34. Основні первинні документи, якими оформлюються операції з руху виробничих запасів. Призначення та основні реквізити довіреності.

при надходженні запасів використовують наступні документи:

прибутковий ордер;

податкова накладна;

накладна на внутрішнє переміщення;

підписка;

відомість 3.3;

картка складського обліку матеріалів;

довіреність;

реєстр здачі документів в бухгалтерію.

При вибутті запасів використовують такі документи:

товарно-транспортна накладна;

лімітно-забірна картка;

вимога;

накладна на відпуск матеріалів на сторону;

рахунок.

Довіреність - це бланк суворої звітності, і дійсний протягом десяти днів. Довіреність призначена для оформлення права окремої посадової особи виступати довіреною особою підприємства при отриманні запасів. В довіреності зазначають такі реквізити: її номер; адреса підприємства - одержувача, його назва, ідентифікаційний код ЄДРПОУ; підприємство-платник і його адреса, рахунок МФО, назва банку; по яке число дійсна; дата видачі; кому видано (посада, ПІБ); документ, що засвідчує особу, серія, номер, дату видачі і ким виданий; які цінності має отримати.

35. Поняття малоцінні предмети та критерії їх віднесення до оборотних чи необоротних активів. Основні документи, якими оформлюється рух мшп та облік.

Поняття «малоцінні необоротні матеріальні активи» — нове в нашому бухгалтерському обліку. До них відносяться предмети, термін експлуатації яких - більше 12 місяців, але при цьому вони не враховуються у складі основних засобів. До таких предметів, зокрема, відносяться спеціальні інструменти і спеціальні пристрої. Облік малоцінних необоротних матеріальних активів (МНА) регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Критерієм для віднесення предметів до МНА (а не до основних засобів) є вартісна межа. Відповідно до п. 5.2 ПБО 7 підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що віднесені до МНА. Тобто ця межа встановлюється керівником підприємства і відображається в наказі про облікову політику. Оскільки розмір вартісної межі впливає на об'єкт обкладення податком на прибуток, поставитися до її документального оформлення слід досить серйозно. Ніяких рекомендацій щодо суми діючі нормативи (стандарти) не містять. За наявності відповідного наказу будь-яка сума (і 100, і 1000 грн.) є обґрунтованою. Виходити, звісно, необхідно із здорового глузду, щоб вартість МНА не була порівнянною з загальною сумою валових витрат.

Зміна вартісної межі (як у бік збільшення, так і зменшення) є зміною облікової політики і можлива тільки з наступного звітного року.

Первісна вартість малоцінних необоротних матеріальних активів

Згідно з п. 7 ПБО 7 МНА, як і об'єкти основних засобів, зараховуються на баланс за первісною вартістю. Первісна вартість включає:

· ціну придбання без ПДВ (за винятком придбання МНА неплатниками ПДВ або придбання НМА невиробничого призначення);

· суми ввізного мита;

· витрати на установлення, монтаж, налагодження;

· витрати зі страхування ризиків доставки;

· при безоплатному отриманні — справедливу вартість на дату отримання;

· при отриманні до статутного фонду — погоджену засновниками справедливу вартість.

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів

Амортизація МНА відрізняється від амортизації основних засобів. Для нарахування амортизації НМА встановлено два методи (п. 27 ПБО 7):

50% вартості, що амортизується,—у першому місяці використання об'єкта й інші 50% — у місяці вибуття, тобто списання з балансу;

100% вартості, що амортизується, — у першому місяці використання об'єкта.

Обраний метод також варто відобразити в наказі про облікову політику.

Бухгалтерський облік малоцінних необоротних матеріальних активів

Планом рахунків для обліку МНА призначено субрахунок 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи». За дебетом рахунку відображається надходження МНА за первісною вартістю; сума витрат з поліпшення об'єкта (модернізація, реконструкція, модернізація); сума дооцінки. За кредитом рахунку відображається вибуття МНА внаслідок продажу, безоплатної передачі і списання при непридатності до подальшої експлуатації.

