- •Лекції з дисципліни «управління ризиками»
- •Невизначеність і ризик в економіці і бізнесі
- •1.1. Поняття невизначеності підприємницької діяльності
- •1.2. Поняття ризику
- •1.3. Класифікація ризиків
- •1.4. Вплив суб’єктивних факторів на процеси управління ризиком
- •2. Методичні основи аналізу і оцінювання ризику
- •2.1. Загальні принципи аналізу економічного ризику
- •2.2. Методи кількісного аналізу ризиків
- •2.2.1. Статистичний метод
- •2.2.2. Метод оцінки фінансової стійкості (аналізу доцільності витрат)
- •2.2.3. Метод експертних оцінок
- •2.2.4. Аналітичний метод
- •2.2.5. Метод аналізу чутливості (критичних значень)
- •2.2.6. Нормативний метод
- •2.2.7. Метод аналізу ризику з використанням дерева рішень
- •2.2.8. Метод аналогій
- •3. Виробничі ризики
- •3.1. Виробничі ризики, їх характеристики і класифікація
- •3.2. Ризики нддкр (технічні ризики)
- •3.3. Безпосередньо виробничі ризики
- •Постачальні ризики
- •Технічні і технологічні ризики
- •Організаційно-управлінські ризики
- •Трудові ризики
- •3.4. Транспортні ризики
- •3.5. Реалізаційні (маркетингові) ризики
- •4. Фінансові ризики
- •4.1. Ризики купівельної спроможності грошей
- •4.2. Ризики непередбачених витрат і перевищення кошторису витрат на виробництво
- •4.3. Ризики фінансової стійкості підприємства
- •4.4. Кредитний ризик
- •4.5. Відсоткові ризики
- •4.6. Інвестиційні ризики
- •5. Механізми нейтралізації ризиків підприємства
- •5.1. Запобігання ризиків
- •5.2. Лімітування ризиків
- •5.3. Хеджування ризиків
- •5.4. Диверсифікація ризиків
- •5.5. Трансферт ризиків
- •5.6. Самострахування ризиків
- •Кептивні страхові компанії
- •5.7. Страхування ризиків
- •Страхові ризики
- •Види страхування
- •Методи страхування
- •Особливості функціонування страхової компанії
- •Джерела коштів страхової компанії
- •Структура коштів страхової компанії
- •Інвестиційна діяльність страхових компаній
- •Переваги страхування
- •Основні проблеми страхування
- •Внутрішні недоліки, притаманні страхуванню
- •Список використаної літератури
- •Контрольні питання
- •3. Вплив суб’єктивних факторів на процеси управління ризиком.
- •37. Диверсифікація ризиків.
- •38. Трансферт ризиків.
Страхові ризики
Страхові компанії пред’являють жорсткі вимоги до тих ризиків, які вони можуть прийняти на себе у рамках договору страхування. Це пов’язано з тим, що, як і будь-яке підприємство, страхова компанія намагається забезпечити себе від збитків і отримати прибуток. З усього набору ризиків, притаманних діяльності конкретного підприємства, страхова компанія відбирає тільки ту їх частину, яка задовольняє наступним вимогам:
випадковий і непередбачений характер подій;
вимірність ризику;
обмеженість втрат;
відносно невелика імовірність настання страхового випадку.
Вимога випадковості і непередбаченості подій витікає з самої природи ризику. Причому для страхової компанії важливіше дотримання цієї умови не стільки для самих подій, скільки для розміру збитків. Часті і відносно однорідні події, що призводить до збитків, які достатньо добре прогнозуються протягом року, є непідходящим об’єктом для страхування.
Вимірність ризику означає можливість розрахувати на основі статистики або теоретичних моделей його імовірностні характеристики.
Імовірність настання страхового випадку не повинна бути досить великою за двома причинами. Перша пов’язана з тим, що реальна частота настання страхових подій схильна до флуктацій відносно середнього значення. Отже, для страхової компанії у цьому випадку реально настання максимальних збитків. Друга причина пов’язана з тим, що висока імовірність настання страхових випадків відповідає більшому розміру страхової премії, яку повинен сплатити страхувальник. Премія, яка складає 20-30% страхової суми, вочевидь, невигідна для страхувальника.
