Висновки

Нині бюджет України перебуває в тяжкому стані, відображаючи економічне і соціальне становище суспільства. Деформовано структуру народного господарства, падають якісні показники виробництва, знижується виробництво продукції, зростає матеріальна і вартісна незбалансованість, а збільшення доходів населення значною мірою перевищує зростання виробництва товарів, посилюється утриманство, невміння жити на основі наявних коштів. Постійно зростаючі видатки бюджетів усіх рівнів по вирішенню соціальних проблем та інших невідкладних завдань при зниженні виробництва товарів призвели до дедалі зростаючого дефіциту доходів рад усіх рівнів.

Це підкреслює необхідність централізації бюджету в одному органі – Міністерстві фінансів України, централізованого регулювання усіх бюджетів за рахунок загально-державних доходів і рівного фінансування усіх галузей.

Одним з напрямків ефективного формування дохідної частини бюджету є детальний аналіз виконання кожного джерела доходу протягом попередніх років та врахування певних об’єктивних причин відхилення від передбачених показників.

Досягнення збалансованості бюджетів може здійснюватися за рахунок находження нових джерел доходів та залучення частини коштів від приватизації державного і комунального майна.

В умовах економічної кризи особливо гострою залишається проблема соціального захисту. Основне завдання – державна гарантія соціальних послуг на рівні мінімальних стандартів. В зв’язку з цим необхідно:

 зменшити суму пільг, якими користується населення;

 забезпечення на мінімальному рівні бюджетного фінансування освіти, медицини за умови розвитку мережі не державних установ;

 поступовий перехід від державного пенсійного, соціального і медичного забезпечення до пенсійного, соціального і медичного страхування.

Досить вагомі потенційні можливості скорочення витратної частини бюджету пов’язані з удосконаленням процесу формування місцевих бюджетів.

Потребує вирішення питання фінансування забезпечення експлуатації та утримання об’єктів комунальної власності, які перебувають у власності членів територіальної громади.

Перелічені вище шляхи оптимізації державного бюджету України потребують поступового впровадження. Об’єктивною передумовою забезпечення оптимальної збалансованості бюджету будь-якої країни є його реальне наповнення, в основі якого економічне зростання.

Проведене наукове дослідження дало можливість зробити наступні пропозиції:

‑· для бюджетної системи України характерні різкі коливання в структурі видатків як за економічною, так і функціональною класифікацією, зберігається система планування від досягнутого, що свідчить про відсутність чіткої стратегії економічного розвитку загалом, та у витрачанні бюджетних ресурсів, зокрема;

‑· загалом при формуванні місцевих бюджетів в Україні порушуються принципи точності, своєчасності, спеціалізації, загального забезпечення та гласності, притаманні бюджетному процесу в розвинутих країнах, а їх фінансова автономія має декларативний характер. Не забезпечується також конгруентність повноважень і відповідальності на кожному рівні бюджетної системи, що в сукупності призводить до необґрунтованого зростання видатків держави в умовах представницької демократії;

‑· оптимізація структури дохідної і видаткової частин місцевих бюджетів внаслідок чіткого розмежування повноважень дозволить збільшити їх фінансову спроможність, підвищити децентралізацію бюджетної системи на засадах прозорого та демократичного бюджетного процесу, сприятиме відновленню інституційної конгруентності на локальному рівні та забезпеченню самостійності місцевих бюджетів в умовах держави з представницькою демократією.

Таким чином, ознакою сучасної побудови бюджетної системи України є самостійність усіх бюджетів. Місцеві бюджеті даного рівня не можуть бути включені до місцевих бюджетів іншого рівня.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення джерел доходів передбачають бюджетну самостійність, самостійність щодо встановлення комунальних тарифів і податків. Адже для того, щоб виконувати бюджету свої функції, у нього повинні чітко бути сформовані джерела доходів. Під бюджетною самостійністю розуміють право органів місцевого самоврядування мати власний бюджет, самостійно його розглядати й затверджувати. Податкова самостійність передбачає право встановлення місцевих податків і зборів, їхніх ставок, пільг і визначення податкової бази. Обов’язки щодо видатків передбачають зобов’язання органів місцевого самоврядування у межах своїх функцій самостійно визначати склад цих видатків і здійснювати їх з місцевих бюджетів. Встановлення дійсної самостійності кожного бюджету відповідає засадам бюджетного федералізму, які набувають дедалі більшого поширення в побудові бюджетних систем, у тому числі в унітарних державах.

Самостійність місцевих бюджетів також визначається захищеністю їхніх доходів при прийнятті рішень органами державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування. Головними складовими поняття самостійності місцевих бюджетів також є: невключення місцевих бюджетів до держвного та інших бюджетів; наявність власних та закріплених джерел доходів; право самостійно визначати напрями використання бюджетних коштів; право самостійного використання вільних бюджетних коштів, а також законодавчого обмеження їх вилучення.

Аби посилити значення та роль місцевих бюджетів в Україні, необхідні, на мою думку, зміни у законодавстві. Існує нагальна потреба реформування місцевих податків, щоб вони стали найвагомішим джерелом доходів у місцевих бюджетах, яким вони є у розвинених демократичних країнах.

Доходи в місцеві бюджети від місцевих податків та зборів незначні в Україні, тому доцільна буде перевірка витрат на стягнення та контроль за надходженнями цих податків. Якщо такі витрати досить значні, то адміністрування місцевих податків необхідно удосконалювати. Визначення індексу податкового потенціалу дасть змогу встановити оптимальний рівень податкового навантаження на регіон. При плануванні видаткової частини місцевого бюджету доцільно врахувати структуру видатків території, яка зумовлена кількістю населення, кліматичними умовами, аграрним чи промисловим напрямом виробництва, пріоритетними напрямами розвитку економіки на цій території.

Отже, місцеві бюджети є головним джерелом фінансових ресурсів для утримання і розвитку місцевого господарства, вирішення місцевих проблем; за їх допомогою реалізуються перспективні цілі національного розвитку; місцевим бюджетам належить важлива роль у вирішенні соціальних проблем, піднесення рівня добробуту населення.