У разі передачі в експлуатацію МНА не списуються з балансу (на відміну від малоцінних предметів, що враховуються у складі запасів на рахунку 22). Амортизація нараховується одним із методів, установленим підприємством. Нарахована амортизація відображається за кредитом рахунку 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів» із віднесенням суми до складу відповідних витрат:

Списання МНА, що знаходяться в експлуатації, провадиться за рахунок нарахованої амортизації.

У разі передачі об'єктів МНА безоплатно їхня вартість включається до складу інших витрат і відноситься:

у разі застосування рахунків класу 9 — у дебет субрахунку 976 «Списання необоротних активів»;

у разі застосування рахунків класу 8 — у дебет рахунку 85 «Інші витрати».

У разі продажу МНА, не введених в експлуатацію, їхня вартість також включається до складу інших витрат і відноситься:

у разі застосування рахунків класу 9-у дебет субрахунку 972 «Собівартість реалізованих необоротних активів»;

у разі застосування рахунків класу 8-у дебет рахунків 85 «інші витрати».

Доходи від продажу малоцінних необоротних матеріальних активів відображаються за кредитом рахунку 742 «Дохід від реалізації необоротних активів».

Для аналітичного обліку використовують первинні документи, форми яких затверджено наказами Міністерства статистики України (форми № М-4, М-8, М-9, М-11, М-12)

«Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв)»

«Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів»

«Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристроїв)»

«Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів»

«Акт на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх на придатні»

«Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв»

«Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв»

«Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів»

36. Відображення в обліку надходження виробничих запасів (зокрема, сировини і матеріалів) за різних варіантів наявності або відсутності розбіжностей. Запаси – це оборотні активи у матеріальній формі, які належать установі та забезпечують її функціонування (або перебувають у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані, як очікується, протягом одного року.

Середньозважена собівартість визначається за кожним видом подібних запасів шляхом ділення сумарної вартості залишку запасів на початок звітного періоду та вартості одержаних у звітному періоді запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного періоду та одержаних у звітному періоді запасів. Метод середньозваженої собівартості обчислюється на періодичній основі або при кожній отриманій партії запасів. При оцінці запасів слід пам’ятати, що: · транспортні витрати з перевезення запасів не збільшують вартість запасів, а відносяться на видатки установи за відповідними кодами економічної класифікації видатків, що передбачені в кошторисі; · суми ПДВ, що сплачені на придбання запасів, не збільшують вартість запасів, а відносяться на фактичні видатки установи за відповідними кодами економічної класифікації видатків за кошторисом (відображаються як податковий кредит, якщо установа зареєстрована як платник ПДВ); · суми, одержані від реалізації непридатних запасів, залишаються у розпорядженні установи (якщо інше не передбачене чинним законодавством України). Переоцінка запасів. Переоцінка запасів може проводитись у таких випадках: · за рішенням уряду згідно з відповідними нормативно-правовими актами; · за рішенням керівника установи, якщо: запаси морально застаріли; тривалий час перебували на збереженні в бюджетній установі; їх первісна вартість значно відрізняється від вартості запасів, придбаних пізніше. Документальне оформлення надходження та вибуття запасів В процесі господарської діяльності бюджетних установ відбувається рух запасів, який включає послідовні операції: надходження, передача в межах установи та витрачання (або реалізація). Основними документами щодо надходження запасів виступають: · рахунки-фактури; · прибуткові накладні; · акти приймання матеріалів тощо. Синтетичний та аналітичний облік запасів Для відображення в бухгалтерському обліку інформації про оборотні матеріальні активи, що належать установі, реалізацію та витрачання яких планується здійснити протягом року, призначений клас 2 “Запаси” плану рахунків. Клас 2 “Запаси” об’єднує такі синтетичні рахунки: 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”; 23 “Матеріали та продукти харчування”. Для обліку запасів, які призначені для виконання науково-дослідних робіт, для використання у виробництві та капітальному будівництві передбачено рахунок 20 “Виробничі запаси”. При меморіально-ордерній формі облік надходження матеріалів відображається в різних меморіальних ордерах, зокрема № 6, № 8 та ін. Синтетичний облік витрачання матеріалів на різні потреби відображається в меморіальному ордері № 13. До меморіального ордеру заносяться дані з первинних документів про витрачання матеріалів (накладних (вимог), забірних карток та ін.). записи за дебетом субрахунків, що кореспондують з матеріальними субрахунками, здійснюються в розрізі кодів економічної класифікації видатків. Аналітичний облік матеріалів за субрахунками 231, 234-239 у бухгалтеріях бюджетних установ ведеться за найменуваннями, сортами, кількістю, вартістю і матеріально відповідальними особами на картках ф. № З-7 (у книзі ф. № З-6). Аналітичний облік запасів, придбаних за рахунок коштів спеціального фонду, ведеться за тими самими обліковими реєстрами, але окремо від операцій за рахунок коштів загального фонду. 37. Порядок проведення інвентаризації запасів та послідовність визначення її результатів. Відображення в обліку результатів інвентаризації.

