3 . Поняття екскурсії та пізнавального туризму.

Пізнавальний туризм - подорожування з метою ознайомлення з історико-культурними, археологічними та архітектурними визначними місцями, відвідання музеїв, картинних галерей, театрів, фестивалів тощо. Процес пізнання вищевказаних об'єктів часто відбувається на екскурсіях, тому цей вид туризму ще називають екскурсійним. Найбільші потоки туристів, подорожуючих з пізнавальною метою, спостерігаються в Європу, Азію та на Близький Схід. Для невеликих груп туристів можна організовувати пізнавальні тури у вигляді одноденних екскурсій з відвідуванням пам'ятників культури. Екскурсія – це процес наочного пізнання навколишнього світу. Особливість такого процесу полягає у тому, що він передбачає  ознайомлення з об'єктами в місцях їхнього розташування. Саме тому екскурсанти змушені пересуватись до них. Будь-яка оглядова або тематична екскурсія – цілеспрямований, заздалегідь запрограмований процес пізнання об'єктів, які є основою для розкриття теми. Організатори екскурсії задовго до її початку повинні мати чітке уявлення про те, що учасники екскурсії повинні побачити, почути й відчути, до яких висновків вони мають прийти. Екскурсійне пізнання передбачає наявність двох основних елементів: показу й розповіді. Причому показ має провідний характер, а розповідь – підпорядкована показу. Правильне поєднання цих елементів дозволяє досягти головної мети екскурсії розкриття теми. Екскурсія має свої ознаки, які говорять про її подібність з іншими формами пізнання чи ж підкреслюють її суттєві відмінність від них.Загальновизнаними ознаками для всіх екскурсій є: 1. Наявність екскурсантів (групи чи індивідуалів). 2. Наявність екскурсовода, який проводить екскурсію 3. Тривалість проведення від однієї академічної години (45хв.) до однієї доби. 4. Наочність, первинність зорового прийняття та супровідний  характер    розповіді, показ  екскурсійних об'єктів у місці їхнього розташування. 5. Пересування учасників екскурсії за заздалегідь встановленим маршрутом. 6. Цілеспрямованість показу об'єктів, наявність певної теми. 7. Активна пізнавальна діяльність учасників (спостереження, вивчення, дослідження об'єктів). Відсутність хоча б однієї з названих вище семи ознак позбавляє права називати проведений захід екскурсією. Усі екскурсії можна класифікувати залежно від: За змістом екскурсії поділяються на оглядові та тематичні.  Тематичні екскурсії, на відміну від оглядових, охоплюють лише одну тему. Вони поділяються на такі групи: - культово-релігійні; - історичні; - природознавчі; - мистецтво-знавчі; - літературні; - виробничі; - архітектурні. За складом учасників екскурсії поділяються на: - індивідуальні - групові;- екскурсії для місцевого населення;- екскурсії для туристів;  - екскурсії для школярів та студентів; - екскурсії для інвалідів… За місцем проведення : - міські ; - заміські За способом пересування: - пішохідні; - з використ-м транспортних засобів; - комбіновані. Деякі екскурсійні установи використовують для проведення екскурсій тролейбуси, трамваї, річкові і морські теплоходи, потяги метрополітену. За формою проведення: - звичайні; - екскурсії-масовки (її учасники пересуваються по маршруту одночасно 10-20-ма автобусами, в кожному з яких працює свій екскурсовод), -прогулянки (сполучає елементи пізнавання з елементами відпочинку, проводиться в лісі, парку, на морі, річці й ін.), -  уроки, обговорення, або лекції де розповідь переважає над оглядом; - з використанням аудіо та відео матеріалів … Підготовка екскурсії здійснюється у кілька етапів: - вибір теми екскурсії; - розробка нової екскурсії; - підготовка екскурсовода до проведення даної екскурсії. Оптимальна тривалість екскурсійного пізнання становить 2-3 год., т а з інтересом сприймається не більше 15 об’єктів.

4. СПОРТИВНИЙ ТУРИЗМ ТА ЙОГО ВИДИ

Спортивний туризм – це вид рекреаційної діяльності оздоровчого характеру з особливими вимогами до природно-територіального комплексу району подорожі, із високим рівнем споживання природних цінностей. С.Т. поєднує значні фізичні та психологічні навантаження на організм тому й вимагає досить високого рівня фізичної підготовки. Також, дозволяє отримувати спортивні  розряди та звання.   Спортивний туризм передбачає подолання маршруту активним способом, тобто без використання механічних транспортних засобів, (звісно, якщо це не авто, мото, вело маршрут) покладаючись лише на власні сили, реалізуючи вміння і навички пересування пішки, на лижах, плавання на плотах і човнах, їзди на велосипеді та ін. Маршрути можуть бути розроблені як самими туристами, так і рекомендовані туристськими клубами та організаціями. У випадку, коли  самостійно розробляється маршрут, самотужки організовується харчування, розміщення й пересування на маршруті, спортивний туризм матиме самодіяльний характер. Якщо маршрути забезпечуються туристськими клубами та організаціями, то спортивний туризм  буде  плановим. Спортивний туризм користується в основному тими ж ресурсами, що й рекреаційний, однак на відміну від останнього для нього особливо привабливими є не сприятливі та комфортні сторони цих ресурсів, а близькі до екстремальних , такі, що знаходяться на межі можливостей або близькі до неї.       До найбільш масових видів спортивного туризму належить пішохідний туризм. Пішохідні туристські походи можна проводити в усіх регіонах України. Погодні умови дозволяють здійснювати пішохідні мандрівки з березня до листопада, а за сприятливих умов упродовж всього року. Одночасно слід зазначити, що територія України, за винятком двох гірських масивів (Українські Карпати та Кримські гори), має рівнинний рельєф і на ній майже відсутні істотні природні перешкоди, що обумовлюють категорію складності пішохідних маршрутів. Тому у більшості регіонів України можливо здійснювати походи лише до І категорії складності включно, а походи ІІ та ІІІ категорії складності – тільки в Карпатах і Кримських горах. Отже, Карпати та Крим є головними районами проведення пішохідних походів. Різноманітність тут природних перешкод дає можливість туристам оволодіти майже усім арсеналом техніки пішохідного туризму, орієнтування на місцевості, повноцінно проводити навчальні заходи.    Альпінізм та скелелазіння. Традиційно альпіністські сходження проводяться у районах альпійських гір, що піднімаються вище снігової лінії  і характеризуються комплексом льодовикових форм рельєфу (цирки, гострі гребені тощо). Отже альпінізм  в Українських Карпатах є неможливим впродовж більшої частини року. У зимовий період року є певні ділянки, що за своїми спортивно-технічними характеристиками можуть за складністю подолання відповідати вершинам певної складності.  Скелелазіння має чудові можливості для розвитку в Україні. У Криму нараховується 23 скельні масиви по яких прокладені маршрути. Водний туризм. Україна має досить густу річкову систему та значну кількість річок, придатних для проведення водних туристських походів як на розбірних, так і на надувних плавзасобах різних класів.