63. Правові засади туроператорської і турагентської діяльності.

Правові засади туристичної діяльності в Україні закладено Законом “Про туризм” від 15 вересня 1995 року (зі змінами та доповненнями, прийнятими 18 листопада 2003 року). Майнові відносини в галузі туризму регулюються Цивільним і Господарським кодексами України з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про туризм””. Відповідно до статті 5 Закону “Про туризм”, суб’єктами туристичної діяльності є: туристичні оператори, туристичні агенти; інші суб’єкти підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг; гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу – фізичні особи, які отримали дозвіл на право здійснення туристичного супроводу; фізичні особи, які не є суб’єктами підприємницької діяльності та надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо.

Туристичні оператори – юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність. Туристичні агенти – юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність із реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб’єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність. До туроператорів і турагентів як суб’єктів туристичної діяльності висуваються різні вимоги щодо створення й організації їх діяльності.  Туроператори можуть створюватися лише як юридичні особи, на відміну від турагентів, якими можуть виступати і фізичні особи-підприємці. Туроператор може бути створений у будь-якій організаційно-правовій формі, оскільки Закон про туризм не містить вимог щодо останньої . Організаційна (організаційно-правова) форма передбачає класифікацію підприємств залежно від форм власності, визначених Конституцією України і Законом України "Про власність", та способів розмежування у підприємствах окремих форм власності й управління майном. Юридичне значення цього полягає в урахуванні в законодавстві особливостей правового становища підприємств окремих видів. Вибір організаційно-правової форми туристичного підприємства здійснюють учасники (засновники). Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:   приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);  підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);  комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;  державне підприємство, що діє на основі державної власності;  підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності). В Україні можуть бути створені й спільні (з іноземними інвестиціями) та іноземні (у статутному фонді якого іноземна інвестиція становить 100%) підприємства, а також кооперативні підприємства (кооперативи) – добровільні об’єднання громадян із метою спільного ведення господарської або іншої діяльності.