
- •1.1 Кліматичні умови
- •1.2 Ґрунтові умови
- •2.1.2 Вплив на грунти
- •2.1.3 Вплив загазованості на життєздатність міських насаджень
- •2.2 Оцінка санітарно - гігієнічного стану зелених насаджень міста Харкова
- •2.3 Реставрація зелених насаджень - пам'яток природи
- •2.4 Робота на Field-Map
- •3.1 Основні положення заповідання
- •3.2 Аналіз існуючого стану насаджень
- •3.3 Біологічна, екологічна та декоративна характеристика екзотів
- •1 Екземпляр більше 65 річного віку є в заказнику. Діаметр біля 50 см і висота більше 20 м. Має відмінний декоративний і санітарний стан, але потрібна обрізка декількох сухих гілок.
- •3.4 Аналіз планування території
- •3.5.2 Технологія спорудження кам'янистої гірки
- •4.1 Технологія створення живоплоту з самшиту
- •4.2 Посадка та догляд за виткими рослинами
- •4.3 Догляд за газонами
- •4.4 Терміни посадки
- •4.5 Підготовка садивних місць
3.3 Біологічна, екологічна та декоративна характеристика екзотів
Гінкго дволопатеве -- Ginkgo biloba L. - Листопадне дерево, релікт японо-китайського походження. Виростає до 11-111 величини (12-18 м висоти).Листя віялоподібне, на довгих черешках, часто розсічене на дві лопаті, шкірясте, голе, ледь-ледь гофроване, голубувато-зелене, довжиною до 10 см і шириною 11-12 см; на вкорочених пагонах, зібране по три - п'ять штук, на видовжених - поодиноке.
Квіти чоловічі зібрані в невеликих зелено-жовтуватих сережках, виростають на вкорочених пагонах, жіночі - на довгих ніжках мають по два насінні зародки, з яких утворюється тільки одна насінина. Дводомна, запилюються вітром, квітує в кінці квітня - на початку травня.
Плоди м'ясисті, сливоподібні, жовто-зелені, довжиною близько 2,5 см, дозрівають восени, неприємного запаху; насіння - сіро-біла кісточка.
Гінкго до ґрунту відносно невибагливе, світлолюбне, добре росте в затишних місцях на свіжих, родючих ґрунтах (С2 - Д2), добре переносить мікроклімат великих міст та промислових районів.
Гінкго - одна з найбільш гарних деревних порід. За характером росту та формою крони чоловічі екземпляри стрункіші, мають пірамідальну крону; жіночі - більш приземисті з широкою кулястою кроною. Витримує формування крони. Гінкго в озеленені гармоніює з модриною, тсугою, смерекою, тисом, дубом, сосною Веймутовою, псевдотсугою та іншими породами.
В заповіднику є один екземпляр гінкго, росте в затишному, але в затіненому місці, висотою вище 2 м. Має декоративне і естетичне значення, санітарний стан добрий.
Ільм гірський (В'яз шорсткий) - - дерево висотою до 30 м з добре сформованим стовбуром. Крона густа, кулястої форми. Кора на старих деревах сірувата. Груба, тріщинувата. Пагони та гілки густо покриті волосками.
Листя обернено яйцеподібне, велике, довжиною 8 - 20 см і шириною 5- 12 см, на верхівці загострене, на краях гостро зубчасте, основа асиметрична. Верхівка листка часто трилопатева. Листя зверху темно-зелене, знизу світліше, опушене, дуже шорстке. Квіти кулясті, сидячі. Червоно-фіолетові суцвіття, з'являються у березні - квітні. Плоди. Плівчасті, овальні, великі крилатки діаметром до 3 см. Насіння - плоский горішок, розміщений всередині крилатки.
Швидкорослий, морозостійкий, тіневитривалий, до родючості ґрунту та вологи вибагливий, погано переносить сухість та засоленість ґрунту. Добре росте в великих містах та промислових районах (газостійкий); витримує стрижку та формування крони. Розмножується насінням та порослю, довговічний, доживає до 200-300 років.
Він підлягав вирубці і на теперішній час не знаходиться на території заказника.
