- •Лекції з дисципліни «управління ризиками»
- •Невизначеність і ризик в економіці і бізнесі
- •1.1. Поняття невизначеності підприємницької діяльності
- •1.2. Поняття ризику
- •1.3. Класифікація ризиків
- •1.4. Вплив суб’єктивних факторів на процеси управління ризиком
- •2. Методичні основи аналізу і оцінювання ризику
- •2.1. Загальні принципи аналізу економічного ризику
- •2.2. Методи кількісного аналізу ризиків
- •2.2.1. Статистичний метод
- •2.2.2. Метод оцінки фінансової стійкості (аналізу доцільності витрат)
- •2.2.3. Метод експертних оцінок
- •2.2.4. Аналітичний метод
- •2.2.5. Метод аналізу чутливості (критичних значень)
- •2.2.6. Нормативний метод
- •2.2.7. Метод аналізу ризику з використанням дерева рішень
- •2.2.8. Метод аналогій
- •3. Виробничі ризики
- •3.1. Виробничі ризики, їх характеристики і класифікація
- •3.2. Ризики нддкр (технічні ризики)
- •3.3. Безпосередньо виробничі ризики
- •Постачальні ризики
- •Технічні і технологічні ризики
- •Організаційно-управлінські ризики
- •Трудові ризики
- •3.4. Транспортні ризики
- •3.5. Реалізаційні (маркетингові) ризики
- •4. Фінансові ризики
- •4.1. Ризики купівельної спроможності грошей
- •4.2. Ризики непередбачених витрат і перевищення кошторису витрат на виробництво
- •4.3. Ризики фінансової стійкості підприємства
- •4.4. Кредитний ризик
- •4.5. Відсоткові ризики
- •4.6. Інвестиційні ризики
- •5. Механізми нейтралізації ризиків підприємства
- •5.1. Запобігання ризиків
- •5.2. Лімітування ризиків
- •5.3. Хеджування ризиків
- •5.4. Диверсифікація ризиків
- •5.5. Трансферт ризиків
- •5.6. Самострахування ризиків
- •Кептивні страхові компанії
- •5.7. Страхування ризиків
- •Страхові ризики
- •Види страхування
- •Методи страхування
- •Особливості функціонування страхової компанії
- •Джерела коштів страхової компанії
- •Структура коштів страхової компанії
- •Інвестиційна діяльність страхових компаній
- •Переваги страхування
- •Основні проблеми страхування
- •Внутрішні недоліки, притаманні страхуванню
- •Список використаної літератури
- •Контрольні питання
- •3. Вплив суб’єктивних факторів на процеси управління ризиком.
- •37. Диверсифікація ризиків.
- •38. Трансферт ризиків.
1.3. Класифікація ризиків
Ризики класифікують за різними ознаками з використанням різноманітних підходів. Єдиної загальноприйнятої класифікації ризиків не існує. Розглянемо ряд найбільш відомих класифікацій.
За сферами проявлення розглядають – економічний, політичний, екологічний, соціальний, технологічний ризики і т.д.
За видами діяльності - ресурсний, виробничий, фінансовий, інноваційний, інвестиційний, маркетинговий (комерційний), транспортний ризики і т.д.
За масштабами впливу – країнний (у масштабах країни), регіональний, галузевий, ризик окремих суб’єктів господарювання.
За джерелами виникнення – систематичний або ринковий (притаманний усім суб’єктам ринку, викликаний процесами, що відбуваються у ринковому середовищі у цілому), несистематичний ризик (ризик окремих суб’єктів господарювання, залежить від особливостей їх діяльності).
Відносно самого ризику - ризик активної діяльності, ризик пасивного очікування.
За відношенням джерела ризику до підприємства – внутрішній і зовнішній ризики.
За природою ризику – господарський ризик, ризик, пов’язаний з природою людини, ризик, зумовлений діями природних факторів, ризик форс-мажорних обставин і т.д.
За ступенем обґрунтованості рішень – виправданий та невиправданий ризики.
Класифікацію можна продовжити, при цьому кожен з видів ризику тієї чи іншої класифікаційної групи можна поділити на ряд підвидів і т.д. Розділення можна продовжувати до досягнення елементарних ризиків, для яких притаманні фактори, що належать тільки цьому ризикові.
