План

Вступ

Розділ I Теоретична передумова розвитку гри.

Загальна характеристика

1. Значення гри у формуванні особистості 6

2. Гра - творчий процес 12

3. «Природа» гри 16

4. Психологічна характеристика ігрової діяльності 19

5. Проблеми і гра 22

6. Розвиваючі ігри та їхні умови 26

Розділ II Прояв предметної та ігрової діяльності

1. Предметна діяльність і гра 32

2. Гра і спілкування 40

3. Роль гри у вихованні позитивного ставлення до школи

45

4. Науковий аналіз ігрової діяльності 48

5. Класифікація ігор 51

6. Іграшка та її значення в ігровому процесі 59

Розділ III Дослідно-експериментальна робота щодо ефективності використання гри як спосіб всебічного розвитку дітей

1. Ігровий досвід, як практичне визначення рівня вихованості та особистісного розвитку дітей 62

2. Опис ефективності використання ігор у процесі навчання

66

Висновки 71

Список використаної літератури 72

Вступ

Актуальність теми. Сьогодні, як ніколи широко усвідомлюється відповідальність суспільства завиховання підростаючого покоління. Перетворення загальноосвітньої іпрофесійної школи націлює на використання всіх можливостей,ресурсів для підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Далеко не всі педагогічні ресурси використовуються у сфері виховання ірозвитку дитини. До таких мало використовуваним засобам виховання відноситьсягра.

А між тим, педагогіка та психологія бачать у грі такі важливіособливості як:

поліфункціональність - можливість надати особистості позиціюсуб'єкта діяльності замість пасивного «споживача» інформації, украйважливі для ефективності навчально-виховного процесу.

Гра відноситься до непрямим методом впливу: дитина не відчуває себе об'єктом впливу дорослого, є повноправним суб'єктомдіяльності.

Гра - це такий засіб, де виховання переходить у самовиховання.

Гра найтіснішим чином пов'язана з розвитком особистості, а саме в періодїї особливо інтенсивного розвитку в дитинстві, воно набуває особливогозначення.

Гра - перша діяльність, якій належить особливо значнароль у розвитку особистості, у формуванні властивостей і збагаченні йоговнутрішнього змісту.

У ранні, дошкільні роки життя дитини гра є тим видомдіяльності, у якому формується його особистість.

Увійшовши в гру, раз по раз закріплюються відповідні дії;граючи, дитина все краще опановує ними: гра стає для ньогосвоєрідною школою життя. Дитина грає не для того, щоб придбатипідготовку до життя, а набуває підготовку до життя, граючи, тому що унього закономірно з'являється потреба розігрувати саме ті дії,які є для нього новонабутими, ще не стали звичками. Урезультаті він в процесі гри розвивається і отримує підготовку доподальшої діяльності.

Він грає, тому що розвивається і розвивається, тому що грає. Гра-практика розвитку.

Гра готує дітей до продовження справи старшого покоління,формуючи, розвиваючи в ньому здібності та якості, необхідні для тієїдіяльності, яку їм в майбутньому належить виконати.

У грі у дитини формується уява, що включає в себе івідліт від дійсності, і проникнення в неї. Здібності доперетворення дійсності в образі і перетворення її в дії,її зміни закладаються і готуються в ігровому дії, і в гріпрокладається шлях від почуття до організованого дії і від дії допочуттю. Словом, у грі, як у фокусі, збираються, в ній виявляються ічерез неї формуються всі сторони психічного життя особистості в ролях,які дитина, граючи, приймає на себе, розширюється, збагачується,поглиблюється сама особистість дитини.

У грі в тій чи іншій мірі формується властивості, необхідні для навчанняв школі, що обумовлюють готовність до навчання.

На різних етапах розвитку дітям властиві різні ігри в закономірнийвідповідно до загального характером даного етапу. Беручи участь у розвитку дитини,гра сама розвивається.

