19. Оцінка небезпек у спорт. Туризмі та способи їх подолання.

Навіть найбільш прості туристські маршрути не позбавлені небезпек. Але майже будь-яку небезпеку, якщо вона вчасно помічено і оцінена, можна відвернути.

Під час походів, подолання перешкод і виконання спільних робіт на бівуаках групи має існувати сувора дисципліна.

Порушення повинні засуджуватися усіма учасниками походу, оскільки дисципліна в поході - як категорія порядку - найголовніша міра безпеки. Чинниками, що виключають чи послаблюють важкі наслідки стикання з небезпекою, є досвід, неослабна пильність, гарне знання техніки пішохідного, тайгового і гірського туризму. Важливо навчитися заздалегідь передбачати небезпеку в поході й вчасно приймати необхідні засоби подолання.

Небезпеки, можливі в походах, можна звести до двох груп: небезпеки, пов'язані з явищами об'єктивного характеру, і небезпеки, пов'язані з неправильними діями туристів.

До першої групи відносяться особливості рельєфу місцевості (підйоми, спуски різної крутості і характер грунту) та кліматичні умови (вітер, температура і вологість повітря, опади).

Серйозну небезпеку в походах представляють водойми, оскільки вони, зазвичай, незнайомі туристам. Місця купання необхідно попередньо обстежити, на небезпечних ділянках встановлювати заборонені зони, суворо регламентувати час купання, призначати чергових за безпеку і, якщо туристів багато, купатися окремими групами, до і після купання перераховувати учасників. Відразу після маршруту, в надмірно розігрітому стані, купатися не можна.

У другу групу об'єднується величезне різноманіття питань пов'язаних з фізичною, технічною, тактичною підготовкою туристів; правильністю добору спорядження, взуття й одягу; з дисципліною в групі, досвідом учасників і керівників; а також психологічним кліматом, станом здоров'я і працездатністю кожного туриста. Гостра сокира і заряджена рушниця, при невмілому користуванні, можуть призвести до важких поранень. Туристів, які не вміють користуватися сокирою слід перед походом навчити рубанню.

20. Особливості проектування оздоровчо-спортив. Турів

Туристська подорож повинна давати задоволення її учасникам, викликати у них позитивні емоції, нести змістовну і цікаву інформацію, бути джерелом приємних спогадів. Маршрут тим привабливіший для туристів, чим більше можливостей він містить для відпочинку і оздоровлення, чим цікавіший його зміст і екскурсійна програма.

Розробка маршруту здійснюється в три етапи:

1* обрання району подорожі; 2* прокладання траси маршруту;

3* детальне відпрацювання основної нитки маршруту і за­пасних варіантів.

Обрання і оцінка регіону подорожі здійснюються на ос­нові таких факторів, як сприятливість природних умов, наявність цікавих екскурсійних об'єктів, наявність транс­портного зв'язку. При прокладанні траси маршруту необхідно стежити за поступовістю наростання кілометражу. Це обумовлено не­обхідністю адаптації і акліматизації учасників походу, тому фізичні навантаження повинні збільшуватись повільно і до­сягати максимуму в другій третині подорожі. Детальне відпрацювання основної нитки маршруту і за­пасних варіантів.Поділ траси на відрізки, що відповідають денному пе­реходу, планування днівок і складання графіку руху групи доцільно здійснювати відповідно до особливостей місце­вості з урахуванням складності шляху, наявності екскурсій­них і природних об'єктів, огляд яких передбачає зупинку.

Сформований на основі маршруту та конкретного попиту тур не може зразу стати товарним продуктом для продажу. Для цього необхідно пройти такі етапи:

-    формування туру; -   експериментальне впровадження; - реклама і презентація туру;

-     просування туру на ринку.

Сформований товарний продукт у вигляді туристичної путівки реалізується через турагентів, бюро реалізації або самостійно через бюро подорожей та екскурсій.