Береза бородавчаста - Betula verrucosa - Дерево висотою 20-25 м з ажурною кроною та повислими гілками. Кора стовбура і основних гілок в молодому віці гладка, біла; у старшому - знизу стовбура чорно-сіра. Листя трикутно-ромбічне, двічі пильчасте, з клиноподібною основою, 3-7 см довжини, голі, вкриті смолистими бородавочками. Черешки листкові тонкі, довжиною 2-3 см. Молоді пагони голі, вкриті смолянистими бородавочками. Квіти одностатеві, чоловічі - продовгуваті сережки, на кінцях гілок з червоно-бурими війчастими лусочками, закладаються ще в осені. Жіночі - циліндричні зелені сережки, коротші, 2-3 см довжини, на вкорочених бокових пагонах. Квітує в квітні - травні. Плоди зібрані в продовгуваті супліддя - «шишечки» бронзового кольору, дозрівають влітку і розпадаються. Насіння - дрібненький крилатий горішок.
Береза - швидкоростуча, світлолюбна, дуже поширена лісоутворююча порода, росте на різноманітних (за родючою і вологістю) ґрунтах. Вона морозостійка, переносить посуху; на засолених ґрунтах не росте. Плодоносить рано - з 10 років, недовговічна, доживає до 120-150 років. Береза бородавчаста ефектна в паркових пейзажах, в алейних і солітерних композиціях.
Берези бородавчастої на території заказника знаходиться 4екземпляри, санітарний і декоративний стан трьох з яких дуже добрий, а однієї знаходиться в дуже поганому стані (всихає від затінення) і підлягає вирубці.
Ялина колюча - Picea pungens - Дерево висотою 20-30 м., доживає до 500 років. Хвоя дуже колюча, міцна, чотиригранна, срібляста, 2-3 см довжиною. Розташована на гілках в різні боки. Пагони голі, рудуваті.
Шишечки. Чоловічі - зеленуваті колосочки; жіночі - дрібні червонуваті шишечки. Цвіте в травні. Шишки поздовжньо - циліндричні, 5-10 см довжини і діаметром 2-3 см, світло-коричневі, м'які. Насінні луски з хвилястими краями. Насіння дрібне, з крилаткою.
Ялини колючої в заказнику знаходиться 10 штук, дві з яких дуже декоративні і занесені до заповідного реєстру, хоча одна з них з двома вершинами, решта 8 штук знаходяться в дуже хорошому і хорошому декоративному і санітарному стані.
Ялина (смерека) європейська - Picea abies. Дерево висотою 25-45 м і діаметром до 2 м. доживає до 300 років. Росте в Карпатах. Хвоя виразно 4-гранна, до 2,5 см довжини, блискуча, темно-зелена. Молоді гілки і пагони голі або трохи опушені. Розміщення на пагонах - неправильно спіральне.
Шишечки чоловічі - червоні, згодом - жовті сережки; жіночі - пурпурно-червоні, згодом - зелені шишки. Цвіте в травні. Шишки веретеноподібні, довжиною 10-15 см і діаметром 3-4 см. Луски на шишках з дрібно - зубчастим краєм, блискучі, трикутно - обернено яйцеподібні. Насіння з довгою коричневою крилаткою.
Цього виду ялини знаходиться в заказнику три штуки. Одна з яких знаходиться у реєстрі заказника має декоративний стан добрий і санітарний стан -дуже добрий стан. Відповідно, останні дві мають добрий стан.
Бузок звичайний - Syringa vulgaris - Кущ або невелике деревце висотою 3-6 м, гілки і пагони прямостоячі, сіро-зеленуваті. Листя велике, довгасте, яйцеподібне, при основі переважно серцеподібне, голе довжиною до 20 см, пахучі, декоративні, з'являються навесні - у травні після розпускання листя. Плоди - дрібні коробочки в щитоподібних супліддях. Коробочки гоструваті, гладенькі, розкриваються двома стулками. Насіння сухе, сплюснуте, вузько крилате. Бузок досить морозостійкий, середньо вибагливий до родючості ґрунту, досить світлолюбний, витримує міські умови зростання, стрижку. У садово-парковому будівництві висаджується куртинами, групами, поодинокими кущами та в живоплотах.
У заказнику ростуть 10 екземплярів. Всі вони мають добрий як декоративний так і санітарний стан.
