2. Плани і напрямки східної політики Европейського Союзу

Стратегічні плани східної політики Европейського Союзу передбачають забезпечення добросусідських відносин із країнами СНД, їх інтеґрування у спільний економічний та соціальний простір, побудову спільноти безпеки і співробітництва. Їм також доведеться зайнятися формуванням дружнього ставлення до ЕС у країнах, які або не претендують на членство в ЕС, або ж не мають на це шансів. Ба більше, найважливішим є створення необхідної підтримки, яку слід надати зусиллям названих країн, що намагаються привести свої системи у відповідність із вимогами партнерства з ЕС.

Східна політика розширеного ЕС повинна брати до уваги наслідки процесу розширення як для нових членів Союзу, так і для їхніх сусідів на сході. Однією з основних проблем поясу, до якого входить Польща та інші країни, східний кордон яких стане водночас східною межею ЕС внаслідок його розширення, – це асиметрія економічного та адміністративного розвитку, а також стан інфраструктури по обидва боки кордону, що, ймовірно, може живити подальший зріст диспропорцій у розвитку націй і становити загрозу для крихкої економічної та соціальної рівноваги у реґіоні. Ці країни будуть першими, які відчують на собі негативні наслідки процесу розширення. У країнах, що залишаться поза межами ЕС і претендуватимуть на членство в ньому лише після повноправного членства нинішніх кандидатів із числа держав Центральної і Східної Европи, східна політика ЕС, крім усього іншого, зіштовхнеться із громадською думкою щодо їхнього відчуження і побудови нових бар’єрів на їхніх західних рубежах.

З польської точки зору політика ЕС щодо країн, що утворилися на просторі колишнього СРСР, повинна бути спрямована на наступне:

– розширення зони миру і стабільности в Европі;

– підтримка змін і процесів, націлених на трансформацію політичних та економічних систем у країнах СНД;

– промоція політичної та соціо-економічної стабільности у країнах СНД шляхом інтенсифікації допомоги для економічного росту і демократичних реформ;

– допомога у створенні правової інфраструктури у цих країнах та у намаганні вийти на рівень вимог до членства у міжнародних економічних організаціях, які дозволять їм приєднатися до світових економічних процесів;

– промоція демократичних вартостей і вдосконалення демократичних інституцій та політичних систем у згаданих країнах шляхом розширення контактів із організаціями, що функціонують у країнах ЕС, насамперед і найбільше – із неурядовими організаціями;

– співпраця у боротьбі з корупцією і організованою злочинністю;

– зменшення кількости екологічних та цивілізаційних загроз.

У плани східної політики ЕС необхідно включити забезпечення країн пост-совєцького простору альтернативними перспективами розвитку і формування економічних відносин, а також надання їм реальних можливостей вибирати відповідну ґеополітичну орієнтацію.

Будучи найбільш східною частиною розширеного ЕС, Польща зокрема зацікавлена у розвитку когерентної політики ЕС щодо всього пост-совєцького простору – країн Східної Европи, Закавказзя і Середньої Азії. В інтересах Польщі перетворення Европейського Союзу у привабливого партнера для пост-совєцьких країн, готового запропонувати їм співпрацю на всіх можливих рівнях.

Така політика зосереджена на зовнішньополітичних проблемах та питаннях безпеки, економічної співпраці, торгівлі, транспорту та енергетики, захисті довкілля, культурного обміну, інформації та ЗМІ, а також питань, пов’язаних із шенґенськими правилами. Надзвичайно важливе місце у такій політичній структурі відводиться співпраці в галузі цивільної безпеки; у цьому аспекті значну роль повинні відігравати громадські організації. Більше того, країни СНД повинні докласти всіх зусиль до прийняття законодавства, у якому внутрішні норми були би приведені у відповідність до стандартів Европейського Союзу, що дозволить їм вийти на рівень конкуренції із єдиним ринком ЕС і забезпечити відповідні законодавчі та інституціональні гарантії і, відповідно, створити привабливий інвестиційний клімат.

По суті, безпосереднє сусідство зводиться до необхідности подолання бар’єрів, які виникають в результаті асиметрії соціоекономічного розвитку і разючих відмінностей в адмініструванні та інфраструктурі по обидва боки нового кордону ЕС. Угоди про партнерство та співробітництво, які містять плани та принципи урядової співпраці між партнерами, слід доповнити стратегіями безпосереднього співробітництва, спрямованими на вирішення специфічних проблем. І чим меншими будуть нинішні асиметрії між країнами, пов’язаними між собою відносинами в рамках безпосереднього сусідства, тим більше можливостей буде в угод про партнерство та співробітництво розширити спектр своїх повноважень на довший період.

Польщі відводиться важлива роль у справі залучення Европейського Союзу до співпраці з країнами північної Европи в рамках Північного напрямку. Така співпраця може розглядатися як підтримка Евросоюзом країн Балтії у їхніх прагненнях інтеґруватися в Европу і має неабияке значення в контексті розширення ЕС, а також його політики щодо Росії. Всі наведені вище обставини є доказом того, що Північний напрямок визнається автономною реґіональною ініціативою Европейського Союзу, як це вже було раніше із кранами Середземномор’я та Західних Балкан.

Розглядаючи План заходів, слід насамперед зосередитися на наступних проблемах:

– ядерна безпека, включно зі співпрацею з Росією в справі захоронення ядерних відходів;

– захист довкілля і боротьба із забрудненнями в реґіоні Балтійського моря;

– економічна співпраця і розвиток реґіональної інфраструктури;

– боротьба з організованою злочинністю;

– пропагування демократичних цінностей і зміцнення громадянського суспільства.

Рівень і значення комплексу питань, які планується включити у План заходів на Північному напрямку обґрунтовує необхідність виділення окремих ресурсів з бюджету ЕС для фінансування втілення цього плану.