Об’єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власниками підприємства, коли її проведення є обов’язковим ­­− згідно із законодавством.

Проведення інвентаризації є обов’язковим:

• перед складанням річної бухгалтерської звітності;

• при зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передавання справ);

• при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів);

• після пожежі або стихійного лиха (на день після закінчення явищ);

• у випадку ліквідації підприємства;

• згідно розпоряджень судових та слідчих органів;

• при передачі майна підприємства в оренду;

• при передачі підприємства з одного підприємства в інше, з одного розпорядження в інше (на встановлену дату передачі) 

Відповідальність за організацію інвентаризацій несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об’єкти, кількість і терміни проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов’язковим

Інвентаризація виробничих запасів, як правило, здійснюється в порядку розташування цінностей у даному приміщенні. Під час інвентаризації не можна допускати безладного переходу від одного виду товарно-матеріальних цінностей до іншого. При зберіганні цінностей у різних ізольованих приміщеннях в однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація здійснюється послідовно по місцях зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення опломбовується і комісія переходить для роботи в наступне приміщення

У процесі інвентаризації визначається фактична наявність цінностей, виявляються відхилення від даних книг обліку і причини відхилень. Інвентаризаційні описи (акти) разом з висновками робочої комісії здають до бухгалтерії для виявлення кінцевих результатів. При цьому бухгалтерія складає звірювальну відомість, в якій послідовно виконуються такі розрахункові процедури: здійснюється взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці; здійснюється розрахунок природної нестачі; визначається кінцеві результати інвентаризації 

Результати інвентаризації після затвердження керівником відображаються у бухгалтерському обліку підприємства у тому місяці, в якому проведена (закінчена) інвентаризація, але не пізніше грудня звітного року. У пояснювальній записці до річного звіту підприємства, установи наводяться відомості про результати проведених протягом року інвентаризацій.

По завершенні інвентаризації виробничих запасів складають інвентаризаційний опис. Оформлені інвентаризаційні описи комісією передаються до бухгалтерії, де дані інвентаризації порівнюються з даними бухгалтерського обліку (лишки або нестачі, якщо вони мали місце). Виробничі запаси, по яких виявлено розходження з даними бухгалтерського обліку, записують в порівняльну відомість, а матеріально відповідальні особи повинні дати інвентаризаційній комісії письмові пояснення що до причин їх виникнення. Свої висновки і пропозиції що до урегулювання інвентаризаційних різниць комісія оформлює протоколом і подає на затвердження керівнику підприємства. Керівник повинен прийняти рішення про оприбуткування лишків та списання нестач запасів і затвердити протокол у п’ятиденний термін