Відомісті про автора
Дєдов Ігор Никанорович – вчитель історії та українознавства Ленковецького навчально – виховного комплексу, вчитель-методист, спеціаліст вищої категорії, відмінник освіти України. Автор ряду навчальних програм: «Основи допоміжних історичних дисциплін», «Історія Північної Бессарабії», «Музеєзнавство», «Фолькльор та етнографія». Автор навчально-методичних посібників та монографій «Основи допоміжних історичних дисциплін», «Ігри та конкурси на уроках історії рідного краю», «Історія села Ленківці Кельменецького району Чернівецької області», «Ігри та конкурси з українознавства», «Словник термінології з українознавства», «Збірник завдань до Всеукраїнського конкурсу з українознавства». Керівник методичного об’єднання вчителів суспільно-гуманітарного циклу Ленковецького НВК , член виконавчого комітету Ленковецької сільської ради, голова Кельменецької районної організації товариства «Просвіта», громадський директор музею історії села Ленківці. Автор ряду статей в районній газеті «Рідне слово», обласній газеті «Освіта Буковини». Закінчив історичний факультет Кам’янець - Подільського державного педагогічного інституту.
В С Т У П
Так склалося століттями, що територія нашого краю і села перебувала під владою різних сусідніх держав. Сусідні держави встановлюючи панування над нашим краєм, включаючи наші землі до свого складу, змушували українців ставати не українцями, змінювати своє віросповідання, економічно знесилювали селян тощо.
Але правдива історія краю почала досліджуватись в останні 5-10 років. Вивчення історії малої батьківщини, свого села є недостатнім з точки зору відсутності єдиного джерела повної історії села. В останній час з’явилося багато літератури з історії рідного краю, де можна знайти опис того чи іншого періоду історії села, або окремої події. Велике значення в масштабі держави має розпочата робота для створення нового багатотомника з історії міст і сіл України. Я поставив собі за мету простежити історію рідного села Ленківці від появи первісних людей, до сьогодення.
Час зберіг для нащадків чимало матеріальної культури, що дає нам багатий археологічний матеріал. Дійшли до нас численні писемні документи, або фрагментарно, або цілком.
Зрозуміло, що історія села ХХ століття відобразилась в різноманітному архівному матеріалі. Велику роль в написанні роботи відіграв архівний та джерелознавчий матеріал новоствореного музею історії села Ленківці. Тому я поставив перед собою завдання: за допомогою музейних матеріалів, наукової літератури, відтворити цілісну, об’єктивну картину історії села.
Робота написана в науково-популярному стилі, і розрахована на всіх, хто цікавиться історією рідного села, відтворює аромат та подих певних періодів історії села та рідного краю.
Рання історія Ленківців
Археологічні розкопки, проведені в 50-60-х роках ХХ ст.. на території села, свідчать що ця місцевість почала заселятися людьми понад 6 тисяч років тому.
Найбільше виявлено знахідок трипільської культури (ІV тис. до н.е.). Значна частина цих знахідок виявлена в урочищі Гамалія, за яром, та в урочищі Баба. Тут розкопано 10 жител та господарську споруду.
Археологи встановили, що перші жителі селища мешкали в п’яти невеликих землянках овальної форми. Згодом у селищі були збудовані просторі наземні хати, найбільша з яких мала 18 метрів ширини і 9 метрів довжини. Основу стін складали стовпи, а стіни випліталися із пруття і обмазувалися з двох сторін глиною. Підлогу вимащували глиняними валками, які відтак зарівнювали. Всередині хати робили одну – дві невеликі глиняні печі. Поряд з піччю виготовляли з глини підвищення з рівною поверхнею. Чи це були «столи», чи щось інше судити важко. Тут трипільці виготовляли знаряддя з твердих матеріалів – кременю, з міді робили прикраси.
В Ленківцях знайдено мідний браслет.
Трипільці майстерно виготовляли посуд
та інші керамічні вироби: дрібні горщики,
посудини на високих, порожніх всередині,
ніжках, є черепки. Подібне начиння
прикрашає орнамент з двох згибних ліній,
які утворювали різноманітні спіралі.
Іноді лінії інкрустували червоною
фарбою. На уламках таких посудин
трапляються відбитки зерна, пшениці,
проса. Землю обробляли вручну за допомогою
мотик. Урожай збирали серпами з рогу, в
Трипільське поселення на горі Баба та курган залізного віку
пази яких виставляли тонкі і гострі кремнієві пластинки. Борошно мололи кам’яними зернотерками. Важливу роль відігравало скотарство. Але крім цього займалися полюванням і рибальством. Цьому сприяло географічне положення трипільського поселення на горі Баба. Воно було розташоване на півострові за 4 км. на північно-західному напрямі від сучасного села. З однієї сторони поселення омивалося річкою Дністер, з іншого річкою Сурша.
Характерною ознакою культури трипільського поселення є глиняні жіночі фігурки. На ранньому етапі вони зображали сидячих жінок з витягнутими вперед ногами у вигляді конуса. Фігурки орнаментовані спіральним узором, ромбами , ямками, рисочками. У кожному житлі Ленковецького селища знайдено від однієї до восьми статуеток, а загалом 89 цілих екземплярів і уламок. Лише три із них передавали чоловічу постать. Крім того тут знайдено знаряддя праці з сланцю та кременю і фрагменти модельок жител .
Археологічні розкопки, що проводилися в селі, показують залишки поховань скіфського часу. Під час розкопок кургану, поблизу села Ленківці під кам’яним насипом виявлено залишки вогнища, в якому знайдено 28 бронзових наконечників стріл, бойову сокиру, залізний кинджал, браслети залізних вудил, бронзове зеркало і точильний камінь. Біля вогнища стояли глиняні посудини – дві корчаги та три миски. Такі кургани насипали в пам'ять воїна, що загинув у бою, і тіло не було знайдено. Ці поховання називаються кінотафами. В околицях села трапляються безкурганні поховання у скрині складеній з шести брил. Обряд поховання нагадує «ямний». Біля села Ленківці знайдено могильник сарматів-язичників. Небіжчики були поховані у ґрунтових ямах. Місцеве ж населення спалювало померлих, рештки яких засипали в урни і закопували в землю.
Експонати трипільського поселення з музею історії села Ленківці
На захід від села виявлено курган діаметром 26 метрів і висотою 3 метри. Тут знайдено 18 поховань ІІ ст.. н.е. Простий тут обряд поховання і знахідки (глиняний посуд, намисто, прясельця) характерні для сарматських племен, які прийшли сюди з причорноморських степів. Біля села є поселення черняхівської культури (ІІ – VІ ст.. н.е.) в урочищі Сурша, Баба на Бурдеях і Кар’єр.
За 4 км на північний захід від села в урочищі Баба на високому мисі розташоване давньоруське городище. Його майданчик 40х50 метрів з настільного боку укріплений валом і ровом.
В 60-х р. ХХ ст.. під час розкопок на майдані городища, біля валу, виявлено рештки наземного дерев’яного будинку з глинобитною піччю. Мис, що протягнувся на 1км укріплений ще двома більш меншими земляними валами, які очевидно були насипані в епоху раннього заліза (1 тис. до н.е.).За 3 км на північній захід від села в урочищі Гамалія, на високому березі Дністра розкопано вісім давньоруських поховань. Ранньо-слов’янські поселення черняхівської культури виявлено в урочищі Сурша, Кар’єр, на Бурдеях.