Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Відбитки рослин на камені, які нам залишила первісна людина, дають підставу стверджувати, що їй було властиве почуття радості і естетичного сприйняття, породжене красою природи. Вона використовувала рослини не тільки як джерело їжі, але і для прикрашання свого побуту. Озеленення в містах від їх зародження і до сьогоднішнього дня представлене двома напрямками: городнім утилітарним і декоративним садівництвом. Часто ці напрямки доповнюють один одного, виконуючи одночасно дві функції -- утилітарну та естетичну. Реалізація цих двох функцій була і залишається двигуном акліматизації і інтродукції рослин в озелененні. Впроваджена в практику концепція міської зелені протистоїть урбанізації і її негативним наслідкам -- зникнення лісів і луків, погіршення кількісного і якісного стану поверхневих і підземних вод, забруднення повітря та девастації ґрунту. В цій ситуації комплексне озеленення охоплює практично всю незабудовану територію міста. Прийоми садово-паркового мистецтва виходять за межі традиційних об'єктів озеленення садів і парків і стають інструментом формування культурного ландшафту.

Озеленення, як галузь міського народного господарства зосереджується на вирішенні трьох головних завдань: охорона і консервація існуючих садів і парків; формування новостворених садово-паркових об'єктів; рекультивація девастованих ландшафтів.

Український науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації імені Г.М. Висоцького - визначний науковий центр лісівничої науки України. У 1951 році інститут розташувався в особняку ХІХ ст. з садибою площею 0,476 га. по вул. Пушкінській, 36. У 1934 році з метою забезпечення охорони рідкісних екзотів, що зростали на цій території, він одержав статус Державної пам'ятки природи місцевого значення «Інститутський», увійшов до складу природно-заповідного фонду України. З того часу на території садиби були побудовані нові корпуси, гараж. Вул. Пушкінська - старовинна вулиця, має значну протяжність і розміщена паралельно вул. Сумській. По ній здавна прокладена трамвайна колія. Тут був тихий, без промислових підприємств житловий район, розташований у мальовничому куточку міста. В ньому багато зелених насаджень розташованих острівцями у дворах, скверах, вздовж вулиць житлової забудови. Ця територія належить до Київського району. Серед 9 адміністративних районів міста - Дзержинського, Комінтернівського, Червонозаводського, Ленінського, Московського, Жовтневого, Орджонікідзевського та Фрунзенського. У Київському районі розташовано найбільша кількість навчальних та наукових установ. Має відповідну розвинену інфраструктуру: навчальних корпусів, студентських гуртожитків, магазинів, кафе тощо. В останнє десятиріччя по вул. Пушкінській значно збільшився потік автотранспорту. Дерева як і люди потерпають від забруднення вихлопними газами.

Головним завданням мого проекту є розробка рекомендацій щодо збереження насаджень заказника УкрДНІЛГА ім. Г.М. Висоцького, поліпшення їх санітарного і естетичного стану. Для роботи була використана новітня технологія Fіeld-Map, за допомогою її провели роботи з картографування й оцінки стану зелених насаджень. Дана технологія поєднує вимірювальні прилади і польову ГІС у єдиний мобільний приборко технологічний комплекс.

Тому ми без особливих зусиль визначили біометричні показники дерев, їх місце розташування, занесли всі дані у Fіeld-Map.

РОЗДІЛ 1. ПРИРОДНО - КЛІМАТИЧНІ УМОВИ МІСТА ХАРКОВА

1.1 Кліматичні умови

Місто розташовано на границі двох ландшафтних зон - Лісостепу і Степу в північно-східній частині СНГ, у міста злиття річок Лопань і Харків.

Територія міста представляє собою рівнинну місцевість, з річковими долинами, балками та ярами, висота над рівнем моря коливається в межах від 90 до 192 м. Велику частину міста (біля 55 % загальної площі) складають підвищені частини з відмітками 105-192 метрів. Місто розкинулось на п'яти пагорбах і в п'яти долинах.

