Ергодизайн

ергодизайн = ергономіка + дизайн

Узагальнення вимог до предметної середовищі та її оптимізації з часом привели людство до вироблення якихось узагальнених критеріїв і вимог, які стали основою науки про працю - ергономіки (Ергос - праця, номос - закон), відомої також в англо-мовних країнах як "людський фактор" ( human factors).

За 50 років існування ергономіки як дисципліни мінялися її пріоритети, з'являлися нові специфічні напрями, основні зусилля фахівців завжди концентрувалися на найбільш актуальних завданнях розвитку науки і проблемах проектування нових виробів і технологій. Основним завданням ергономіки було і є забезпечення ефективного і безпечного взаємодії людини із засобами праці і виробничим середовищем за рахунок врахування специфічних можливостей як людини, так і технічних засобів.

У реальній дійсності ергономісти доводиться вирішувати, як правило, завдання професійного відбору та / або адаптації людини до умов функціонування технічних засобів. Проте оптимальним способом забезпечення взаємодії "людина-техніка-середовище" (ЧТС) є повний облік людського фактора на всіх етапах створення, експлуатації та утилізації продукції. Метою даної статті є аналіз тенденцій у розвитку ергономіки та її взаємодії з дизайном.

Ергодизайн як особлива підобласть ергономіки

Традиційно дизайн спирається на суб'єктивне, ірраціональне, а ергономіка - на вимірне, раціональне. У той же час, ефективне проектування виробів і процесів можливо в тому лише випадку, якщо в максимальній мірі враховує можливості людини з їх експлуатації, тобто якщо створюваний об'єкт має зовнішній вигляд, заснований на експлуатаційних характеристиках, а ті, у свою чергу, відповідають ергономічним вимогам.

Вперше термін "ергодизайн" (ergonomic design) з'явився в процесі революційної зміни організації проектування в кінці 70-х рр.. в компанії "Ксерокс", коли тільки створення єдиної "команди" з 25 дизайнерів і 25 ергономістів дозволило створити дійсно конкурентоспроможну виріб і знову повернутися компанії на вершину економічного успіху після декількох років катастрофічних невдач на ринку.

У той же історичний період (1979 р.) сталася серйозна аварія на атомній електростанції в США (Three Mile Island), аналіз причин якої вперше висвітлив проблему врахування вимог ергономіки при проектуванні складних технологічних об'єктів.

З початку 80-х рр.. кількість наукових публікацій з проблеми ергономічного дизайну постійно зростало і досягло максимуму в 1993 р., коли відбулася міжнародна ергономічна конференція "Design for Everyone". З тих пір кількість публікацій на цю тему знизившись, залишається приблизно постійним.

Але з середини 90-х рр.. в країнах, що розвиваються спостерігається зростання числа наукових і проектних установ (інститутів) дизайну, в яких ергономічні підрозділи відіграють провідну роль.

У цьому відношенні досвід країн колишнього СРСР має велике значення. Вся ергономіка з 50-х рр.. була підпорядкована дизайну, тобто була спочатку орієнтована на використання теоретичних і практичних розробок у дизайнерської діяльності. На жаль, цей правильний симбіоз наукових можливостей ергономіки і практичного досвіду дизайну не отримав подальшого розвитку і, більше того, після розпаду Радянського Союзу привів до застою в ергономіці, оскільки наука не може не розвиватися, а в рамках дизайну 70-80-х її розвиток вичерпало себе.

 Нове десятиліття змінило характер і ринок продукції, де головним товаром стали інформаційні технології, до проектування яких дизайн підійшов лише наприкінці 90-х років. Особливо необхідно це враховувати у зв'язку з тенденцією до подальшого скорочення частки населення, зайнятого у сфері нематеріального виробництва, що характерно для всіх промислово розвинених країн (вже сьогодні в країнах ЄЕС, США та Японії ця частка не перевищує 25-30%). Враховуючи історично сформовану орієнтацію продуктивних сил України на обслуговування військово-промислового комплексу та сільськогосподарського виробництва в інтересах усього колишнього СРСР, ці завдання можуть бути вирішені лише на основі всебічного врахування проблем життєзабезпечення людини із залученням фахівців-ергономістів. З іншого боку, ергономіка накопичила достатньо знань і методів, щоб виділити дану проблему в особливу підобласть - ергодизайн. Сьогодні ергодизайн розуміється як "комплексна науково-практична діяльність з формування середовища життєдіяльності людини і її елементів, що реалізує вимоги і рекомендації ергономіки і дизайну". Мабуть, його можна розглядати не тільки і не стільки як оптимізуючу проектну діяльність (дизайн з урахуванням ергономіки), скільки як наукову.

Ергодизайн як легалізація людського досвіду

Підставою для гіпотези про самостійне науковому змісті ергодизайн можуть служити, з одного боку, базування на досягненнях психофізіології, наприклад, кольору (ергономіка колірного сприйняття і досягнення технічної естетики в області проектування колірного середовища) і запаху (ароматоергономіка і фітодизайн). З іншого боку, сучасні (поки ще не визнані масово) досягнення фізики вакууму і, зокрема, розробки питань торсіонних полів, пов'язаних з формою об'єктів. Поки такий зв'язок виглядає гіпотетично, але, в той же час, є тисячолітній досвід китайської науки-мистецтва фен-шуй, побудованої на обліку формоутворення середовища життєдіяльності людини і феноменологически описує вплив предметного середовища на безпеку та ефективність праці людини, що є предметом ергономіки. Накопичені наукою і практикою факти дозволяють припустити, що предметом ергодизайн як наукового напрямку може стати динамічна топологія і геометрія предметного середовища життєдіяльності людини.

Практичним результатом, в такому випадку, буде не просто об'єднання дизайну та ергономіки, а розробка нових принципів і методів проектування з урахуванням реального внутрішнього і зовнішнього світу людини. Перші кроки в цьому напрямку зроблені і фахівцями Всеукраїнської ергономічної асоціації.

Проектуванню підлягають не тільки вироби, а й сам процес праці як такий, структура праці, структура виробничих колективів та їх взаємодії. Причому, підготовка і безперервна перепідготовка фахівців стають елементом виробничого процесу, а тому також підлягають проектуванню. Очевидно, що старі методи дизайну як художнього конструювання в цих випадках вже неефективні або взагалі "не працюють".

Змінилися самі поняття ергономіки та дизайну.

Ергономіка - науково-практична дисципліна, що вивчає діяльність людини, знаряддя і засоби його діяльності, навколишнє середовище в процесі їх взаємодії з метою забезпечення ефективності, безпеки та комфортності життєдіяльності людини.

Дизайн - комплексна науково-практична діяльність з формування гармонійної, естетично повноцінного середовища життєдіяльності людини і розробці об'єктів матеріальної культури. За цілями і методами впливу, з певною мірою умовності, дизайн можна зіставити з формою проектованого об'єкта, а ергономіку - з його змістом. У такому контексті абсолютно очевидна їх взаємна обумовленість і необхідність одночасного використання, на відміну від традиційного підходу.