51. Узгодження прибутку підприємства за даними бухгалтерського обліку та оподатковуваного прибутку.

Зокрема, розглянемо найбільш поширені у світовій практиці  способи поєднання бухгалтерського та податкового обліку. Розглянемо два з них:

1) прибуток для оподаткування визначається на основі даних бухгалтерського обліку;

2)  фінансовий прибуток корегується згідно з податковим законодавством, і визначається прибуток для оподаткування.

Як бачимо, обидва способи передбачають узяття за основу даних бухгалтерського обліку. Для України найбільш привабливим є другий спосіб. Він передбачає формування бази оподаткування шляхом корегування фінансового прибутку на суму доходів і витрат, які з метою оподаткування віднімаються або сумуються з даними фінансової звітності .

    Досліджуючи відмінності  між фінансовим та податковим обліком з метою їх  взаємоузгодження, П.Хомин рекомендує використовувати окремі аналітичні субрахунки, зокрема субрахунки 841 «валові витрати» та 747 «валові доходи», а «кореспонденцію рахунків у податковому  і фінансовому обліку слід здійснювати за взаємопов’язаними схемами, інакше неможливо забезпечити узагальнення  оборотів та сальдо за аналітичними рахунками на синтетичних, хіба що взагалі вести на підприємствах паралельно дві Головні книги».

Ф. Бутинець і Н.Шатило податковий облік визначають як підсистему бухгалтерського обліку, яка на основі затверджених державою правил виконує функції нарахування та сплати податків і надходження інформації про це відповідним  державним органам.

Розбіжності  в даних обліках пояснюються різною спрямованістю і різними цілями фінансової  та податкової звітності, однак незрозумілим і дискусійним залишається питання щодо абсолютного протилежного поєднання інформації, адже економічний ефект від цього не доведено жодним фахівцем у галузі бухгалтерського та податкового обліку.

Саме тому, на сьогоднішній день, склалася така ситуація,  що деякі підприємства, минаючи бухгалтерський облік, ведуть облік тільки податковий, оскільки дані бухгалтерського обліку необхідні лише для складання звітності органам статистики.  Окремі автори стверджують, що нині весь бухгалтерський облік повинен мати характер податкового. А це означає, що жодне господарство не зможе володіти достовірною інформацією про стан фінансово-господарської діяльності. Податковий прибуток дуже важко ідентифікувати з фінансовим показником у зв’язку з тим, що його природа повністю суперечить основним принципам бухгалтерського обліку.

Так, Валуєв Б.І. наголошує, що взагалі немає необхідності у створенні відокремленого податкового обліку, оскільки так чи інакше  бухгалтерські регістри містять необхідну інформацію, потрібно лише розробити алгоритм її використання.

Треба відзначити, що повне об’єднання бухгалтерського та податкового обліку не може бути здійснене тому, що  вони мають різні цілі. Бухгалтерський облік має на меті надання достовірної інформації про фінансовий стан підприємства, податковий облік виконує фіскальний і регулятивні функції. Саме тому певні розбіжності між цими обліками будуть існувати завжди.  Поряд із цим бухгалтерський  облік – це упорядкована система регістрів із затвердженим планом рахунків й аналітичними даними, завдяки чому досягається дуже високий рівень об’єктивності фінансових показників.

З метою уникнення додаткових вибірок для визначення реальної суми відстрочених податкових активів та відстрочених зобов’язань, податковий облік необхідно будувати на принципах і методах бухгалтерського обліку, які передбачені національними стандартами. Необхідно спростити податковий обік та максимально наблизити його показники до системи бухгалтерського обліку, що є надзвичайно важливим моментом у підвищенні контролювання господарюючих операцій.

 Слід відмовитися від методики нарахування амортизації, яку рекомендує податкове законодавство, оскільки вона не є економічно обґрунтованою і не відповідає особливостям економіки нашої країни, а необхідно  застосовувати лише методи, що зазначені в П(с)БО 7 «Основні засоби».

Вести єдиний бухгалтерський облік витрат та доходів підприємств слід з виділенням тих витрат, які не повинні враховуватися при визначенні прибутку який підлягає оподаткуванні. До таких витрат належать: штрафи, пені, рекламні заходи понад норму,  сплачені неустойки.

Також доцільно встановити обмеження на мінімальний строк корисного використання об’єктів основних засобів для окремих  груп основних засобів, і на застосування методів прискореної амортизації основних засобів. Це дозволить уникнути необ’єктивного зменшення бази оподаткування податку на прибуток.

Замість існуючої системи оподаткування прибутку підприємств, ввести податок з реалізації з мінімальною ставкою ( 1 %), який би розподілявся між державним і місцевими бюджетами. Такий розмір ставки податку не буде занадто обтяжливим для підприємств, проте стабільно його сплачувати будуть всі. Перевіряти такі нарахування контролюючим органам буде значно простіше. Крім того, це надасть можливість господарюючим суб’єктам дійсно на власний розсуд будувати внутрішньогосподарську фінансову політику – самостійно планувати об’єми витрат: на відрядження, амортизацію основних засобів, благодійну діяльність, презентаційні заходи. Крім того, необхідно узагальнити, уніфікувати та  скоротити кількість форм звітності підприємств. Для всіх державних установ розробити єдиний підхід в вимогах щодо приймання звітності в електронній формі, надавши можливість підприємствам швидко і зручно трансформувати інформацію, використовуючи власні комп’ютерні технології [1].

Отже, повне взаємоузгодження бухгалтерського та податкового неможливе, оскільки вони мають різні цілі. Але   проблему узгодження бухгалтерського  і податкових розрахунків оподаткованого прибутку можна вирішити, здійснивши такі важливі кроки:

1) змінити податкове законодавство прo оподаткування прибутку підприємства, в якому  використати терміни, принципи, класифікацію витрат та доходів згідно методичних засад Положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

2) податкова звітність має складатися на основі даних бухгалтерського обліку. Для цього доцільно розробити форму звітності, яка б розкривала б перехід від фінансового результату Звіту про фінансові результати до оподатковуваного прибутку.