Значна віддаленість Харкова від океанів обумовлює континентальність його клімату. Однак морське повітря часто проникає сюди з західної і південно-західної вторгнення повітряних мас, пом'якшуючи його континентальність, в силу чого клімат міста помірно-континентальний, з тривалою, але не суворою зимою, з частими відлигами, з помірно-теплим, іноді жарким літом.

Середньорічна температура повітря вмісті Харкові дорівнює 6,9°. Найбільш холодні місяці - січень (-14°) та лютий (-25°), найбільш теплі -червень (+18,5°), липень (+25,7°) та серпень (21,6°). Річна амплітуда коливань середньомісячної температури складає 27,6°.

В холодну пору року в місті переважають східне і південно-східне повітря, літом - західні та північно-західні.

Середньорічна кількість опадів - 522 мм. Велика кількість опадів випадає в теплий період року (352 мм), з квітня по жовтень, з максимумом в червні (69 мм); мінімум (170 мм) - в холодний період, з листопада по березень, з мінімумом в лютому (26 мм). Кількість днів, в яких випадають опади, складає в середньому 146 в рік. Найбільша кількість приходиться на грудень та січень (по 16 днів), найменша - на вересень (9 днів).

1.2 Ґрунтові умови

Геоекологічні досліди, проведені Харківською геологорозвідковою експедицією в 1990-1994 р. на території м. Харкова і пригородів виявили контрастну картину засмічення важкими металами грунт. Із елементі забруднення І-ІП класів небезпеки найбільше всього наносять Cd, Cu, Zn, Cr.

Виконаний статистичний аналіз показав, що найбільш контрастне забруднення ґрунтів металами спостерігається в промислових районах міста.

Середні відносні перевищення: Ag -2.6; Си -2,3; Cd -1,9; Zn -1,8; Sn 1,7; Ni -1,4; Mo -13; Bi -1,2; Ba -1,2. Для оточуючих аграрних територій забрудненість значно нища і становить: Zr-1,1; Ga-l,l;Ge-l,l.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

2.1 Антропогенний вплив на екологію міста

2.1.1 Вплив на клімат

Клімат (від грецьк. "кліма" -- нахил до земної поверхні стосовно Сонця) статистично багатолітній режим погоди, що є одною з основних характеристик тої чи іншої географічної зони. Клімат біогеоценозів виступає як екологічний фактор (кліматоп).

Екологічна особливість клімату, розглядається в трьох вимірах: як макроклімат, мезоклімат і мікроклімат. Макроклімат -- клімат географічної зони чи ландшафту (Західного Лісостепу, Малого чи Великого Полісся, Південного берега Криму). Мезоклімат -- регіональний клімат (наприклад, південного схилу гори, долини, соснового або дубового лісу, болота тощо). Мікроклімат -- це клімат на рівні організму (сонячної поляни чи затіненого під наметового простору ялинника, міської площі чи невеличкого дворика).

Клімат великого міста -- це покривало, яке складається з багатьох клаптиків мезокліматів, що вкривають місто і його приміську зону. В мезокліматичних секторах можна виділити численні мікрокліматичні комірки живих організмів (рослин, тварин, мікробів).

Температура повітря на території міста перевищує відповідні її показники в приміській зоні. Тривалі дослідження свідчать, що в полудневий час різниця температури повітря в центрі Харкова на площі Свободи і в приміській зоні (Лісопарк) становила 1,4-- 2,6°С. Підвищені термічні зони, або острови тепла, спостерігаються, як правило, на великих міських площах і перехрестях вулиць з великою територією замощення, а також в зоні великих промислових майданів з великими заасфальтованими ділянками і на дахах густо забудованих житлових районів.

Влітку добовий хід різниці температур міста і околиць має такі характеристики: ранок (7 год) -- +0,7°С, день (14 год) -- +2,6°С, вечір (19 год) -- +3,2°С, ніч (24 год) 2°С. Таким чином, в місті у літній час, завдяки потужним островам тепла, що утворюються, завжди тепліше, ніж на околицях.