Психологічна теорія діяльність у рамках теоретичних поглядів.Л.С. Виготського, О.Н. Леонтьєва виділяє три основні види людської діяльності – трудову, ігрову і навчальну. Усі види тісно взаємопов'язані.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з теорії виникнення гри акторів-професіоналів у цілому дає можливість уявити спектр її призначень у розвиток і самореалізації дітей. Німецький психологК.Гросс, котра першою кінці в XIX ст.предпринявший спробу систематичного вивчення гри, називає гри початкової школою поведінки. Він, хоч би зовнішніми чи внутрішніми чинниками гри не мотивувалися, же сенс їх у тому, щоб стати дітей школою життя. Гра об'єктивно – первинна стихійна школа, який хаос якої надає дитині можливість ознайомлення із сталими традиціями поведінки людей оточуючих.

Діти повторюють в іграх чи до чому ставляться які з увагою, що він доступно спостерігати та що доступно їх розумінню. Хоча б тому гра, на думку багатьох учених, є вид розвиваючої, соціальної діяльності, форма освоєння соціального досвіду, одне з складних здібностей людини.

Блискучий дослідник гри Д.Б.Эльконин вважає, що гра соціальна за своєю природою і безпосередньому насиченню іспроецирована на відбиток світу дорослих. Називаючи гру «арифметикою соціальних відносин»,Эльконин трактує її як діяльність, виникає певному етапі, як з провідних форм розвитку психічних функцій та способів пізнання дитиною світувзрослих.[1]

Вітчизняні психологи і педагоги процес розвитку розуміли як засвоєння загальнолюдського досвіду, її загальнолюдських цінностей. Про це писавЛ.С. Виготський: «Немає вихідної незалежності індивіда від суспільства, як і наступного соціалізації» [2]

Гра відтворює стабільний і інноваційне в життєвої практиці, і, отже, є діяльністю, у якій стабільне відбивають саме правил і умовності гри – у яких закладено традиції і норми, а повторюваність правилами гри створює тренінгову основу розвитку. Інноваційний самим шляхом іде від установки гри, що сприяє тому, щоб дитина вірив або вірив в усі, що відбувається у сюжеті гри. Багато іграх «функція реального» присутній як у виглядісрезових умов, як у вигляді предметів – аксесуарів, як у самої інтризі гри. О.Н. Леонтьєв довів, що вона оволодіває ширшим, безпосередньо недоступним йому колом дійсності, лише у грі. Граючи, дитина знаходить себе і усвідомлює себе особистістю.

Для дітей гра – сфера їх соціального творчості, суспільного телебачення і творчого самовираження. Гра надзвичайно інформативна. Гра – історія пошуку дитиною себе у колективі однолітків, вихід на соціальний досвід, культуру минулого, сьогодення й майбутнього, повторення соціальної практики, доступною розумінню.

Мета курсової роботи: Теоретично обгрунтувати і експериментальновипробувати систему розвитку дітей дошкільного віку в грі.

Гіпотеза курсової роботи: Розвиток дітей у грі дошкільноговіку буде ефективно, якщо забезпечити: систему використання ігор наспеціально організованих заняттях і в повсякденному житті, максимально --пізнавальну активність дітей, комплексне вирішення всіх завданьщодо розвитку психічно пізнавальних процесів, доцільнуприватність планування протягом року ігор в межах завдань всебічногорозвитку, з огляду на принципи індивідуалізації та диференціації.

Завдання:

1. Вивчити особливості психолого-педагогічної інноваційної діяльності в дошкільну освіту.

2. Вивчити особливості проведення ігор у дошкільному закладі.

3. Визначити педагогічні умови використання педагогічних ігор.

4. Експериментально випробувати систему використання психологічних ігор спрямованої на розвиток пізнавальної сфери, розвитку мислення, на міжособистісне розвиток творчих здібностей дітей з однолітками і дорослими.

Розділ I Теоретична передумова розвитку гри. Загальна характеристика.

1. Значення гри у формуванні особистості

Психологи здавна вивчають ігри дітей і дорослих, шукаючи їхфункції специфічний зміст порівнюючи з іншими видами діяльності. Необхідність у грі іноді пояснюють, як необхідність дати вихіднадмірної життєву силу.

Інше трактування природи, ігри - задоволення потреб увідпочинку. Живе істота, граючи, своєрідним чином тренується, чого -небудь навчається. Гра може бути викликана і потребою у лідерстві,змаганні. Можна розглядати гру і як компенсує діяльність,що в символічній формі дає можливість задовольнити нездійсненібажання.

