1.3. Державне регулювання інвестиційної діяльності

Регулювання інвестиційної діяльності є складовою частиною державного регулювання економіки, та одним із найважливіших інструментів державної підтримки інвестиційної діяльності. Згідно з чинним законодавством України метою державного регулювання інвестицій є забезпечення реалізації соціальних, економічних, науково-технічних програм розвитку суспільства та державний захист і підтримка інвестицій.

Виходячи із мети, державне регулювання інвестицій включає реалізацію таких основних завдань:

• розробку інвестиційної стратегії держави;

• визначення пріоритетних напрямів інвестування;

• формування інвестиційного ринку та відповідної інфраструктури такого ринку;

• стимулювання впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво;

• забезпечення умов для охорони довкілля.

Ринкова економіка розвивається циклічно – періоди швидкого зростання та активного інвестування чергуються з економічними кризами. Державне регулювання має за мету вирівнювання циклічних тенденцій: гальмування надлишкової інвестиційної активності у періоди підйомів і штучне стимулювання інвестицій перед спадами виробництва.

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється у таких формах:

1. Пряме управління державними інвестиціями.

2. Не пряме регулювання інвестиційної діяльності наступними методами:

- організаційно-правовими;

- економічними;

- грошово-кредитними.

3. Контроль за законністю здійснення інвестицій усіма учасниками інвестиційної

діяльності.

Пряме управління державними інвестиціями

Пряме управління державними інвестиціями здійснюється загальнодержавними і місцевими органами влади через відповідні міністерства та відомства. На макрорівні управлінням державних інвестицій займаються:

• Міністерство економіки України;

• Державний комітет у справах будівництва та житлової політики;

• Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

• Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг.

У складі міністерств та відомств функціонують відповідні відділи або управління з реалізації інвестиційних програм і державного замовлення.

Обсяги державних інвестицій затверджуються Верховною Радою України за поданням кабінету Міністрів України у складі державної програми економічного і соціального розвитку. До цієї програми подаються розрахунки з розподілом інвестицій за напрямами, а також їх розподіл між міністерствами та відомствами, котрі забезпечують цільове використання державних інвестицій.

Державне замовлення виступає однією з головних форм реалізації загальнодержавних інвестицій. Кабінет Міністрів України на конкурсних засадах розміщує державні замовлення з урахуванням економічних вигод.

Регулювання інвестиційної діяльності здійснюють і місцеві органи влади і управління в межах своїх повноважень і на своїй території.

Не пряме державне регулювання інвестиційної діяльності

Організаційно-правові методи регулювання умов здійснення інвестиційної діяльності охоплюють:

• Розробку відповідного нормативного законодавства. Закони, законодавчі та нормативні акти захищають права власності, визначають форми підприємництва, умови функціонування підприємств, їх взаємозв’язки між собою та з державою.

• Розробку державних норм та стандартів в інвестиційній сфері. На даний час нормативно-правова база щодо регулювання інвестицій нараховує більше 100 нормативних документів. Незважаючи на значну кількість нормативних актів недосконалість законодавства сьогодні є однією з основних причин , які гальмують розвиток інвестиційної діяльності в Україні

• Ліцензування інвестиційної діяльності. Ліцензування забезпечує відбір учасників інвестування і якісне виконання робіт.

• Державну експертизу програм та проектів. Обов’язковій державній експертизі у повному обсязі підлягають інвестиційні програми і проекти, що здійснюються за рахунок коштів державних та місцевих бюджетів.

• Антимонопольні заходи. Антимонопольний комітет виконує контролюючу та координуючу функцію щодо діяльності підприємств. Основна мета антимонопольних заходів – створення конкурентного середовища в інвестиційної сфері.

• Приватизацію і роздержавлення.

• Умови використання землі та інших природних ресурсів.

Економічні методи регулювання умов здійснення інвестиційної діяльності включають:

• Податковий механізм. Система оподаткування є одним із ефективних методів регулювання інвестицій, оскільки податки носять обов’язковий характер і безпосередньо впливають на формування джерел інвестування.

• Амортизаційну політику. Амортизаційна політика покликана сприянню впровадження інновацій, підвищувати рівень науково-технічного прогресу, забезпечувати оновлення основного капіталу.

• Систему ціноутворення. До прямих методів державного регулювання цін відносять: регламентування порядку визначення собівартості та норми прибутку, заморожування зростання цін, встановлення граничних цін і надання дотацій окремим галузям чи підприємствам. До непрямих методів державного регулювання цін відносять: створення конкурентного середовища, декларування цін, зміна податкових ставок і різного роду тарифів, державні інвестиції з метою зниження витрат в окремих сферах.

• Надання фінансової допомоги. Інвесторам може надаватись фінансова допомога на розвиток їх діяльності у формі дотацій, субсидій, бюджетних позик, розмір яких щорічно визначається при затвердженні державного бюджету.

Грошово-кредитні методи регулювання інвестиційної діяльності є таки:

• Встановлення нормативів обов’язкових резервів, які зобов’язані створювати банки для покриття ризиків, що відкликає частину коштів для активного використування для кредитування та інвестування.

• Політика облікової ставки НБУ, за якою він продає кредитні ресурси банкам, збільшуючи чи зменшуючи обсяги кредитних джерел для фінансування інвестицій.

• Операції на відкритому ринку з державними цінними паперами.