19.3. Додаток

Додаток – другорядний член речення, що виражає відношення одного самостійного предмета думки до іншого. Він називає результат дії, вираженої присудком, або спрямованість її на певний предмет або особу. Разом з додатком присудок утворює групу присудка. У функції додатка здебільшого вживаються іменники і займенники. Розрізняють прямий і непрямий додаток.

Прямий додаток – це додаток, якого вимагають після себе перехідні дієслова. Він виражається іменником або займенником у знахідному відмінку без прийменника і відповідає на питання wen? (кого?) was? (що?).

Непрямий додаток відповідає на питання wessen? wem?, на питання непрямих відмінків з прийменниками: statt wessen? (замість кого?), mit wem?(з ким?), für wen?(для кого?), а також на питання, виражені питальними займенниковими прислівниками: wofür?(для чого?), womit?(з чим? чим?).

Непрямий додаток виражається: іменником, займенником або іншою частиною мови, що вживається в значенні іменника, в давальному відмінку без прийменника;

іменником або займенником з прийменником, причому вони стоять в тому відмінку, з яким вживається даний прийменник;

іменник з займенником в родовому відмінку без прийменника;

дієсловом в формі інфінітива або інфінітивним зворотом;

підрядним додатковим реченням;

конструкцією “знахідний відмінок з інфінітивом”.

19.4. Обставина

Обставина – це другорядний член речення, який позначає, як або при яких обставинах відбувається виражена присудком дія (час, мета, місце, причина тощо). Обставини можуть бути виражені іменниками (з прийменниками і без прийменника), прислівниками, числівниками, дієприкметниками.

Обставина часу відповідає на запитання wann? (коли?), wie lange? (як довго?), wie oft? (як часто?), seit wann? (з якого часу?), bis wann? (до якого часу?). Вона може бути виражена:

прислівником часу;

іменником з прийменником;

іменником у знахідному відмінку;

підрядним реченням часу;

дієприкметниковим зворотом.

Обставина місця відповідає на запитання wo?(де?), wohin?(куди?), woher?(звідкіля?) і може бути виражена:

прислівником місця;

іменником з прийменником;

підрядним реченням місця;

Обставина мети відповідає на питання wozu? (для чого?), zu welchem Zweck? (з якою метою?) і може бути виражена:

прислівником мети;

іменником з прийменником;

інфінітивом;

інфінітивним зворотом із сполучником um;

підрядним реченням мети.

Обставина причини відповідає на запитання warum? (чому?), weshalb? (чому?), weswegen? (заради чого?) і може бути виражена:

прислівником причини;

іменником з прийменником;

підрядним реченням причини;

Обставина способу дії відповідає на питання wie?(як?), auf welche Weise? (яким чином?), і може бути виражена:

прислівником способу дії;

іменником з прийменником;

дієприкметником І або ІІ в короткій формі;

інфінітивним зворотом;

відокремленим дієприкметниковим зворотом;

підрядним реченням способу дії.