2. Особливості та напрями іноземного інвестування

2.1. Іноземні інвестиції в Україні

Розв’язання проблем трансформації економіки України на ринкових засадах вимагає залучення значних обсягів інвестицій. Для створення повноцінної експортне орієнтованої економіки України необхідно 40-50 млрд. дол. США. Така сума достатня для реконструкції пріоритетних галузей економіки впродовж 5 років. Внутрішні можливості інвестування наразі обмежені та залежать від загальноекономічної ситуації в Україні. При орієнтації лише на власні резерви цей процес триватиме 20 і більше років.

На сучасному етапі розвитку ринку іноземні інвестиції виступають основним джерелом отримання новітніх конкурентоспроможних технологій.

Іноземні інвестиції – це всі види цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти підприємництва чи інші види діяльності для одержання прибутку чи досягнення соціального ефекту. Інвестування може здійснюватися іноземними інвесторами у вигляді іноземної валюти, будь-якого рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, прав інтелектуальної власності та майнових прав, прав на господарську діяльність, платних послуг, в іншому вигляді, що не суперечить українському законодавству.

До іноземних інвесторів належать: іноземні держави, юридичні особи, створені та правоздатні здійснювати інвестиції відповідно до законів країни свого місцезнаходження, а також іноземні фізичні особи без громадянства за умови, що останні зареєстровані як підприємці в країні їх громадянства чи постійного місця проживання.

Фактори, що визначають динаміку іноземних інвестицій:

• внутрішня політична стабільність;

• характер та темпи здійснення ринкових реформ;

• стабільність економічного законодавства;

• гарантії недоторканості приватної власності та закордонних вкладень;

• сприятливі зовнішньоекономічні умови.

Потреба в іноземних інвестицій визначається:

• надзвичайно низкою інвестиційною активністю власних товаровиробників та громадян (в умовах тривалої економічної кризи, стагнації виробництва та інфляції процес внутрішнього капіталовкладення останнім часом практично зупинився);

• гострою необхідністю технічної та технологічної модернізації виробництва, всієї ринкової та соціальної інфраструктури шляхом імпорту сучасних технологій, машин та устаткування;

• потребою впровадження в усі сфери господарювання нових методів управління та маркетингу.

Існує кілька напрямків залучення іноземного капіталу в Україну. Найважливіші з них:

• прямі підприємницькі інвестиції через різні форми інвестування;

• портфельні інвестиції шляхом продажу іноземним резидентам цінних паперів;

• кредити (гранти) міжнародних фінансових інституцій, країн, державних установ тощо;

• створення вільних економічних зон та точкових зон вільного підприємництва.

Згідно з законодавством України, іноземні інвестори можуть здійснювати прямі чи портфельні інвестиції у таких формах, як:

• часткова участь іноземних інвесторів у підприємствах України;

• створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам;

• придбання діючих підприємств;

• придбання рухомого та нерухомого майна;

• участь у приватизації державного майна України.

Гарантії захисту іноземних інвестицій в Україні:

• у випадку зміни українського законодавства щодо іноземних інвестицій протягом 10 років для інвестора зберігаються умови, що діяли на момент його реєстрації;

• іноземні інвестиції не підлягають націоналізації і не можуть бути реквізовані державними органами;

• інвестори мають право на компенсацію збитків зі сторони держави;

• інвестори мають право на вивіз своїх інвестицій в грошовій чи товарній формі в разі припинення інвестиційної діяльності;

• держава гарантує реінвестування прибутку;

• для збереження прибутків іноземні інвестори можуть мати поточні рахунки в банках України, вільно ними користуватись для придбання іноземних валют чи закупівлі товарів та їх вивозу.

Іноземні інституціональні інвестори в Україні представлені міжнародними фінансово-кредитними інституціями, фондами та банками. Найбільш впливовою міжнародною валютно-кредитною системою є група Світового банку, яка включає Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФК), Міжнародне агентство розвитку (МАР), Міжнародне гарантійне агентство (МГА).

Серед міжнародних фондів, що здійснюють інвестиційну та кредитну підтримку підприємництва в Україні, основними є:

• Фонд підтримки підприємництва в нових незалежних державах (для малого та середнього бізнесу).

• Фонд «Україна».

• Німецько-український фонд.

• Фонд «Відродження».

Як свідчить досвід країн, що розвиваються, крім залучення міжнародних кредитів, ефективною формую імпорту капіталу є також створення вільних економічних зон. В Україні загальні умови їх створення та функціонування визначаються концепцією створення спеціальних (вільних) економічних зон.

Вільна економічна зона (ВЕЗ) – обмежена частина території країни, що характеризується специфічним режимом функціонування економічних суб’єктів. Механізм функціонування ВЕЗ включає специфічний економічний, організаційний, податковий, митний та правовий статус її господарських об’єктів.

Загальні умови функціонування ВЕЗ є універсальними і пов’язані так званими нульовими витратами. Це зниження податків на прибуток або їх відміна на певний термін. Можливим є зниження оподаткування індивідуального доходу, переказів доходів за кордон, а також надання пільгових кредитів чи тимчасова відміна оподаткування для окремих суб’єктів. Передбачається довгострокове кредитування у національної валюті, цільові субсидії чи пільгові позики, повернення сплачених податкових сум у разі інвестування у приоритетні галузі, самостійне встановлення порядку та строків амортизації тощо.

Спеціальні умови створюються з метою зниження проявів слабких сторін функціонування ВЕЗ, що можуть бути обумовлені невигідністю географічного положення, слабким розвитком соціальної структури тощо.

На сучасному етапі розвитку основним джерелом надходження іноземних інвестицій в Україні виступають спільні підприємства. Відповідно з законодавством України підприємством з іноземними інвестиціями вважається таке, у статутному фонді якого не менше 10% вкладень припадає на частку іноземного інвестора.