Як правило, у кожному виді страхування є свої усталені набори ризиків, що приймаються на страхування. При цьому страхувальники можуть обирати страхові ризики з кількох варіантів. Наприклад, для майнових ризиків існують варіанти страхування «тільки від вогню», «від вогню і заливу» або «від усіх ризиків». Причому остання фраза означає тільки те, що надається захист від усіх ризиків, перелічених у договорі або у Правилах страхування за даним видом. Перелік цих ризиків обмежений. Наприклад, досить часто з страхування виключаються випадки збитків, пов’язаних із зловмисними діями третіх осіб. Як правило, із страхування фінансових і інвестиційних ризиків виключаються випадки, що відбулися внаслідок форс-мажорних обставин.
Перелік обмежень за ризиками, що приймаються на страхування, досить широкий і індивідуальний для різних договорів страхування. Можливість прийняття ризику залежить також від спеціалізації, обсягу операцій і фінансового стану страхової компанії.
Види страхування
В Україні виокремлюють три основних види страхування:
особисте страхування;
майнове страхування;
страхування громадянської відповідальності.
Особисте страхування, де у якості об’єктів виступають життя, здоров’я і працездатність людини, розділяється на:
страхування життя;
страхування від нещасних випадків;
медичне страхування.
Різні види страхування життя, такі, як страхування ренти, пенсій, страхування на випадок навчання дитини у вищому учбовому закладі, називають накопичувальними, оскільки забезпечують отримання усієї суми внеску плюс накопичувальні відсотки при настанні встановленого у договорі терміну.
Майнове страхування трактується як галузь страхування, у якій об’єктом захисту виступають різні види майна. Застрахованим може бути майно, що є власністю страхувача, а також яке знаходиться у його володінні, користуванні, розпорядженні. Страхувачами при цьому можуть виступати не тільки власники майна, але й інші юридичні і фізичні особи, які несуть відповідальність за його збереження.
Майнове страхування включає:
страхування засобів наземного транспорту;
страхування засобів повітряного транспорту;
страхування засобів водного транспорту;
страхування вантажів;
страхування інших видів майна;
страхування фінансових ризиків.
Страхування громадянської відповідальності - галузь страхування, де об’єктом страхування є громадянська відповідальність застрахованої особи перед третіми особами, яким може бути спричинений збиток з вини застрахованого. Розповсюджені наступні його види:
страхування відповідальності власників автотранспортних засобів;
страхування громадянської відповідальності перевізника;
страхування громадянської відповідальності підприємств – джерел підвищеної небезпеки;
страхування професійної відповідальності (лікарів, нотаріусів, аудиторів і т.д.);
страхування відповідальності за невиконання зобов’язань;
страхування інших видів громадянської відповідальності.
За способом залучення у страхові відносини страхування розділяється на обов’язкове і добровільне. Ініціатором обов’язкового страхування є держава, яка у формі законів зобов’язує юридичні та фізичні особи вносити кошти для забезпечення суспільних інтересів. Ініціатором добровільного страхування виступають господарські об’єкти, фізичні і юридичні особи.
Держава встановлює обов’язкову форму страхування, коли забезпечення страхового захисту тих чи інших об’єктів є соціально визначною задачею. Проводиться воно на основі відповідних законодавчих актів, у яких передбачені: перелік об’єктів, що підлягають страхуванню, обсяг страхової відповідальності, рівень (норми) страхового забезпечення, основні права і обов’язки сторін, що приймають участь у страхуванні, порядок встановлення тарифних ставок платежів і деякі інші питання.
Обов’язкова форма страхування виключає вибірковість окремих об’єктів, що характерно для добровільної форми. Цим створюється можливість за рахунок максимального охоплення об’єктів страхування застосувати мінімальні тарифні ставки, досягнути високої фінансової стійкості страхових компаній.
Добровільне страхування на відміну від обов’язкового виникає тільки на основі добровільно укладеного договору між страхувачем і страхувальником. Часто при укладанні такого договору між сторонами бере учать посередник у вигляді страхового брокера (страхового агента). Для того, щоб почати діяльність по здійсненню будь-якого нового виду страхування, страховій компанії достатньо самостійно розробити нові правила і затвердити їх у органі державного страхового надзору. Після затвердження новий вид страхування включається у вже існуючу ліцензію компанії.
Добровільне страхування є більш гнучким інструментом, ніж обов’язкове страхування, воно дозволяє у максимальному ступені врахувати інтереси страхувача і страхувальника у кожному конкретному випадку.
