Макроекономічна роль платіжного балансу.

У закритій економіці вся вироблена продукція продається всередині країни, і всі витрати поділяються на споживання (С), інвестиції (І) та державні витрати (Є). У відкритій економіці частина продукції експортується, і, отже, розмір витрат нерезидентів на товари й послуги, вироблених усередині країни, повинен враховуватися під час обчислення виробленої продукції. З іншого боку, сума внутрішніх витрат на споживання, інвестиції й державні витрати включає і витрати на товари та послуги, вироблені за кордоном, тобто витрати на імпорт. Для оцінювання продукції, виробленої усередині країни, витрати на імпорт необхідно відняти.

Якщо визначити баланс поточних операцій (СА) як різницю між експортом (X) і імпортом (М), то основну тотожність національних рахунків (У) можна подати в такому вигляді:

де СА = Х-М.

Різниця між експортом та імпортом товарів і послуг визначається іноді як чистий експорт №Х). Тоді тотожність набуває вигляду

Ця форма запису основної тотожності національних рахунків є найбільш поширеною. Позитивний розмір чистого експорту свідчить про те, що країна має позитивне сальдо за балансом поточних операцій, від'ємне значення чистого експорту означає, що баланс поточних операцій зводиться з дефіцитом.

Основна тотожність національних рахунків показує, чому чистий експорт є найважливішим показником стану економіки. Якщо права частина цієї тотожності є сукупними витратами на продукцію, вироблену всередині країни, то зміни в чистому експорті можуть спричинити за собою зміни в сукупному випуску і зайнятості.

Основна тотожність національних рахунків показує також, як пов'язані між собою розмір сукупного випуску, внутрішні витрати і чистий експорт. Зокрема

Якщо розмір випуску перевищує внутрішні витрати, країна експортує різницю: розмір чистого експорту буде позитивний. Якщо розмір випуску знижується так, що не покриває внутрішніх витрат, країна імпортує різницю: розмір чистого експорту стає від'ємним1.

Взаємозв'язок рахунків платіжного балансу

Якщо інвестиції перевищують національні заощадження (/>5"), то надлишок інвестицій повинен фінансуватися з-за кордону, за рахунок іноземних позик. Ці позики дають змогу країні імпортувати товари і послуги більше, ніж експортувати (М>Х), тобто чистий експорт є від'ємним за розміром {ИХ < 0). З погляду зовнішнього світу країна є боржником.

Навпаки, якщо національні заощадження перевищують внутрішні інвестиції, то надлишкові заощадження використовуються для кредитування іноземних партнерів. їм потрібні ці кредити, оскільки експорт товарів і послуг із цієї країни перевищує її імпорт (Х> М), тобто чистий експорт є позитивною величиною (Л^Х > 0). З погляду зовнішнього світу країна є кредитором.

Отже, активне сальдо поточного рахунку супроводжується чистим відпливом капіталу, тому що надлишкові кошти поточного рахунку будуть використані для купівлі нерухомості за кордоном або надання позик іншим країнам. Таким чином, рахунок руху капіталу і поточний рахунок врівноважують один одного.

СУТНІСТЬ ВАЛЮТНОГО РИНКУ.

Валютні ринки — це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції. Суб'єкти валютного ринку — продавці, покупці, посередники; об'єкти — юридичні особи, зайняті у зовнішньоекономічній діяльності.

Функції валютних ринків:

— забезпечення своєчасності здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків;

— диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав, регулювання валютних ресурсів;

— отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку в вигляді різниці курсів валют;

— регулювання економіки.

Названі функції реалізуються через виконання суб'єктами ринку широкого кола валютних операцій.

Валютні операції — це операції, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку. Ці операції класифікуються за:

— терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти: касові та строкові;

— механізмом здійснення операцій: операції спот, форвардні, ф'ючерсні, опціонні;

— формами здійснення: безготівкові та готівкові;

— масштабами операцій: оптові (здійснюються між банками) та роздрібні (між банками та їх клієнтами).