- •Лекції з дісціплини «інвестиційний менеджмент»
- •1. Теоретичні основи інвестиційного менджменту
- •1.1 Економічна сутність інвестицій та інвестиційної діяльності
- •1.2. Класифікація інвестицій та інвесторів
- •1.3. Державне регулювання інвестиційної діяльності
- •Пряме управління державними інвестиціями
- •Не пряме державне регулювання інвестиційної діяльності
- •1.4. Сутність та принципи інвестиційного менеджменту
- •1.5. Мета інвестиційного менеджменту
- •Агентські відносини
- •1.6. Завдання інвестиційного менеджменту
- •1.7. Функції інвестиційного менеджменту
- •2. Особливості та напрями іноземного інвестування
- •2.1. Іноземні інвестиції в Україні
- •2.2. Форми регулювання іноземного інвестування
- •3. Інвестиційна стратегія підприємства
- •3.1. Сутність інвестиційної стратегії підприємства
- •3.2. Стратегічні цілі інвестиційної діяльності підприємства
- •3.3. Види інвестиційних стратегій підприємства
- •4. Оцінка вартості грошей у часі
- •4.1. Поняття грошового потоку
- •4.2. Функція «складний відсоток»
- •4.3. Функція «дисконтування»
- •4.4. Функція «поточна вартість звичайного ануїтету»
- •4.5. Функція «періодичний внесок на погашення кредиту»
- •4.6. Функція «майбутня вартість прискореного ануїтету»
- •4.7. Функція «періодичний внесок на накопичення фонду»
- •5. Взаємозв’язок доходності і ризику інвестицій
- •5.1. Доходність інвестицій
- •5.2. Автономний ризик інвестицій
- •5.3. Портфельний ризик інвестицій
- •5.4. Основні фактори, які визначають необхідну номінальну ринкову доходність активів
- •6. Реальні інвестиції підприємства
- •6.1. Особливості здійснення реальних інвестицій
- •6.2. Форми здійснення реальних інвестицій
- •6.3. Управління інвестиційними проектами
- •6.4. Оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів
- •6.5. Особливості виходу проекту з інвестиційної програми підприємства
- •7. Фінансові інвестиції підприємства
- •7.1. Особливості здійснення фінансових інвестицій
- •7.2. Форми здійснення фінансових інвестицій підприємства
- •7.3. Інвестиційний процес
- •7.4. Види цінних паперів
- •7.5. Типи акцій та їх оцінка
- •7.6. Типи облігацій та їх оцінка
- •7.7. Похідні цінні папери
- •7.8. Фінансове середовище Фінансові ринки
- •Фінансові інститути
- •Фондова біржа
- •8. Управління формуванням інвестиційних ресурсів підприємства
- •8.1. Джерела формування інвестиційних ресурсів
- •8.2. Системи фінансування інвестиційного проекту
- •8.3. Оптимізація структури власних та запозичених інвестиційних ресурсів
- •Список використанної літератури
- •Додатки
- •1. Функція «складний відсоток». Значення коефіцієнтів компаундування для різних відсоткових ставок I та числа періодів нарахування відсотків n
- •2. Функція «дисконтування». Значення коефіцієнтів дисконтування для різних відсоткових ставок I та числа періодів нарахування відсотків n
- •3. Функція «періодичний внесок на погашення кредиту». Значення коефіцієнтів для різних відсоткових ставок I та числа періодів нарахування відсотків n
- •4. Функція «майбутня вартість прискореного ануїтету». Значення коефіцієнтів для різних відсоткових ставок I та числа періодів нарахування відсотків n
- •Питання для екзаменаційних білетів
- •Варіанти контрольних робіт (для студентів заочної форми навчання)
- •Ник Лисон. Человек, который обанкротил Берингс банк (Barings Bank)
- •Джордж Сорос. Гений трейдинга. Деньги в руках философа способны изменить мир
Фондова біржа
Вторинні ринки - це ринки, на яких відбувається торгівля цінними паперами, що випущені раніше. Вторинні ринки організуються на фондовій біржі, де формуються ціни на акції і облігації компаній і державних органів. Оскільки основною метою фінансових менеджерів повинен стати максимальний приріст ціни акцій, знання фондової біржі важливо для будь-кого, хто приймає участь в управлінні бізнесом.
Існують три типи фондових бірж:
організовані біржі, які займають певні будівлі, наприклад, Нью-Йоркська фондова біржа (NYSE) , Американська фондова біржа (AMEX) і регіональні фондові біржі;
небіржовий ринок - неорганізовані торгові майданчики;
електронні біржі, важливіша з яких - NASDAQ.
Організовані біржі. Кожна з найбільш крупних бірж займає окрему будівлю, має обмежену кількість членів і виборний керуючий орган - раду менеджерів. Вважається, що члени біржі займають на ній «місця». Ці місця купуються і продаються, надають власнику право торгувати на біржі. У серпні 1999 року місце на біржі NYSE продавалося за 2,65 млн. доларів США. У 1977 році одне місце на біржі оцінювалося усього в 35 тис. доларів.