Й. Гейзінги, автор класичного твору "Гомо людекс" ( "Людина, яка грає"), підкреслює, що гра не має будь-якоїматеріальної основи.

Вже у світі тварин вона руйнує межі фізичного існування. "Тварини можуть грати, значить, вони вже десь більше, ніж простомеханізми. Ми граємо, і ми знаємо, що ми граємо, значить, ми більше ніжпросто розумні істоти, тому що гра - заняття дуже розумне. "З точкизору лінійного детермінованого світу, гру можна розглядати тількияк надмерность, яка не спирається на будь-який традиційний фундамент.

Гра, - це діяльність, яка відрізняється від повсякденнихбуденних дій. Людство знову і знову створює свій придуманийсвіт, нове буття, яке існує поряд зі світом натуральним, світомприроди. Узи, які пов'язують гру і красу дуже тісні ірізноманітні. Будь-яка гра, це, перш за все вільна, вільнадіяльність.

Гра протікає заради неї самої, заради задоволення, що виникає всамому процесі виконання ігрового дії.

Гра - це діяльність, яка зображує ставлення особистості досвіту, що її оточує.

Саме у світі вперше формується необхідність впливу наоточення, змінити його, коли у людини виникає бажання, якенеможливо відразу реалізувати створюються передумови ігрової діяльності.

Самостійність людини в середині ігрового сюжету безмежна,вона може повертатися в минуле, заглядати в майбутнє, багаторазовоповторювати одне й те саме дія, що приносить і задоволення, даєможливість відчути себе значущим, всемогутнім, бажаним. [п.16 с. 218].

У грі дитина не навчається жити, а живе своїм істинною,самостійним життям.

Гра найбільш емоційна, барвиста для дошкільнят. Дуже вірнонаголосив відомий дослідник дитячої гри Д. Б. Елоконін, у гріінтелект прямує за емоційно - дієвим переживанням, функціїдорослого сприймаються, насамперед, емоційно, відбувається первинноемоційно-дієва орієнтація у змісті людської діяльності.

Значення гри для формування особистості важко переоцінити. Чи невипадково Л. С. Виготський називає гру "дев'ятим валом дитячого розвитку".

У грі як у майбутній діяльності дошкільника здійснюються тівчинки, до яких він буде здатний в реальному поведінці лише черездеякий час.

Здійснюючи вчинок, навіть якщо цей вчинок програє, дитина незнає нового переживання, що пов'язане з виконанням емоційногопориву, який відразу був реалізований у дії цього вчинку. [п.4 c. 307]

Гра значень і мовна діяльність інтуїція, фантазія, мислення. Ігрова діяльність будується, таким чином, що в результатівиникає уявна ситуація. Елементарні функції гри готуються впредметних діях. Передмовою гри стає здатність, перенесенняодних функцій предмета на інші. Вона починається тоді, коли думкивідокремлюються від речі, коли дитина звільняється від жорстокого полясприйняття.

Гра в придуманої ситуації звільняє від ситуативної зв'язку. Угрі дитина навчається діяти в ситуації, яка вимагає пізнання, ане тільки безпосередньо переживається. Дія в придуманої ситуаціїпризводить до того, що дитина вчиться управляти не тільки сприйняттямпредмета або реальних обставин, а й змістом ситуації, її значенням. Виникає нова якість ставлення людини до світу: дитина вже бачитьнавколишню дійсність, що не тільки має різноманітне забарвлення,різноманіття форм, але і знання і сенс.

Випадковий предмет, який дитина роздвоюється на конкретну річ іїї уявне значення, уявну функцію стає символом. Дитинаможе будь-який предмет перестворювати на що завгодно, він стає першимматеріалом для уяви. Дошкільнята дуже важко відірвати свою думку відречі, тому він повинен мати опору в іншої речі, для того, щобуявити собі коня, йому необхідно знайти палицю, як точку опори. У цьомусимволізує дії відбувається взаємне проникнення, переживання йфантазія.

Свідомість дитини відокремлює образ реальної палички, якавимагає реальних дій з нею. Однак мотивація ігрового дії цезовсім незалежно від об'єктивного результату.

Головний мотив класичної гри лежить не в результаті дії, а всамому процесі, в дії, яке приносить дитині насолоду.