Етапи розробки маршруту:

1* обрання району подорожі;

2* прокладання траси маршруту;

3*     детальне відпрацювання основної нитки маршруту і за­пасних варіантів.

Особливості проектування оздоровчо-спортивних турів включають наступі пункти:

• Визначення мети і вибір району, часу та маршруту турів в залежності від підготовки і туристського досвіду учасників групи.

• Психологічні аспекти підбору групи. (Розглядати взаємовідносини в групі необхідно з урахуванням психологічних якостей і характеру кожного учасника.До числа таких якостей треба віднести: інтелектуальний рівень учасника; вміння раціонально розподіляти сили; вибирати оптимальну стратегію поведінки; моральні якості; мотиви поведінки , темперамент особи; фізичний стан; активність)

• Розподіл обовязків. Збір відомостей про район.

• Розробка маршруту, календарного плану та кошторису.

• Особливості розробки аварійних варіантів.

• Забезпечення спорядженням, медаптечкою та продуктами харчування.

• Підвищення вимог при підготовці складного маршруту передпохідні тренування, підвищена моральна відповідальність, спецнабір спорядження, медикаментів, продуктів харчування, попередня закидка продуктів, дублювання керівництва, акліматизація, медконтроль стану учасників тощо.

21. ОРГАНІЗАЦІЯ ПОБУТУ, ПОСТАЧАННЯ ТА ХАРЧУВАННЯ НА МАРШРУТАХ СПОРТИВНОГО ТУРИЗМУ.

Добір особистого і групового спорядження для туристського походу чи подорожі залежить від природних умов, регіону, тривалості походу, сезону, чисельності групи, мети і завдань походу. Основний принцип добору і комплектування туристського спорядження — брати з собою тільки те, без чого не можна обійтись, і нічого зайвого. Головні вимоги до туристського спорядження — його міцність, легкість, надійність, здатність створити максимально безпечні умови для подолання маршруту і збереження здоровя учасників подорожі. Особисте спорядження має складатися з мінімуму необхідних речей.Якщо планується ночівля в польових умовах, до списку особистого спорядження необхідно включити: спальний мішок із вкладкою, поліуретановий килимок або надувний матрац. Перед походом усім його учасникам повідомляється час і пункт збору групи для виїзду на маршрут, схема маршруту, його основні і контрольні пункти, система звязку.

Одним із найбільш складних моментів під час при проведенні туристського походу є базування. Правильно обрати місце для ночівлі, встановити оптимальну кількість наметів, приготувати їжу чи розпалити вогнище в несприятливу погоду, особливо взимку.

Успішність туристського походу значною мірою залежить від ефективності системи життєзабезпечення в польових умовах, складовою частиною якої є харчування. Якісне і повноцінне харчування є запорукою працездатності, хорошого самопочуття всіх учасників походу. Тому необхідно потурбуватися, про збалансованість, різноманітність і харчову повноцінність похідного раціону. У похідних умовах є можливість поповнити меню за рахунок лісових ягід, дикорослих фруктів, їстівних рослин, грибів. Проте слід памятати обовязкове правило: вживати можна тільки добре відомі ягоди, гриби та ін. В побуті прийнято триразове харчування. При переході від домашніх до похідних умов не рекомендується різко змінювати режим харчування і характер їжі. При складанні меню необхідно враховувати вимоги, пропоновані до продуктів харчування для походу:

1. Висока калорійність; 2. Правильне співвідношення білків, жирів і вуглеводів - приблизно 1:1:4; 3. Наявність різноманітних вітамінів; 4. Стійкість до псування при тривалому збереженні; 5. Розмаїтість (досягається шляхом застосування різних приправ, соусів, спецій і т.п.); 6. Відносно невеликий обсяг і вага (приблизно 800-900 г сухих продуктів для однієї особи на один день походу); 7. Висока якість (дотримання контрольних термінів споживання продуктів, зазначених на упакуванні).