Характерно, що і в сонячні, але вітряні дні ці різниці значно нижчі. Підтверджується думка Г.Є. Ландсберга (1983) про те, що навіть невелика швидкість вітру (4 м/с) може виявитись достатньою для знищення острова тепла. Взагалі необхідно брати до уваги, що є поріг швидкості вітру, вище якого існування острова тепла неможливе.

Зменшенню контрасту температури міста й околиць сприяє добре розвинута мережа міських зелених насаджень. Особливо значна різниця температур між озелененими і не озелененими територіями простежується в самому місті. Наприклад, на площі, в парку імені Шевченка, температура повітря опівдні була нища, ніж на вулиці Пушкінська на 5,4 °С.

Необхідно враховувати, що великими теплопоглинальними властивостями відрізняється і пил, який додає значну кількість тепла до вже перегрітого повітря, міських вулиць і площ. Забруднення атмосферного повітря в місті веде врешті-решт до появи так званого парникового ефекту. Його можна відчути, перебуваючи влітку ополудні в спекотливу пору у центрі міста.

Зелені насадження сприяють виникненню постійних повітряних течій (Машинський, 1973). В літню полуденну спеку такі повітряні течії прямують від насаджень у бік забудови, а ввечері та вночі на відкритих місцях повітря швидше охолоджується і прямує до зеленого масиву. Тепле міське повітря, піднімаючись уверх, всмоктує повітряні маси з оточуючих заміських територій, нерідко утворюючи вітер. Такий вітер, на думку автора, виникає при різниці температур 5°С і різниці тиску 0,007 мілібар; найчастіше він спостерігається на околиці міста в ранкові години і утримується до полудня. Подібні повітряні течії, які мають складну латералерадіальну конфігурацію, сприяють покращенню мезоклімату.

Комфортні мікрокліматичні умови створюються в межах макроструктури комплексної зеленої зони міста будовою скверів, алей, зелених наметів парків, посадкою тінистих біогруп і солітерів.

Як стверджує AT. Іздебський (1949), у місті вплив зелених насаджень на прилеглу територію обмежується забудовою. У містах вологість повітря є також нижчою, ніж у приміській зоні.

Влітку опівдні ця різниця становила 15 -- 17%. У добовому ході найвищих значень температури повітря її різниця місто-околиця відзначається вдень та ввечері, а в річному -- влітку.

Мікрокліматичні дослідження в парку і не озелененій міській площі свідчать про те, що величина відносної вологості значною мірою залежить від розміру, породного складу зеленого насадження та характеру ландшафту відкритий чи закритий. Слід відзначити, що вологість повітря під кронами насаджень характеризується нижчою амплітудою коливань, ніж на відкритій міській території. В парку вона становить 6,9%, на площі -- 15,2%.

Головною причиною різкого зменшення відносної вологості повітря в містах є наявність великих площ мертвих поверхонь (бруківок, дахів, які, акумулюючи сонячну радіацію, висушують повітря). Водночас, ці поверхні не здатні затримувати опади, крім того, їх розміщення забезпечує прискорене скидання води до каналізації.

Оскільки в центрі міста, як правило, площа покриву значна, евапотранспірація тут набагато менша, ніж на околицях. Характерно, що у похмурі дні вологість протягом доби як в місті, так і на околицях змінюється мало. Максимум вологості в місті спостерігається вдосвіта (4--5 год.). Вологість повітря в сільській місцевості досягає максимуму після заходу і мінімуму -- на світанку. Після сходу сонця як в місті, так і у приміській місцевості, спостерігається зниження відносної вологості повітря. Найбільша різниця найнижчих показників відносної вологості повітря міста і околиць спостерігається в 13--15 год.

