32. Внесок найвидатніших представників галузі у розвиток готельної індустрії (елсворта м.Статлера…).

Цезар Рітц, як і інші піонери готельної індустрії, розпочав свою кар’єру в 15 років учнем управляючого готелю, а вже в 19 років – керував одним із паризьких ресторанів, але залишив цю роботу і влаштувався помічником офіціанта в знаменитому ресторані Voisin. Саме там він засвоїв мистецтво догоджати смакам багатих і знаменитих. В 22 роки Рітц став менеджером Grand National Hotel в Люцерні (Швейцарія), що завдяки його винахідливості став надзвичайно популярним. Через одинадцять років він очолив Savoy Hotel у Лондоні – один із найфешенебельніших готелів світу. Найважливішою рисою керівника Рітц вважав уміння спілкуватися з публікою. Його увага до клієнтів та їхніх бажань підняли мистецтво менеджера на новий щабель. До сьогодні ім’я Цезаря Рітца в готельному бізнесі – синонім елегантності та вишуканості.

Елсворт Мілтон Статлер (готелі „Statler”) вважається одним із найвидатніших представників готельного бізнесу всіх часів і народів. Саме він запровадив високі стандарти комфорту і зручностей у готелях для туристів середнього класу за доступни­ми цінами.

Статлер підкреслював, що в готельній справі немає важливих і другорядних питань, немає дрібниць. Це він вперше сказав, що клієнт зав­жди правий. Висловлювання Статлера «наймайте на роботу тільки добропорядних лю­дей, щиросердних і ввічливих, які часто й охоче посміхаються...» та бага­то інших майже 80 років тому лягли в основу «Кодексу поведінки обслу­говуючого персоналу» (Statler Service Code), що не втратив своєї актуаль­ності й донині.

Конрад Ніколсон Гілтон (готелі „Hilton”) ввійшов до світової історії, піднявши готельний бізнес на недосяжну висоту, оскільки ввів поняття «п’ятизіркового готелю», порівнявши з хорошим коньяком. Сам він є автором тільки трьох нововведень: у 1949 р. – його готельна мережа стала першою серед американських мереж, що відкрила об’єкт за кордоном (у Пуерто-Рико); в 1951 р. – він першим установив телевізори в усі свої номери (саме в усі номери, адже перший готельний телевізор з’явився в мотелі мережі Best Western); а в 1957 р. – першим запропонував сервісні послуги з прямого набору міжміських телефонних номерів. Стратегія Гілтона полягала в тому, що він намагався позичити якомога більше грошей для швидкого розширення бізнесу. Ця стратегія добре працювала до початку Великої депресії 1930-х років. Гілтон не зміг повернути гроші за придбані заклади і втратив деякі з них, пройшовши через процедуру банкрутства. Компанія Hilton Hotels Inc. влилася в Національну готельну корпорацію Муді, де Конрад Гілтон став управляючим.

Гілтон був першим, хто запровадив у великих коридорах спеціальні бари, які стали місцем зустрічей; здав в оренду площі під крамниці для подарунків і газет.

Джон Вілард Маріот (корпорація „Marriott”) Саме він вперше запропонував годувати пасажирів під час перельоту. Ця ідея була реалізована ним в 1937 р. спільно з вашингтонською компанією Hoover Airfield. А через два роки після цього він вийшов на ринок продуктів харчування, запропонувавши свої послуги в даній галузі урядовим закладам, шкільним кафетеріям і лікарням. 1957 року Маріот відкрив перший готель Marriott. Завдяки успіху і позитивному іміджу компанії Маріот у 1967 р. назва її була змінена на Marriott Corporation. Компанії довелось пережити скрутні й критичні 90-ті роки ХХ ст. Починаючи з 1994 р., компанія знову прогресує. За п’ять років з 1995 по 2000 рр. кількість готелів компанії збільшилася вдвічі – з 1000 до 2000.