Шовковиця чорна -Morus nigra - Дерево висотою до 10 м, крона густа, куляста, добре розвинута. Стовбур низенький, збіжистий. Гони і гілки восени і взимку коричневі. Листя широко яйцеподібне, деколи лопатеве, довжиною 6-12 см, рідко - зубчасте. Квіти з'являються у травні - червні. Плоди ягодоподібні, темно-червоні або чорні кістянки їстівні, дуже солодкі. Шовковиця має відмінний стан у декоративному і санітарному відношенні.
Є цікавий екземпляр шовковиці чорної плакучої форми висотою 2,5 м. Вона дуже декоративна кроною і рясним плодоношенням. ЇЇ декоративний і санітарний стан відмінний, Може використовуватись як маточних для живцювання.
Дугласія (псевдотсуга) Мензіса -Pseudotsuga Menziesii - Завезена з Північної Америки на батьківщині досягає 110-117 м і діаметром до 5 м стовбур колоноподібний, у молодих дерев кора гладка, тонка, зі смолистими пухирцями, сіруватого кольору. З віком стає грубою, коркуватою, бурого кольору. Крона густа, гарна, пірамідальна.
Хвоя плоска, тонка, м'яка, на кінці серповидна, світло-зелена 1,5-2 см довжиною, з білуватими смужками. Бруньки веретеноподібні, гострі, блискучі, покриті лусками.
Шишки одностатеві, дрібні, 7-12 см довжиною, яйцеподібно - циліндричної форми. Покривні луски трилопатеві з довгимкрільцем,що перевищує насіння луски.
Дугласія добре росте в умовах м'якого, вологого клімату, у молодому віці не переносить сильних морозів. Досить світлолюбна, але добре витримує у молодому віці бічне затінення крони. До родючості ґрунту середньо вибаглива.
Дугласія - гарна декоративна порода і використовується в зеленому будівництві. Вона придатна для куртинних, групових, пейзажних, алейних і солітер них посадок.
Псевдотсуга Мензіса у кількості двох штук занесена до реєстру заказника, має дуже добрий декоративний і санітарний стан, має вік близько 100 років.
Платан кленолистий - Platinus occidentalis Має середню лопать листа, яка має однакову довжину і ширину. Плоди до 2 см в діаметрі. Морозостійкий, мезофіт.
У садово-парковому будівництві гарно гармоніює в змішаних групах з буком, дубом, липою, кленом сріблястим, смерекою.
Знаходиться у реєстрі заказнику, має відмінний стан при віці 52 роки.
Платан західний - Дерево висотою до 30 м, на батьківщині в Північній Америці виростає до 50 м. крона яйцеподібна, згодом широко куляста. Стовбур сформований краще, ніж у платана східного. Кора на стовбурі і гілках кремово-білуватого кольору, відпадає дрібними пластинами; у старих дерев кора в основі стовбура груба, темно-коричнева, тріщинувата. Листя три п'ятилопатеве, шириною 10 - 25 см, лопаті листка широко трикутні.
Квіти одностатеві, чоловічі - дрібненькі, кулясті, зеленуваті головочки, жіночі - подібні до чоловічих, дещо більш звисають на довгих черешках, з'являються в травні.
Плоди - головки більшого діаметру - до 3 см, по одній - дві штуки висять на гілках майже всю зиму. Насіння дещо крупніше. Платан західний більш морозостійкий, менш посухостійкий, придатний не тільки для зеленого будівництва, але й для лісових посадок у Прикарпатті та Закарпатті. У садово-парковому будівництві ефектно гармоніює в змішаних групах з буком, дубом, липою, кленом сріблястим, смерекою, та ін. породами.
У заказнику має відмінний декоративний і санітарний стан.
Ліщина ведмежа (деревоподібна)- Corylus colurna Дерево висотою до 25 м. крона густа, широко пірамідальна. Листя широке, яйцеподібне, подвійно зубчасте. Квіти одностатеві, чоловічі - повислі, циліндричні сережки, жіночі - дрібненькі приховані в кулястій бруньці. Плоди сплюснуті горіхи, мають дуже товсту та міцну шкарлупу. У декоративних посадках рекомендується висаджувати алеями, рідкими групами та солітерами, добре гармоніює з хвойними породами.