Причин спадання охолоджуючої вологості в місті декілька, але дві з них видимі і їх необхідно враховувати при подальшому розвитку міської забудови і екологічній оптимізації. По-перше, це мала площа вегетуючих, транспіруючих вологу зелених насаджень. По-друге, велика кінетика руху опадів, що випали на ущільнені штучні поверхні (часто з великими ухилами) дахів, вуличних бруківок і рейкових установок, площ і площадок. Необхідно, щоби поруч з ними були перехоплюючи стік вегетуючи шорсткі поверхні газонів, квітників, деревно-чагарникових насаджень, які акумулюють вологу і віддають її атмосфері у вигляді прохолоди поступово, поліпшуючи таким чином мікроклімат сусідніх вулиць і площ.

Влітку в місті випадає більше опадів, ніж на околицях. Збільшення опадів в місті порівняно зі сільською місцевістю зумовлено, на думку вчених, трьома головними факторами. Перший і найсуттєвіший -- це утворення в місті острова тепла, що призводить до інтенсивнішого руху повітря по вертикалі, а це, в свою чергу, є умовою утворення опадів. Другий -- ефект перешкоди, пов'язаний з аеродинамічною шорсткістю структури міста, що гальмує просування синоптичних систем. Якщо в такій системі відбуваються опадо утворювальні процеси, то сповільнення її руху приведе до збільшення опадів, які випали на території міста. У багатьох випадках обидва названі фактори -- наявність перешкод і острова тепла -- діють одночасно, у зв'язку з чим виділити вклад кожного з них в сумарному збуренні, яке вноситься в місті в поле опадів, дуже важко. Третьою причиною, яка впливає на утворення опадів, є забруднення атмосфери міста і утворення навколо забруднюючих речовин водяних ядер, які здатні стимулювати утворення опадів у переохолоджених хмарах. Як свідчать дані спостережень, найбільша кількість опадів випадає влітку не в центральних районах міста, а на його околицях.

Підвищення відносної вологості повітря в прилеглих до зелених масивів територіях пов'язане насамперед з величиною площі випаровування, тобто площею листових пластинок рослин усіх горизонтів біогеоценозу.

Повітряні потоки можна регулювати засобами мезо- і мікроструктури. Парки й інші великі масиви різного функціонального призначення: ботанічні сади, кладовища, парки лікарень, які належать до мезоструктури міського озеленення, стримують повітряні потоки. На прилеглих до цих масивів територіях рідко спостерігаються сильні вітри.

Існують різні варіанти використання окремих елементів озеленення для зміни літеральних потоків. вітрозахисні смуги. Незважаючи на те, що часто фрагменти рослинності ( солітери і біогрупи дерев, чагарників, зелені стіни і бордюри), не належать до багатоскладових фітоценозів, латеральні потоки, які рухаються крізь них певною мірою видозмінюються, як і у випадку з повноцінними біогеоценозами.

Северин (1975), враховуючи провітрювальну і фільтрувальну функції зелених насаджень, дуже вдало назвав їх своєрідними величезними припливними камерами, в яких повітря, перш ніж надійти до споживача, очищується від пилу, охолоджується, зволожується, а також насичується цілющими від'ємно зарядженими легкими іонами. Найвищу фільтрувальну ефективність, враховуючи латеральний потік, виявляють ажурні дифузні зелені смуги (ажурність -- 75--65%) шириною 20--ЗО м. Віддаль між смугами дорівнює ширині смуги.

Пил і сажа, підняті повітряними анарадіальними потоками із запилених вулиць і площ високо над земною поверхнею, повертаються зміщені вітром у бік озеленених територій і опускаються з коротко-радіальним потоком, осідаючи на рослинах. Проведений аналіз запиленості Харкова, за даними метеопостів міської санепідемстанції, свідчить, що рівень запиленості добре озеленених територій у 5--10 разів нижчий, ніж площ і вулиць з поганим озелененням. Низький рівень запиленості спостерігали на територіях міста, де озеленення становило понад 70%, тобто він обернено пропорційний рівню озеленення: чим більше озеленена територія, тим менша запиленість повітря. У червні, згідно з багаторічними даними, середній показник запиленості у різних точках Харкова на висоті 1,5 м від земної поверхні коливався від 0,314 до 3,351 мг/м3.