Архітектура хх ст.

Владислав Городецький народився в 1863 р. в селі Шелудьки Подільської губернії ( заразце Вінницька область) у родині дворян польського походження. Середню освіту одержав в Одесі. В школі виявилися його здатності до малювання. Вищу освіту Городецький відправився одержувати в імператорську Академію мистецтв у Петербурзі. В 1891 він одержав диплом і переїхав у Київ. Першими серйозними архітектурними творами стали усипальниця баронів Штейнгелей на Аскольдовій могилі й проект павільйону для мисливського товариства, який він виконав безкоштовно з метою самореклами. Однак Городецький виконував і нескладні проекти будівництва двірських туалетів і підключення їх до вуличних каналізаційних мереж. Городецький став безпосереднім учасником забудови Києва кінця ХІХ ст.— створював проекти багатьох будинків.

Найвідомішими його творіннями стали міський музей старожитностей і мистецтв, караїмська кенаса, костьол святого Миколи, і знаменитий будинок з химерами, у якім він прожив кілька років. Крім створення архітектурних проектів Городецький проявляв свій творчий талант і в інших областях — захоплювався ювелірною справою, писав акварелі, робив гравюри, створював дизайн костюмів для акторів театру Соловцова та для своєї дружини Корнелії. Іншою пристрастю архітектора було полювання. Городецький був членом імператорського мисливського товариства, із’їздив усю Росію, був у Туркестані, Афганістані, Азербайджані, Сибірі, Середній Азії, на Алтаї, і в Африці.

Привезеними мисливськими трофеями Городецький прикрашав свій будинок або дарував у київський мисливський музей. Городецький цікавився всіма передовими досягненнями науки й техніки — він був одним з перших власників автомобілів у Києві, літав з першими авіаторами, цікавився роботами іншого відомого киянина Ігоря Сікорського.Був одружений на дочці відомого підприємця Корнелії Марр, у них було двоє дітей.

Після революції 1917 архітектор іммігрував у Варшаву. Там він займався реставрацією палацу Вишневецьких, а пізніше очолив проектне бюро. З відомих його робіт водонапірна вежа й торговельні ряди. В 1928 він одержав запрошення обійняти посаду головного архітектора синдикату по спорудженню залізниць у Персії й переїхав туди. У Тегерані він проектував вокзал і палац шаха.

Помер Владислав Городецький в 1930 р. від серцевого приступу, похований у Тегерані на лютеранському цвинтарі. У Києві іменем Городецького була названа вулиця, а навесні 2004 у Пассажі відкрили пам'ятник йому присвячений.

Будинок з химерами 1901 – 1903.— цегляна споруда з прикрасами на міфологічні та мисливські сюжети, є головною архітектурною спорудою раннього декоративного стилю модерн міста Києва, столиці України. Свою назву отримала через скульптурні прикраси, тематика яких — тваринний наземний та підводний світи, атрибути полювання, казкові істоти.

Розташована по вулиці Банковій. Архітектор — Владислав Городецький, який збудував її у 1901—1903 роках як прибутковий будинок із помешканням для своєї родини. Місце для будови обрав над крутим урвищем на Банковій вулиці.

Скульптурні прикраси за власними ескізами виконав скульптор Еліо Саля. Резиденція Президента України з весни 2005 року згідно з постановою українського уряду. Будинок спроектовано у формі куба: з боку вулиці Банкової він має три, а з бокуплощі Івана Франка — шість поверхів. У вільному плануванні використано принцип функціонального взаємозв'язку ізольованих груп приміщень (парадних, житлових, господарських), що притаманно розкішним помешканням початку ХХ сторіччя. У будинку було сім електрифікованих квартир: дво- та трикімнатні на першому поверсі (для служниць, кімната для гувернантки, запасна кімната, буфетна, посудомийна, два клозети, дві комори), шестикімнатна — на другому, восьмикімнатні — на третьому та шостому, дев'ятикімнатна — на п'ятому та десятикімнатна — на четвертому.Фасади оздоблені з характерним для модерну використанням різних стилів. «Будинок з химерами» отримав у народі таку назву завдяки скульптурним прикрасам на міфологічну та мисливську тематики на фронтоні. Цікавим є використання високого парапету на даху, що дозволило практично сховати покрівлю — перша будівля «без даху» в українській столиці.

Скульптурні прикраси за власними ескізами Владислава Городецького виконано його незмінним компаньйоном, міланським скульптором Еліо Саля. Римо-католицький собор Святого Миколая, по вулиці Великій Васильківській, збудовано у рафінованих формах готики — з двома шпилястими вежами, традиційними для стилю круглими вікнами — «трояндою», з насиченим ліпним декором. Щодо костелу, можна зауважити, що у різних джерелах повідомляється про двох різних архітекторів храму. В одних джерелах стверджують про те, що храм зводив саме Городецький, в інших — що його архітектором був Валовський, а Городецький лише керував власне будівництвом. Як би там не було, але храм дійсно вражає своєю пишністю та автентичністю — спорідненістю зі своїми середньовічними західноєвропейськими братами.