7. Сезонність в туризмі та її чинники

Туристські потоки не є сталими в часі. Їхня особливість – концентруватися протягом певного періоду року називається сезонністю. За інтенсивністю туристичних потоків туризм поділяється на цілорічний і сезонний. Під цілорічним туризмом розуміють відносно рівномірне відвідування туристичних районів і центрів упродовж усього року, а під сезонним – впродовж певної пори року.  Сезонний туризм поділяється на односезонний і двосезонний. Односезонний туризм розповсюджений у тих районах, які відвідуються туристами переважно влітку чи взимку. Двосезонний туризм характеризується туристичними потоками влітку та взимку. "Гарячий" сезон характеризується достатньо інтенсивними, а "мертвий" – послабленими туристичними потоками або навіть їх відсутністю. Сезонне коливання обсягів туристичних потоків має переважно річний цикл. Комфортність клімату більшості видів характерна для літнього періоду. Влітку спостерігаються ті потоки туристів, що викликає труднощі в їх обслуговуванні. В місяці "пік" виникають певні труднощі в роботі транспорту, організації харчування, забезпеченні житлом, проведенні екскурсій тощо. Якщо в "гарячий сезон" перевантажені всі готелі, кемпінги і мотелі Європи, то в міжсезонний період, як і, велика кількість місць в об'єктах розміщення туристів виявляється незайнятою. В більшості країн 4/5 туристських потоків припадає на період між травнем і жовтнем, коли для відпочинку створюються комфортні умови. Сезонність туризму неможливо ліквідувати, її можна лише пом'якшити шляхом регулювання маркетингових витрат і цін на туристські послуги. Основними причинами сезонності є те, що: - найсприятливіші кліматичні умови для туризму створюються в літній  період (для  туризму  характерна висока концентрація туристів у період найбільш комфортних кліматичних умов*; - літо – традиційний час відпусток (сезонність туризму знаходиться в прямій залежності від сезонності відпусток потенційних туристів*; - літні місяці –  час студентських і шкільних канікул; - літо – період найнижчої продуктивності праці, підприємці зацікавлені в закритті підприємств на профілактичні роботи, а робітників і службовців відправляють у відпустки. У сучасному міжнародному туризмі спостерігається певна закономірність сезонності: чим далі на південь розташована країна від основних ринків збуту Європи і Північної Америки, тим менше виявляється сезонність, що пояснюється відносною стабільністю природно-рекреаційних умов у країнах південної півкулі. З країн південної півкулі тільки в Австралії помітно виявляється сезонність. Тут на жовтень-грудень припадає третина всіх іноземних туристів, котрі відвідують континент. Європа, як район найбільшого розвитку туризму, характеризується найвищим рівнем сезонності. Висока концентрація іноземних туристів припадає на літо. Протягом липня і серпня в Європі подорожує біля   половини загальної річної кількості туристів.  В Іспанії, наприклад, кількість туристичних відвідувань досягає максимуму в серпні – 22%. Рівень концентрації туристських потоків у літні місяці зростає в середземноморських країнах Європи, Африки та Азії. Узимку обсяг туристського попиту підвищується на  мандрівки до середземноморських  країн африканського континенту, в першу чергу це стосується Марокко і Єгипту, де туристський сезон триває цілий рік. Отже, рівень сезонності не в усіх країнах однаковий. У країнах, де річні коливання елементів клімату незначні, сезонність виявляється, а в країнах, де помітно розрізняються температури повітря і води, кількість опадів і сонячної радіації по порах року, літо залишається основним туристським сезоном.