Паличка має певне значення, яке в новому діїнабуває для дитини нового, особливого ігрового змісту. Дитячафантазія народжується в грі, яка стимулює цей творчий шлях,створення власної особливої реальності, свого життєвого світу.

На ранніх етапах розвитку гра стоїть дуже близько до практичноїдіяльності. У практичному підставі дій з навколишніми предметами,коли дитина осмислює, що вона годує ляльку порожній ложкою, уявавже бере участь, хоча розгорнутого ігрового перетворення предметів щене спостерігається.

Для дошкільнят основна лінія розвитку лежить у формуваннінепредметні дій, а гра виникає, як завислий процес.

З роками, коли ці види діяльності міняються місцями, грастає провідною, домінуючою формою будови власного світу. [п.9;с. 239]

Не вигравати, а грати - такою є загальна формула, мотиваціядитячої гри. (О. М. Леонтьєв)

Дитина може оволодіти широким, безпосередньо недоступним йомукругом дійсності лише у грі, в ігровій формі. У цей процесосвоєння минулого світу через ігрові дії в цьому світі, включені якігрове свідомість, так і ігрове невідоме.

Гра - творча діяльність, і як кожна справжня творчістьне може здійснюватися без інтуїції.

Інтуїція, в перекладі з латинської - споглядання, розсуд,бачення. Основний показник інтуїції «згорнутий» сприйняття ситуації вцілому, безпосередньо - емоційно, образно. [п. 13; с.3]

У грі формуються всі сторони особистості дитини, відбуваєтьсязначна зміна в його психіці, що готують до переходу в нову,більш високу стадію розвитку. Цим пояснюються величезні виховніможливості гри, яку психологи вважають ведучою діяльністюдошкільнят.

Особливе місце займають ігри, які створюються самими дітьми, - їхназивають творчими, або сюжетно - рольовими. У цих іграх дошкільнятавідтворюють у ролях все те, що вони бачать навколо себе в житті ідіяльності дорослих. Творча гра найбільш повно формує особистістьдитини, тому є важливим засобом виховання.

Гра - відображення життя. Тут все «ніби», «понарошку», але вцієї умовної обстановці, яка створюється уявою дитини, багатосправжнього: дії граючих завжди реальні, їхні почуття, переживаннясправжні, щирі. Дитина знає, що лялька і мишка - тільки іграшки, алелюбить їх, як живих, розуміє, що він не «поправдашній» льотчик, або моряк,але відчуває себе відважним пілотом, хоробрим моряком, який не боїтьсянебезпеки, за цим пишається своєю перемогою.

Наслідування дорослим у грі пов'язано з роботою уяви. Дитинане копіює дійсність, він комбінує різні враження життя зособистим досвідом.

Дитяча творчість проявляється в задумі гри і пошуку коштів вйого реалізації. Скільки вигадки потрібно, щоб вирішити, в якийподорож вирушить, який спорудити корабель чи літак, якепідготувати обладнання! У грі діти одночасно виступають якдраматурги, бутафори, декоратори, актори. Проте вони не виношують свійзадум, не готуються тривалий час до виконання ролі як актори. Вониграють для себе, висловлюючи власні мрії та прагнення, думки і почуття,які володіють ними зараз.

За цим гра - завжди імпровізація [п23; с. 13-15]

Гра - самостійна діяльність, в якій діти впершевступають у спілкування з однолітками. Їх об'єднує єдина мета, спільнізусилля до її досягнення, загальні інтереси і переживання.

Діти самі вибирають гру, самі організовують її. Але в той же час не вякій іншій діяльності немає таких строгих правил, такий обумовленостіповедінки, як тут. За цим гра привчає дітей підпорядковувати свої діїі думки певної мети, допомагає виховувати цілеспрямованість.

У грі дитина починає відчувати себе членом колективу,справедливо оцінювати дії і вчинки своїх товаришів і своївласні. Завдання вихователя полягає в тому, щоб зосередити увагутих, що грають на таких цілях, які викликали б спільність почуттів і дій,сприяти встановленню між дітьми відносин, заснованих на дружбі,справедливості, взаємної відповідальності. [п.19 с. 7-8]

2) Гра - творчий процес

Первинне творчість, як вважає А. Маслоу, спирається наневідоме, його завжди можна спостерігати в здоровому дитину. Це творчістьє характерним для тих, хто здатний гратися, мріяти, сміятися, іледарює, хто може бути спонтанним відкритим для несвідомих бажаньта імпульсних.

