поховальних комплексів, аналіз і характеристика яких дозволили автору виробити концепцію походження та розвитку культур зрубної спільності. Зроблено облік та оцінку опублікованих могильників. Загальна кількість опрацьованих поховань на етапі виділення культур зрубної спільності – 6907. В процесі дослідження кількість задіяних поховань було збільшено до 7624, а для статевого та вікового аналізів оброблено інформацію щодо 7908 небіжчиків. Визначено суттєві риси поховального ритуалу, час функціонування якого визначає період розвитку зрубної спільності. Головні його показники: поховання під курганами у прямокутних ямах з позицією небіжчика в зібганому стані на лівому боці в позі адорації, з орієнтацією в північно-східному секторі (відхилення переважно в межах 45 градусів) та в супроводі 1-2 ліпних посудин. Окреслено кордони зрубної спільності.

Культурно-історичні спільності трактуються нині як спільності археологічних культур (Бондарец, 1990; Ричков, 1995). Такий підхід реалізовано й стосовно зрубної спільності. Обрядові відмінності між похованнями в лісостепу та степу дозволяють ставити питання щодо виділення двох обрядів поховання і, зрештою, двох археологічних культур в межах зрубної спільності з різною генетичним підгрунтям – покровської зрубної та бережнівсько-маївської зрубної (Отрощенко, 1994; 1997; 2000; 2001).

Відмінності між виділеними культурами починаються з неспівпадіння ареалів. Покровська зрубна культура (ПЗК) займала зону лісостепу та деякі північностепові регіони Росії та Східної України. Бережнівсько-маївська зрубна культура (БМЗК) поширювалася в зонах степу, напівпустелі та пустелі, виходячи в лісостеп лише на Лівобережжі України. Різними виявилися підходи до будівництва курганів. Якщо для носіїв ПЗК спорудження кургану становило останню фазу функціонування фактично грунтового могильника, то населення БМЗК будувало курган над першим же здійсненим похованням і робило досипки після наступного похорону. Тому в ПЗК переважають основні поховання, а в БМЗК – впускні. Помітними були відмінності в типах поховальних споруд. В ПЗК домінували прямокутні ями, перекриті деревом на рівні давньої денної поверхні. Специфічною відзнакою служила багатокамерність окремих, переважно елітних, поховальних споруд і, відповідно, наявність колективних поховань (5,9%). Серед поховань БМЗК вирізняються так звані ящичні конструкції (зруби, кам’яні скрині, склепи) кількість яких cукупно сягала 12%. І хоч поховання у прямокутних ямах тут також переважали, проте перекриття ями нерідко влаштовувалося в середині поховальної споруди чи на виступах. Різними виявилися вектори домінуючої орієнтації небіжчиків (північний – для ПЗК і східний – для БМЗК). Саме критерій орієнтації виявився найуніверсальнішим і таким, що дозволяє визначити культурну належність кожного конкретного могильника. Зближуючим фактором виступає тут наявність північно-східної орієнтації, що зближує обидві культури й дозволяє ставити питання щодо зрубної культурно-історичної області. Проте, на могильнику ПЗК відхилення від північно-східного вектора буде в бік півночі, а на могильнику БМЗК – в бік сходу.

Розподіл на культури простежується і в різному кількісному та якісному складі речей поховального супроводу. Для поховань ПЗК нормою була одна-дві посудини, а для БМЗК – одна. Ця розбіжність стає виразнішою при облікові великих масивів поховань і в середньому становить 1,25 посудин на поховання ПЗК і 0,9 посудини на комплекс БМЗК. Зазначимо, що для поховання сабатинівської культури в Миколаївській обл. цей показник складає всього 0,4 посудини на одне поховання. Столовий гостроребрий посуд присутній в похованнях обох культур, але в ПЗК його декоровано переважно відбитками гребінчастого штампу, а в БМЗК – шнурового. Присутність напутньої їжі сягає в обох культурах приблизно 11%, але в ПЗК це, як правило, ребра, а в БМЗК ребра чи куприк. До того ж в БМЗК їжа ставилася до могили на дерев’яній таці. Перекривання поховальної споруди шкірою офірованої тварини надійно зафіксовано лише для БМЗК. Бронзові ножі “зрубного” типу відомі в похованнях обох культур, але морфологічно вони різні, що дозволяє дослідникові уточнювати культурну належність поховання і за формою цього знаряддя праці. Поховання зі зброєю репрезентують виключно ПЗК (70 комплексів). Усталений набір жіночих прикрас (жолобчасті скроневі підвіски та браслети, фаянсове намисто) є показовим для ПЗК (9,8%). В комплексах БМЗК лише зрідка трапляються дротяні скроневі підвіски (2,4%).

Відмінності виявлено в статевому та віковому складі людей, похованих на могильниках ПЗК та БМЗК. На некрополях ПЗК співвідношення чоловіків та жінок, дорослих та дітей виглядає збалансованим, а на могильниках БМЗК воно виступає пропорції 3:1 на користь чоловіків та дорослих. Носії різних культур мали особливості в домобудівництві: заглиблені в землю великі житла ПЗК, побудовані з дерева і комплекси садибного типу БМЗК з широким використанням каменю в конструкціях житлових і господарчих споруд. Зафіксовано відмінності у веденні господарства – скотарського для ПЗК і скотарсько-землеробського для БМЗК. Аналіз вмісту горщиків з поховань показав, що населення лісостепу вживало їжу виключно тваринного походження, а степовики – як тваринного, так і рослинного (Демкин, Демкина, 1999). Носії названих культур користувалися продукцією різних гірничо-металургійних центрів – Каргалінського (ПЗК) і Донецького (БМЗК). Таким чином, доводиться говорити про наявність відмінностей системного характеру між культурами зрубної спільності.