Як і інші торгові посередники, біржі поліпшують укладення угод між покупцями і продавцями. Наприклад, одна з брокерських фірм отримує замовлення у своєму офісі від клієнта, який бажає купити акції певної компанії. У той же час інша брокерська фірма отримує замовлення від клієнта, який бажає продати такі акції. Брокери за допомогою електронних засобів передають своїм представникам на Нью-Йоркську фондову біржу отримані заявки. Учасники біржі з заявками на продаж пропонують акції на продаж і укладають від імені клієнтів своїх компаній угоди з учасниками, які мають заявки на купівлю. Таким чином, біржа працює як аукціонний ринок.
Небіржовий ринок. У той час, як торгівля акціями більшості крупних компаній відбувається на NYSE, більшість акцій в дійсності торгується на небіржових ринках. Як уже вказувалося, біржі працюють за принципом аукціону - заявки на продаж або купівлю надходять більш менш одночасно, і учасники біржі приводять ці заявки у відповідність одне до одного. Якщо угоди за будь-якою акцією відбуваються рідко, наприклад, через те, що акція належить новій або невеликій компанії, то за робочий тиждень чи місяць проходять тільки кілька заявок на купівлю чи продаж. Заявки на купівлю чи продаж приходять у різний час і різним брокерам і оформлення угоди стає утрудненим. Щоб не відмовляти своїм клієнтам у здійсненні угод, деякі брокерські компанії тримають невелику кількість акцій у власних портфелях і таким чином самі формують їх ринок. Особи, яку купують акції з метою їх подальшого перепродажу, називаються дилерами.
Такі ринки часто називають дилерськими ринками. Дилерський ринок включає всі механізми, необхідні для проведення трансакцій з цінними паперами, які не виконуються на організованих ринках. Ці механізми включають:
відносно невелику кількість дилерів;
велику кількість брокерів, які виступають як агенти при зведенні дилерів з інвесторами;
сучасні електронні засоби зв’язку між дилерами і брокерами.
Брокери і дилери, які беруть участь у торгівлі на небіржовому ринку є членами органу, що саморегулюється, відомого як Національна асоціація дилерів (NASD), і отримують від неї ліцензії на проведення торгів. Комп’ютерна мережа, що використовується NASD, відома як система автоматичної котировки Національної асоціації дилерів або NASDAQ.
Електронна біржа NASDAQ. Система NASDAQ спочатку виконувала функції тільки системи котировки, але потім вона була перетворена у систему організованого ринку цінних паперів. Були введені спеціальні умови, задоволення яких стало необхідне для реєстрації цінних паперів подібно до організованих фізичних бірж. Останній час спостерігається серйозна конкуренція між NYSE і NASDAQ. Однак, більшість акцій крупних компаній все ж продовжують торгуватися на NYSE.
В Україні функціонують 11 фондових бірж:
Перша Фондова Торгова Система (ПФТС);
Київська Міжнародна Фондова Біржа (КМФБ);
Українська Фондова Біржа (УФБ);
Українська Міжбанківська Валютна Біржа (УМВБ);
Фондова Біржа «ИННЕКС»;
Південно-Українська Торгово-Інформаційна Система (ПТІС);
Придніпровська Фондова Біржа (ПФБ);
Українська Міжнародна Фондова Біржа (УМФБ);
Торгово-Інформаційна Система (ТІС);
Східно-Європейська Фондова Біржа (СЄФБ);
Українська Біржа (УБ).
Дані біржі розташовані в трьох містах: Києві, Миколаєві та Дніпропетровську. В інших містах діють лише філіали перелічених бірж.
ПФТС є найбільшою фондовою біржею в Україні з об’єму торгів та за всіма іншими показниками. Для порівняння: річні об’єми торгів на ПФТС досягаються на Лондонській біржі за півгодини.
Індекс ПФТС прийнято вважати показником всієї фінансової ситуації в Україні. Торги на ПФТС проходять в електронному вигляді. Торгова система ПФТС є аналогом американської біржі NASDAQ.
В теперішній час український фондовий ринок не виконує свої економічні функції. З цієї причини :
курси акцій не дозволяють оцінити ринкову вартість корпорації;
у період масової приватизації 90-х років із держпідприємств були створені більш 30 тис. корпорацій, збільшення капіталу у яких здійснювалося не шляхом випуску нових акцій, а за схемами , які зручні для олігархів;
створення нових корпорацій класичного типу в Україні відноситься до екзотики;
акції в Україні продаються частіше за все не на біржі та не за ринковою ціною, яка визначається попитом та пропозицією;
підприємства реального сектору не зацікавлені у підвищенні вартості своїх акцій, які продаються на біржах.
