2.2.2. Метод оцінки фінансової стійкості (аналізу доцільності витрат)

Метод орієнтований на оцінку фінансової стійкості підприємства (проекту) та ідентифікацію на цій основі потенційних ризиків.

Виділяють два різновиди методу:

• фіксація фінансового стану підприємства (оцінка фінансової стійкості);

• співставлення фінансової стійкості підприємства до та після впровадження проекту (оцінка доцільності витрат).

Віднесення фактичного або такого, що прогнозується (в результаті впровадження проекту), стану підприємства до однієї з областей фінансової стійкості і, відповідно, областей ризику, виконується на основі аналізу достатності обігових коштів (власних або позикових) для формування запасів та покриття витрат, пов’язаних з виконанням проекту.

Для цього використовують такі показники:

- надлишок або недостатня кількість обігових коштів для функціонування підприємства або

реалізації проекту ( );

- надлишок або недостатня кількість власних обігових коштів, а також середньострокових і

довгострокових позикових коштів ( );

- надлишок або нестача загальної величини обігових коштів з урахуванням

середньострокових та довгострокових, а також короткострокових позикових коштів ( ).

Перелічені показники розраховуються за формулами

де - величина власних коштів; - основні кошти і вкладення; - запаси та витрати; - середньострокові та довгострокові позикові кошти; - короткострокові позикові кошти.

Для ідентифікації області фінансової стійкості використовується наступний трикомпонентний показник

Функція визначається як

, якщо

, якщо

Виділяють п’ять областей фінансової стійкості та відповідних областей ризику:

1. Область абсолютної стійкості, коли , тобто

В області абсолютної стійкості ступінь ризику дорівнює нулю. Для даної області характерна відсутність будь-яких втрат та забезпечена гарантія отримання планового прибутку.

2. Область нормальної стійкості, коли , тобто

В області нормальної стійкості ступінь ризику мінімальний. Для даної області максимальні збитки, які може понести суб’єкт підприємницької діяльності, не перевищує розмір чистого прибутку (тобто тієї її частки, яка залишається у суб’єкта господарювання після оподаткування та усіх інших виплат). Таким чином, мінімальний ступінь ризику забезпечує підприємству «покриття» всіх витрат, у тому числі і податків.

3. Область нестійкого стану, коли мають місце великі запаси та високі витрати , тобто

Область нестійкого стану характеризується підвищеним ризиком, при цьому обігові кошти не покривають сумарні запаси.

4. Область критичного стану, коли має місце затовареність готовою продукцією, низький попит на продукцію і т.д. , тобто

В області критичного стану у підприємства виникають проблеми з покриттям середньострокових та довгострокових позикових коштів.

5. Область кризового стану, коли підприємство знаходиться на межі банкрутства , тобто

В області кризового стану у підприємства виникають проблеми не тільки з покриттям середньострокових та довгострокових, але й короткострокових позикових коштів.