Кемонс Вілсон („Holiday Inns”) був для готельної індустрії тим, ким був для ресторанної індустрії засновник імперії „McDonald’s” Рей Крок. Влітку 1951 p., перебуваючи з сім’єю на відпочинку, Вілсон змушений був заплатити великі гроші за погано облаштований, незатишний і тісний номер готелю. Саме тут він прийшов до несподіваного відкриття, що го­тельний бізнес є найнерозвиненішим елементом сфери обслуговуван­ня. Це й стало поштовхом для створення ланцюга мотелів і готелів „Holiday Inns”, що став найбільшим і найпопулярнішим ланцюгом у світі. Підприємства „Holiday Inns” орієнтуються на сімейне обслу­говування, повне харчування та безкоштовне обслуговування для дітей.

32. ОХ-ТИ ТИПИ ЗАКЛАДІВ РОЗМІЩЕННЯ ЗАЛЕЖНО ВІД НАЗВАНИХ КРИТЕРІЇВ.

У світовій практиці готельний фонд групують за різними ознаками. Засновниками наукового підходу до класифікації готелів стали доктор В.Хунци­кер (засновник науково-дослідного цент­ру з вивчення туризму у м. Берні) і доктор К.Крапф (засновник науково-дослідного центру з туризму у м. Сенгален). Основними класифікаційними ознаками, що впливають на тип готелю, були визначені такі:

1. тривалість перебування;

2. мета перебування;

3. місце розташування;

4. вид транспорту, який використовується туристом;

5. кількість обслуговуваних туристів;

6. клас готелю;

7. місткість готелю;

8. режим експлуатації (сезон, рік);

9. форма власності.

Згідно з цими чинниками автори виділяють такі види готелів:

1. За тривалістю перебування:

а) для тривалого перебування клієнтів (сімейні); б) для короткотривалого проживання.

2. Залежно від мети перебування:

а) курортні; б) курортно-лікувальні; в) бальнеологічні; г) спортивні: д) для ділових людей;

є) спеціальні представницькі.

3. Залежно від місця розташування:

а) міські (розташовані у центрі міста, на околиці тощо); б) гірські; в) сільські.

4. Залежно від виду транспорту:

а) пристанційні; б) пристановища; в)мотелі;г) ротелі; д) флайтелі.

5. Залежно від кількості обслуговуваних туристів:

а) для групових туристів; б) для індивідуальних туристів.

6. Залежно від класу готелю:

а) люкс; б) перша категорія; в) друга категорія; г) третя категорія.

7. Залежно від місткості готелю:

а) невеликі (малі менше 100 місць); б) середні100-200 місць; в) великі понад 200 місць.

8. Залежно від режиму експлуатації:

а) цілорічні; б) двосезонні (працюють влітку і взимку); в)односезонні (літні або зимові).

9. Залежно від форми власності:

а) приватні; б) акціонерні товариства.

Серед інших класифікаційних ознак можна зазначити ще й такі:

• рівень цін, що встановлюються на основні платні послуги (які надаються в номерному фонді). Залежно від цього критерію, готелі поділяються на:

• бюджетні ($25-35); економічні ($35-55); середні ($55-95); першокласні ($95-125);

• апарт-готелі ($65-125); люкс-готелі ($125-525);

• спосіб надання харчування клієнтам, за яким готелі можна умовно поділити на такі, що:

• забезпечують повний пансіон; надають тільки сніданок; не пропонують харчування.

• поверховість. Світова практика свідчить, що готелі будують від одного-двох до сорока поверхів і більше. Це залежить від економічних, містобудівних умов, нормативних вимог, конструкцій і будівельних матеріалів, методів будівництва, які застосовуються в тій чи іншій країні. Поверховість готелів у різних країнах різна: в Чехії – 8-14 поверхів; в Угорщині в невеликих містах – 4-5 поверхів, у більших містах і на курортах – 6-11 поверхів; в Німеччині – 8-10 поверхів; в Англії – 10-15 поверхів; у Росії – 5-16 поверхів та ін. Будівлі готелів за поверховістю можна поділити на такі групи:

• малоповерхові (1-2 поверхи);

• середньої поверховості (3-5 поверхів);

• підвищеної поверховості (6-9 поверхів);

• багатоповерхові (1 категорії – 10-16 поверхів, 2 категорії – 17-25 поверхів, 3 категорії – 26-40 поверхів);

• висотні будівлі (понад 40 поверхів).