63. Організація сільського зеленого туризму в україні.

Традиційним та найцікавішим в організації сільського зеленого туризму, чим славиться Карпатський регіон, виступають:

• Природознавчий туризм. Карпатський регіон приваблює відвідувачів передусім величчю та природою.

• Фольктуризм — участь (і безпосередня задіяність, а не лише стороннє спостереження) у різноманітних традиційних народних обрядах і святкуваннях.

• Кінний туризм на витривалих конях карпатської породи ("гуцулики"), що є найближчими родичами вимерлих диких коней-тарпанів, якими колись так славилися українські степи.

• Водний туризм — рафтинг. Це спуск на надувних човнах, плотах, катамаранах чи каяках гірськими річками.

• Винно дегустаційний туризм.

• Історико етнографічний туризм. Людей, незалежно від того, звідки вони приїжджають, цікавить багатовікова історія та культура краю, який вони відвідують.

• Велотуризм. У Карпатському регіоні є десятки міжнародних веломаршрутів.

Головними словосполученнями, що характеризують сільський зелений туризм, є "відкритий простір", "близькість природи", "радість життя", "свобода руху". Цьому виду туризму надають перевагу особи, що зацікавлені працею у сільському господарстві, ремеслами, звичаями чи святкуваннями. На організацію такої форми відпочинку впливають:

—природні ресурси конкретного середовища, які визначають стиль життя місцевої громади і впливають на формування іміджу кожного села;

—особливість культури;

—духовна спадщина або традиції регіну;

—місця для ночівлі з визначеним стандартом харчування;

—продумана сфера послуг;

—інформація стосовно туристичних трас, святкувань та розваг;

—виробничо-комунікаційна інфраструктура.

Важливою підвалиною організації сільського зеленого туризму є також особисті якості господарів агроосель. Адже вони повинні навчитися основам сервісу й культури гостинності, бути щирими, усміхненими та мати організаторські здібності.У Карпатському регіоні (як і на Волині, Поділлі, Подніпров'ї, Запоріжжі, Слобожанщині) перспективною формою анімації може стати організація сільських анімаційних шоу-музеїв, в яких туристів зустрічатимуть "живі" історичні персонажі (руські князі, гетьмани, козаки-запорожці, чумаки, Довбуш з опришками тощо). В Україні об'єкти туризму з колоритними анімаційними програмами є найпопулярнішими осередками масового внутрішнього й міжнародного туризму (наприклад, Музей народної архітектури у с. Пирогово, ярмарка у с.Сорочинцях, фестиваль сільських мистецьких колективів України у с.Боромля та багато ін.). о. Хортиця.

63. Види оздоровчо-спортивного туризму.

Сучасний туризм у нашій країні представлений такими основними видами:

• піший,

• лижний,

• водний,

• гірський,

• велосипедний,

• спелеологічний,

• автомобільний

• мотоциклетний.

В практиці інколи поєднується декілька видів туризму в одному поході. Такий змішаний туризм називають комбінованим. Піший і гірський туризм мають багато спільного. Це і спосіб пересування – пішки, і спільні технічні прийоми подолання складного рельєфу, водних перешкод. Відмінність же – перш за все в тому, що пішохідні походи здійснюються у всіх районах, а гірські – тільки у ви-

сокогірних. Різним є і спорядження. На відміну від пішохідного туризму, де стандартний набір особистого і групового спорядження коригується в залежності від району, через який пролягає маршрут, у гірському туризмі обов’язковим є спеціальне альпіністське спорядження.

Гірський туризм – найбільш колективний вид спортивного туризму. Водний туризм – дуже привабливий вид туризму. Серед водоймищ, якими подорожують туристи – гірські і рівнинні річки, озера іморя. Різноманітні плавучізасоби – дерев’яні і пластмасові човни, надувні човни, розбірні байдарки, катамарани, плоти. Велосипедний туризмпривабливий перш за все завдяки своїймобільності. Велосипедний туризм має певні переваги порівняно з пішохідним туризмом: швидкість руху в ньому в кілька разів вища, за один деньможна побачити більше цікавихмісць. Автомобільний і мотоциклетний – це дуже швидкі види туризму. Маршрути проходять автомобільними дорогами. Перевага цих видів в тому, що можна взяти багато вантажу.

Кожен з учасників повинен знати правила дорожнього руху. Спелеологічний туризм – це пошук та дослідження печер, тісно пов'язаний з карстологією та спелеологією. Спелеотуризм технічно складний вид туризму. Його складність полягає у проходженні складних за рельєфом маршрутів в умовах відсутності природного світла, високої відносної вологості та невисокої температури повітря. Все це вимагає від спелеотуриста ретельної підготовки до подорожі, а такожсили, витривалості, спритності, вправності у використанні засобів життєзабезпечення під землею та засобів страховки, стійких навичок у подоланні відповідних природних перешкод.