8.3. Оптимізація структури власних та запозичених інвестиційних ресурсів

Для розвитку підприємства необхідні інвестиційні ресурси, які можна залучити у формі позикових коштів або у вигляді власного капіталу. Ступінь, у якій підприємство використовує позикове фінансування, називається фінансовим левериджем.

Позикові кошти мають дві переваги. По-перше, відсотки, що виплачуються, вираховуються при розрахунку податку, що знижує фактичну вартість позики. По-друге, кредитори отримують заздалегідь обумовлений фіксований дохід, і акціонери не повинні ділитися з ними прибутком.

Однак у позикових коштів є і недолік – чим вищій коефіцієнт заборгованості, тим більш ризикований проект, це підвищує вартість позикових коштів і може призвести до банкрутства підприємства.

Тому підприємства, у яких прибуток і операційні потоки грошових коштів нестійкі, повинні обмежувати залучення позикових коштів. З іншого боку, ті підприємства, у яких грошові потоки досить стабільні, можуть вільніше залучати позикове фінансування.

Таким чином, структура інвестиційних ресурсів впливає на ринкову вартість підприємства та ціну на акції.

Для оцінки впливу фінансового левериджу на ризик і рентабельність власного капіталу розглянемо дані табл. 8.1. У цій таблиці наведені показники, що характеризують діяльність двох схожих підприємств, які відрізняються способом фінансування. У підприємства А (без позикових коштів) немає заборгованості, у той час як підприємство Б (з високою часткою позикових коштів) фінансується за рахунок власного капіталу і за рахунок позикових коштів, вартість яких складає 15%. У обох підприємств розмір власного капіталу разом з позиковими коштами складає 100 тис. грн., виручка - по 100 тис. грн., і в нормальних економічних умовах їх операційний прибуток складає по 30 тис. грн.

Таблиця 8.1

Показники діяльності підприємств А і Б

Показники	Підприємство А		Підприємство Б
1. Обігові активи, тис. грн. 2. Основні засоби, тис. грн. 3. Заборгованість (відсотки = 15%), тис. грн. 4. Розмір власного капіталу (стр.1+стр.2), тис. грн.	50,0 50,0 0 100,0		25,0 25,0 50,0 50,0
	Нормальні умови	Несприятливі умови	Нормальні умови	Несприятливі умови
5. Виручка, тис. грн. 6. Собівартість продукції, тис. грн. 7. Операційний прибуток (стр.5- стр.6), тис. грн. 8. Відсотки (50 Х 0,15), тис. грн. 9. Прибуток до оподаткування (стр.7 - стр.8), тис. грн. 10. Податок на прибуток (стр.9 х 0,25), тис. грн. 11. Чистий прибуток (стр.9 - стр.10), тис. грн. 12. Рентабельність власного капіталу (стр.11 : стр.4)	100,0 70,0 30,0 0,0 30,0 7,5 22,5 22,5%	82,5 80,0 2,5 0,0 2,5 0,625 1,9 1,9%	100,0 70,0 30,0 7,5 22,5 5,625 16,9 33,8%	82,5 80,0 2,5 7,5 -5,0 0 -5,0 -10,0%

У несприятливих умовах спостерігається: зменшення виручки до 82,5 тис. грн., ріст собівартості продукції до 80 тис. грн. і зменшення прибутку до 2,5 тис. грн.

У нормальних умовах підприємство Б забезпечує своїм акціонерам прибуток на акціонерний капітал, який дорівнює 33,8%, тоді як підприємство А - тільки 22,5%. Ця різниця пов’язана з використанням підприємством Б заборгованості, яка підвищує рентабельність вкладень акціонерів. Існують дві причини виникнення такого ефекту:

• оскільки відсотки підлягають відрахуванню з операційного прибутку, використання позикових коштів знижує суму податку і залишає велику кількість операційного доходу компанії;

• рентабельність активів перевищує ставку відсотку за позиками.

Для розглянутих підприємств мають місце обидва ці фактори, що дозволяє підприємству Б значно випередити підприємство А за показниками рентабельності власного капіталу. Таким чином, позикові кошти можуть «підвищити» норму прибутку на акціонерний капітал.

У несприятливих умовах фінансовий леверидж може діяти і у протилежному напрямі. Якщо рівень продажів падає, витрати вище, ніж передбачалося, рентабельність також буде нижчою передбаченої. Рентабельність власного капіталу підприємства, що використовує позикові кошти, падає особливо різко. У несприятливих умовах підприємство А, яке не має позикових коштів, продовжує приносити прибуток, у той час, як підприємство Б несе збитки і навіть може мати негативну рентабельність власного капіталу. Це відбувається тому, що підприємству Б необхідні грошові кошти для обслуговування заборгованості, а у підприємства А така необхідність відсутня. Підприємство А, маючи сильний баланс може подолати спад і бути готовою до наступного буму.

З іншого боку підприємство Б повинно виплатити відсотків на суму 7,5 тис. грн. незалежно від рівня продаж. Оскільки при спаді виробництва підприємство Б не отримує достатнього операційного прибутку, її коштові резерви будуть вичерпані і, можливо, підприємство буде вимушено залучати додаткові ресурси для рефінансування боргу.

Таким чином, підприємства з відносно високими заборгованостями мають відносно високу рентабельність в умовах нормальної економіки, однак вони підпадають під ризик великих збитків, якщо економіка переживає спад.

Тобто, оптимальна структура інвестиційних ресурсів підприємства визначається балансом між рентабельністю власного капіталу з одного боку та рівнем ризику з іншого. На практиці визначення оптимальної кількості позикових коштів є досить складним завданням. Тому підприємства, які функціонують навіть у одній галузі, можуть мати структури капіталу, що значно відрізняються одна від одної.