13. Наказовий спосіб

Наказовий спосіб має дві форми другої особи однини і множини, першої особи множини і форму ввічливості.

Друга особа однини Imperativ утворюється з основи дієслова і закінчення –e. Однак дуже часто, особливо в розмовній мові, закінчення –e опускається.

Закінчення –e завжди відсутнє в дієсловах сильної дієвідміни, які у презенсі змінюють свій корінний голосний звук, а також у дієслові kommen:

kommen – komm!

Дієслова¸ основа яких закінчується на -d, -t і на сполучення приголосного з носовим, обов’язково приймають -e.

Дієслова сильної дієвідміни, які у другій і третій особі однини мають умлаут кореневого голосного -a-, втрачають у наказовому способі.

Друга особа множини наказового способу збігається за формою з другою особою множини в презенсі. Суфікс -t додається до основи дієслова.

У наказовому способі другої особи однини і множини займенники du та ihr пропускаються.

Перша особа однини наказового способу і ввічлива форма звертання збігається відповідно з першою і третьою особами множини презенсу, але особові займенники wir i Sie стоять після дієслова.

У дієсловах із відокремленими префіксами в наказовому способі відокремлюються і стоять після дієслова.

14. Іменні безособові форми дієслова

Дієслово має дві іменні форми: інфінітив і дієприкметник. Іменними дієприкметники називаються тому, що їм властиві деякі ознаки іменників і прикметників.

14.1. Інфінітив

Інфінітив (або неозначена форма дієслова) називає тільки дію (чи стан) поза зв’язком із якоюсь особою або часом.

Інфінітив служить для утворення майбутнього часу. У цьому випадку інфінітив разом із допоміжним дієсловом утворює єдине ціле.

Інфінітив є перехідною формою від дієслова до іменника і може бути легко субстантивованим (тобто приймати форму іменника). Як іменник, інфінітив завжди середнього роду.

Порядок перекладу інфінітивних груп.

Ознаки.

Наявність інфінітива з часткою zu в кінці групи.

Наявність інших слів, які разом з інфінітивом утворюють інфінітивну групу.

Наявність коми, що відокремлює інфінітивну групу в реченні.

Порядок перекладу.

Першим перекладіть дієслово в неозначеній формі (інфінітив), яке стоїть в кінці інфінітивної групи.

Потім перекладіть інші слова від початку до кінця інфінітивної групи. Якщо перед інфінітивом є прислівник, то спочатку необхідно перекласти прислівник, а потім інфінітив. Безособовий займенник es в реченні з інфінітивною групою не перекладається. Якщо в реченні є декілька інфінітивних груп, то вони перекладаються по черзі.

Вживання інфінітива з часткою zu:

Після більшості дієслів.

Із усіма прикметниками та іменниками.

Як підмет, коли він стоїть на першому місці.

Із дієсловами haben i sein.

Інфінітив із zu з дієсловом sein має значення необхідності (або можливості) і має пасивний характер.

Вживання інфінітива без частки zu:

Після модальних дієслів.

Із дієсловами, які виражають рух.

Після дієслів: lernen, lehren, helfen, bleiben, lassen, heißen.

Із дієсловами: sehen, hören, fühlen.