§ 4. Стадії нотаріального процесу

Підстави до відмови у порушенні нотаріальної справи вичерпно закріплені у законодавстві. (ст. 49 ЗУ)

      Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:       1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;       2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;       3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;       4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;       5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;       6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;       7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;       8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням;       9) в інших випадках, передбачених цим Законом.       Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону.       Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.       На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Зміст стадії підготовки складають дії, пов’язані з:

1.Встановленням кола фактів, що мають значення для даної справи; Вирішення питання, пов’язаного з встановленням кола фак­тів, що мають значення для даної справи, базується на зверненні до матеріальної норми права. Н: При посвідченні договорів довічного утримання нотаріус повинен перевірити, чи є набувач жилого будинку (квартири) повнолітньою дієздатною фізичною особою (ст. 746 ЦК).

2.Визначенням кола доказів, що необхідні для підтвердження цих фактів; Нотаріус повинен також вирішити, якими засобами можна обґрунтувати наявність або відсутність цих юридичних фактів. В нотаріальному процесі це, як правило, письмові докази. Н:при посвідченні договорів про відчуження нерухомого майна доказами права власності на таке майно відчужувача можуть бути: нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни.

3.Вирішенням питання про склад осіб, які повинні будуть брати участь у вчиненні даної нотаріальної дії; В першу чергу це — заінтересовані особи та їх представники. У випадках, передбачених законом, це можуть бути також особи, що підписують правочини замість заінтересованих осіб, які самі цього зробити не можуть. Визначення кола інших суб’єктів обумовлюється матеріально-правовими особливостями конкретної нотаріальної справи. Найбільш широким колом суб’єктів характеризуються спадкові справи. Суб’єктами нотаріального процесу у таких справах можуть бути спадкоємці; хранителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберігання спадкове майно; відповідні фінансові органи, коли спадщину приймає держава; свідки, присутність яких необхідна при складанні опису спадкового майна, тощо.

4.Забезпеченням надання всіх необхідних доказів і доведення до відома осіб, заінтересованих у справі, тієї інформації, отримання якої ними від нотаріуса передбачено законодавством; Після з’ясування кола суб’єктів нотаріус зобов’язаний вжити заходів щодо їх повідомлення, які б забезпечили їх участь у процесі. Так, відповідно до ст. 63 Закону державний нотаріус може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

5.Роз’ясненням особам, що звернулися до нотаріуса, значення вчинюваних нотаріальних дій з урахуванням можливих правових наслідків. Згідно з абз.3 ст. 5 Закону нотаріус зобов’язаний роз’яснювати заінтересованим особам їх права та обов’язки, зміст і значення проектів правочинів, що ними представлені.

Дана стадія склада-ється

3-ох частин:

1.Підготовча частина.

Зміст підготовчої частини складають дії, пов’язані з встановленням фактичних обставин справи. З цією метою нотаріус перевіряє документи, що представлені, дає їм підсумкову оцінку, робить висновок щодо юридичних фактів, права або законного інтересу особи, яка звернулася по вчинення нотаріальної дії. Н: при посвідченні заповіту нотаріус, зокрема, перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, які суперечать чинному законодавству.

До змісту підготовчої частини відноситься також вчинення попередніх дій, які повинні передувати вчиненню нотаріального акту з деяких справ. Так, посвідченню факту неоплати чека передує пред’явлення нотаріусом чека до платежу.

В межах підготовчої частини при посвідченні правочинів та вчиненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, що звернулися за вчиненням нотаріальної дії (ст. 45 Закону).

2.Вчинення посвідчувального напису або видачі свідоцтва.

Вчинення нотаріального акту полягає: у видачі свідоцтв про право на спадщину, про право на частку в спільному майні по­дружжя, про передачу заяви тощо.

Законодавство (ст. 42 Закону) передбачає можливість відкладення нотаріальної дії у випадку необхідності витребування додаткових відомостей або документів від посадових осіб підприємств, установ і організацій або направлення документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії. Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії у цих випадках, не може перевищувати одного місяця.Законами України можуть бути встановлені також інші підстави для відкладення або зупинення вчинення нотаріальних дій.

3.Реєстрації нотаріальної дії.

Стаття 52 Закону передбачає, що всі нотаріальні дії реєструються в реєстрах нотаріальних дій. Запис нотаріальної дії в реєстр провадиться нотаріусом або іншим працівником державної нотаріальної контори або особою, яка перебуває в трудових правовідносинах з приватним нотаріусом, тільки після того, як посвідчувальний напис на документі або документ, що видається нотаріусом, ним підписані.