Наприклад, інноваційний ризик можна поділити на такі підвиди:
Класифікація відносно учасників інноваційної діяльності – ризик розробника інновацій; ризик інвестора в інновації; ризик утримувача інвестицій; ризик виробника інновацій; ризик споживача інновацій; ризик суспільства у цілому.
За формами інвестування в інновації – ризик реального інвестування; ризик фінансового інвестування.
За джерелами інвестування інновацій – ризик інвестування із внутрішніх джерел; ризик інвестування за рахунок позик; ризик за рахунок залучений коштів.
За механізмом інвестування інновацій – ризик реінвестування прибутку; ризик інвестування за рахунок амортизаційних відрахувань; ризик інвестування за рахунок позик і кредитів; ризик венчурного інвестування інновацій; ризик інвестування за рахунок випуску облігацій і т.д.
При аналізі ризиків необхідно враховувати такі особливості:
- однакові фактори можуть впливати на зростання або зменшення різних видів ризику;
- ризики, що входять до однієї з класифікаційних груп, можуть містити у собі ризики інших
класифікаційних груп (наприклад, ризики, виокремленні за масштабами впливу, можуть
входити до складу економічного ризику або можуть розглядатися як складові країнного
ризику);
- ризик може розглядатися як зовнішній, так и внутрішній (наприклад, ризик інвестування за
рахунок амортизаційних відрахувань можна віднести до зовнішнього, тому що
амортизаційна політика встановлюється державою, але у той же час закон надає конкретним
суб’єктам господарювання певну свободу дій з використання амортизаційних відрахувань).
У даних матеріалах ризики розподілені за трьома групами: політичні, виробничі і фінансові ризики.
Політичні ризики. Це можливість виникнення збитків або скорочення розмірів прибутку внаслідок політики, що проводить держава. Політичний ризик пов’язаний з можливими змінами в курсі уряду, зміненнями у пріоритетних напрямах його діяльності. Урахування даного виду ризику є особливо важливим у країнах з нестабільним законодавством, де відсутні традиції і культура підприємництва.
Для аналізу і оцінки такого ризику створена світова мережа спеціалізованих аналітичних центрів як комерційного, так і некомерційного характеру. У розвинутих країнах нараховується більше 500 таких центрів, основна частина яких знаходиться у США.
Політичні ризики можна розділити на чотири групи:
ризик націоналізації і експропріації без адекватної компенсації збитку;
ризик трансферту, пов’язаний з можливими обмеженнями на конвертування місцевої валюти;
ризик розірвання контракту через дії влади країни, у якій знаходиться компанія-контрагент;
ризик військових дій і громадянської непокори.
Ризик націоналізації на практиці трактується дуже широко – від експропріації до примусового викупу владою майна компанії або обмеження доступу інвесторів до управління активами. При визначенні ризику націоналізації складність полягає в тому, що у будь-якій країні влада ніколи не рекламує можливість експропріації або націоналізації.
Ризик трансферту пов’язаний з вкладаннями місцевої валюти в іноземну. Наприклад, підприємство працює рентабельно, отримуючи прибуток у національній валюті, але воно не в змозі перевести її у валюту інвестора, щоб розрахуватися за кредит.
Ризик розірвання контракту характерний для ситуації, коли не допомагають ані передбачені в угоді штрафні санкції, ані арбітраж: контракт розривається за незалежними від партнера причинами, наприклад, зі зміною національного законодавства.
Внаслідок ризику військових дій і громадянської непокори компанії можуть понести великі збитки або збанкрутувати.
Політичний ризик умовно можна також розділити на країнний, регіональний та міжнародний.
Під країнним політичним ризиком треба розуміти нестабільність внутрішньополітичної обстановки в країні, яка впливає на результати діяльності компанії. Напруженість політичної ситуації в країні призводить до руйнування господарських зв’язків.
Регіональний політичний ризик означає нестабільність політичної обстановки у певному регіоні, яка впливає на результати діяльності компанії. Це призводить до втрат через військові дії в даному регіоні, а також втручання у підприємницьку діяльність регіональних органів управління.
Урахування міжнародного політичного ризику важливо як для компаній, що мають вихід на міжнародний ринок, так і для компаній, що мають міжнародних партнерів.
Виробничі ризики. Даний ряд ризиків пов’язаний з виробництвом товарів або послуг і розглянутий у розділі 3.
Фінансові ризики. Даний вид ризиків пов’язаний зі здійсненням фінансового підприємництва або фінансових угод и розглянутий у розділі 4.