Інтуїція «як голос з неба», «господь одкровення», нової структури. Це чудодійний прояснення, осінення, є механізмом інтуїції імає назву інсайт, що в перекладі з англійської та німецької (в межахгенетальпсіхологіі цей термін і було введено) означає безпосередньорозсуд.

Інсайт як момент спогади можна спостерігати майже в кожнійсюжетної гри, коли необхідно знайти предмети - замінників, виконавцівна певні ролі, інтегрувати в сюжет нові обставини,виникають перепони.

Ігрове дію народжується не з уявної ситуації, а навпаки,операція з дією викликає ігрову ситуацію. Таким чином, умоваігрового дії сприяють уяві, роблять його необхідним.

Поки дитина не грає, він не уявляє ігрову ситуацію, іфантазія не працює.

Тільки в процесі гри предмет як ніби розпадається наречові властивості та ігровий зміст. Механізмом фантазії стаєбісоціація.

Термін «бісоціація» належить О. Кестлер, дослідникутворчого процесу який звертав свою увагу підсвідомого. Вінпідкреслював роль випадковості, необхідності відкладання рішення, іроздуми, про боку побічних речей.

У свідомому, як говорив З. Фрейд, слід називати «ВОНО»відсутні типові протиставлення, доброго і поганого, правильного йнеправильного.

У цій сфері психіки протилежного, правильного і неправильного,в цій сфері психіки протилежності сприймаються як єдині, в цілому,загальні.

Таке сприйняття, що є нейтральним у ціннісномувідношенні, сприяє новому творчому погляду на світ.

Відомо безліч «технік» фантазій. Серед них - комбінуванняз'єднання відомих елементів, в нових комбінацій, які постійноспостерігаються в дитячих іграх.

Слід назвати також акцентування - підкреслення окремих рисявища (яке відкривається). Перебільшення або гордовито применшеннядопомагає дитині в ігровому або казковому сюжеті зробити ігрове наголосна якому - або суб'єктивно дуже важливе. Акцентована відображенняопр?? діленого персонажа або окремої ситуації, сприяє узагальненню,типізації, оскільки деякі риси спрощуються, зовсім випадають, випадковіриси відкидаються.

Ігрова діяльність дитини завжди є узагальненою тому щомотивом є не відображення якого - то конкретного явище, а самогодії, як особистого ставлення.

У грі дитина не успадковує, не передає особливе, характерне, вінзавжди типізують. [п16; с. 223]

Інтуїція стимулює фантазування, а фантазії сприймаютьрозвиток творчого мислення.

У кожного активно - чинного людини живе невикоріннапотреба переходити від чуттєвого пізнання світу до раціонального, демислення, механізмом якого є опосередковано.

Мислення є процесом опосередкованого пізнання речей іявищ, осмислення зв'язків і відносин між ними.

У всіх почуттєвих явищах дитина прагне в міру своїх силзнайти відповідний сенс, і його не закінчується «як? чому? навіщо? »спрямовані на відкриття таємниць свого існування.

Те нове, що виникає щодня перед дитиною, є для ньогозагадкою.

Мислення стає узагальненням результатом спостережень, узагальненняморієнтованої діяльності.

Людина не заспокоюється до тих пір, поки загадкового, невідомомуявища, яке хвилює вже самим своїм існуванням, не буде зраджуватипевне значення, яке на початку відбувається в грі.

Гра концентрує в собі всі тенденції розвитку, і дитинаГраючи, як би підноситься над звичайним рівнем свого мислення, свогоповедінки.

Мислення дає можливість знати про те, що безпосередньонеможливо спостерігати.

Воно створює фундамент для творчих передумов. Пошуки значеньсенсу не заспокоює, людина прагне що-небудь зробити з відритимосмисленим явищем, предметом. Раціональна, абстрактне він прагнепредставити наочно дати йому, чуттєвого втілення.

Чуттєво - мовна гра значення знову повертає творчийпроцес, до інтуїції і творча спіраль переходу від інтуїції до фантазії, апотім до мислення, і далі розкручується неістекаемо. [п.8с.17]