В заказнику один екземпляр, занесений до реєстру. Вік більше 57 років, висота більше 20 метрів. Має роздвоєння стовбура, діаметр кожного стовбура більше 40 см У відмінному декоративному і санітарному стані
Ялиця одноколірна - Дерево 30-40 м висотою, доживає до 300 років, походить з Північної Америки. Хвоя довга, 4-8 см довжиною, з обох боків одноколірна, матова, зеленувато-синя, серпоподібно зігнута. Шишки довгасті циліндричні, 8-12 см довжиною і діаметром 3-5 см, покривні луски втричі коротші ніж насінні.
У заказнику 1 екземпляр, занесений до реєстру. Вік більше 90 років, висота більше 25 метрів, діаметр 34 см. Має при цьому дуже гарний декоративний і санітарний стан.
Ялиця біла (гребінчаста, європейська) - Abies alba - Вічнозелене дерево висотою 30-45 м, діаметром до 2 м. доживає до 400-500 років. Природно росте в Карпатах.
Хвоя розташована правильно гребінчасто, 2-3 см довжиною, по краях не загнута. Знизу з двома білими смужками. Пагони червонувато-коричневі, опушені.
Шишечки - жіночі - дрібні, зелені; чоловічі - циліндричні жовтуваті колоски. Опилюються вітром. Цвіте в травні.
Шишки прямостоячі, 10-16 см довжиною і 2,5 -4 см в діаметрі. Покривні луски довші від насінних, з довгим загостренням, виступають назовні. Насіння велике, трикутне, смолисте, з крилаткою.
В заказнику знаходиться два екземпляри, один з яких має задовільний санітарний і декоративний стан, а другий - відмінний стан.
Туя західна - Thuja occidentalis - Вічнозелене дерево висотою 10-15 м або великий кущ з вузькою кулясто-видовженою кроною. Стовбур часто збіжистий, вкритий сіро-коричневою, дрібно-тріщинуватою корою. Туя західна походить із східної частини Північної Америки. Хвоя лускоподібна, зверху темно-зелена, знизу ясніша (без білуватої смужки). Крайні хвойні луски яйцеподібні, серединні - трикутні, близько 4 мм довжини і 2 мм ширини. Взимку хвоя буро-зеленого кольору.
Шишечки - чоловічі - колосочки; приверхівкові в пазухах листків, дрібні, округлі, майже сидячі; жіночі - дрібні шишечки, з трьома - п'ятьма парами лусок. Шишечки з'являються в травні.
Шишки видовжено-овальні, їх луски шкірясто - дерев'янисті, налягають одна на одну, 8-15 мм довжини, дозрівають в перший рік. Насіння дрібне, плоске, з двома крилатками.
Туя західна морозостійка, відносно тіневибаглива, росте повільно, до ґрунту мало вибаглива, але найкраще росте на свіжих і вологих суглинкових структурних грантах. Вона добре переносить забруднення повітря пилом, димом, газами, витримує стрижку та формування крони, хвоя її пахучо-фітонцидна.
Цінна порода в зеленому будівництві. Висаджують її чистими і змішаними групами, алеями, біогрупами на газонах і в партерах, у солітерах. Ефектно гармоніює в групах з сосною жовтою, дугласією, тсугою, кипарисовиком, ялицею одноколірною та ін. породами. Придатна також для озеленення територій міських промислових районів.
В заказнику посаджено 51 дерево, як в групах так і поодиноко. 48 має відмінний декоративний і санітарний стан, 8 штук мають декоративний і санітарний стан добрий.
Сосна звичайна - Pinus silvestris Дерево висотою 30-40 м, має добре сформований, прямий стовбур. Кора знизу стовбура груба, червоно-бура, глибоко тріщинувата, у верхній частині стовбура і на гілках жовтувата. Крона молодих дерев конусовидна, гостро вершинна, у старих -зонтична. Сосна звичайна природно росте майже по всій Європі, поширена в Україні. Хвоя у пучках по дві штуки, 4-7 см завдовжки, шириною 2 мм, тверда, гостра, темно (сіро) -зелена, виходить з піхви. Розміщена на пагонах і гілках спірально. Шишечки - чоловічі - видовжені жовті колоски; жіночі - червонуваті, дрібненькі. Цвіте в кінці квітня - на початку травня.
Шишки поодинокі або по дві - три штуки, яйце-конусоподібні, згорнуті донизу на зігнутих коротких ніжках; сіро-коричневі, матові, 3-7 см довжини, діаметром 2-3,5 см. Насіння дрібне, яйцеподібне, чорнувато-сіре з крилаткою.
Сосна звичайна - цінна лісова порода. У молодому віці росте швидко, доживає до 300-400 років. Світлолюбна, невибаглива до ґрунту, росте в різних кліматичних зонах і на рівних ґрунтах; витримує суворий клімат степів з суховійними вітрами. Погано витримує забруднення повітря димом і промисловими газами. Її можна застосовувати для декоративних посадок у зелених зонах, у ландшафтних біогрупах у суміші з буком, березою, дубом, білою тополею, липою, смерекою та ін. породами.
У заказнику знаходиться один екземпляр, який має задовільний декоративний і добрий санітарний стан. Не має заповідального значення.
Яловець віргінський - Juniperus virginiana Невелике дерево висотою 10-15 м (на батьківщині, в Північній Америці - 25-30 м). крона кулястої форми, кора на стовбурі червоно-коричнева. Хвоя луско і голкоподібна, без запаху. Шишкоягоди дрібні, кулясті, темно-сині з сизуватою поволокою. Насіння дрібне, смолисте. Яловець віргінський росте на відносно родючих ґрунтах, світлолюбний, морозостійкий. Завдяки своїм еколого-біологічним і декоративним властивостям широко використовується в озелененні. Його висаджують групами, алеями та поодинокими деревами, змішуючи з світлолюбними породами. Колоноподібні, пірамідальні, кулясті, плакучі та карликові форми гармоніюють в архітектурних композиціях у регулярних парках.
У заказнику він знаходиться під тінню і тому має задовільний санітарний і декоративний стан, його можна пересадити.
Яловець козачий - Juniperus Sabina Низькорослий сланкий кущ висотою 1-2 м, гілочки і хвоя з сильним гострим запахом, отруйний. Кора гладка, червонувато-сіра.
Хвоя у дорослих кущів лускоподібна, 1-2 мм довжини, на молодих рослинах, іноді на нижніх безплідних гілках кущів, голковидна, колюча, 2,5-8 мм довжини.
Дводомна рослина. Шишкоягоди дрібні, 5-8 мм в діаметрі. Природно росте зрідка на вапнякових скелях, в Карпатах. Насінин у шишці дві і більше. Яловець козачий морозостійкий, світлолюбний, невибагливий до ґрунту, посухо- і газостійкий. У декоративних посадках його висаджують на газонах, на узліссі, в підліску ажурних груп, на кам'янистих схилах. З огляду на те, що хвоя і плоди отруйні, в насадженнях дитячих садків і ясел не культивується.
В заказнику він не представляє шкоди для здоров'я. Його нараховується 10 штук, з яких один в задовільному стані - його потрібно замінити або пересадити, тому що знаходиться у тіні фасаду будинку; двоє з них у доброму стані, трохи затінені; останні знаходяться у відмінному стані, тому що ростуть на відкритому освітленому просторі.
Горіх серцевидний -Дерево до 15 м висотою з шатровидною напіважурною кроною. Кора сіра. Молоді пагони коричневі опушені. Листя складне, довжиною 50-100 см, з 11-15 коротко черешковими, широко еліптичними листочками, зубчастими по краю, 6-18 см довжиною і 3-5 см шириною. Квіти тичинкові - в сережках, маточкові - в китицях по 8-12 штук. Плоди - горіх, сіро-коричневий, яйцеподібний до 4 см довжиною і до 3,5 см шириною, з двома ребрами, сплюснутий зі сторони створок, з сильно відтягнутою гострою верхівкою, практично гладкий, товстостінний.
Походить з Японії. На Україні рідко росте в основному в ботанічних садах. В міських зелених насадженнях використовується мало, однак росте добре. Досить зимостійкий і засухостійкий. Використовується в зелених насадженнях по всій території України, однак в Степу потребує поливу.