5.4. Диверсифікація ризиків

Диверсифікація - це метод зниження ризику шляхом розподілу коштів між кількома ризиковими активами (товарами), таким чином, що підвищення ризику для одного, як правило, означає зниження ризику для іншого.

Диверсифікація дозволяє мінімізувати портфельні ризики. Принцип дії диверсифікації оснований на розділенні ризиків.

До основних форм диверсифікації ризиків підприємства відносяться:

• Диверсифікація видів фінансової діяльності. У цьому випадку передбачається використання альтернативних можливостей отримання доходу від різних фінансових операцій – короткострокових фінансових вкладень, формування кредитного портфеля, здійснення реального інвестування, формування портфеля довгострокових фінансових вкладень і т.д.

• Диверсифікація валютного портфеля («валютного» кошика) підприємства. У цьому випадку передбачається вибір для проведення зовнішньоекономічних операцій кількох видів валют, що забезпечує зниження фінансових втрат за валютним ризиком підприємства.

• Диверсифікація депозитного портфеля. У цьому випадку передбачається розміщення крупних сум тимчасово вільних грошових коштів на зберігання у кількох банках. Так як умови розміщення грошових активів при цьому суттєво не змінюється, цей напрям диверсифікації забезпечує зниження рівня ризику депозитного портфеля без змінення рівню його доходності.

• Диверсифікація кредитного портфеля. У цьому випадку передбачається розширення кола покупців продукції підприємства і такий вид диверсифікації спрямований на зменшення кредитного ризику. Звичайно диверсифікація кредитного портфеля здійснюється разом з лімітуванням кредитних операцій.

• Диверсифікація портфеля цінних паперів. У цьому випадку диверсифікація дозволяє знижувати рівень несистематичного ризику портфеля, не зменшуючи при цьому рівень доходності.

• Диверсифікація програми реального інвестування. У цьому випадку передбачається включення у програму інвестування інвестиційних проектів з альтернативною галузевою і регіональною спрямованістю, що дозволяє знизити загальний інвестиційний ризик за програмою.

Найбільший ефект диверсифікації ризиків досягається при підборі у портфель будь-якого виду інструментів з негативною кореляцією. У цьому випадку сукупний рівень ризиків портфеля знижується з рівнем ризиків будь-якого з таких інструментів. Вплив негативної кореляції окремих фінансових інструментів на рівень ризику сукупного портфеля можна прослідити на прикладі двох цінних паперів на графіках, наведених на рис. 5.1.

Рис. 5.1. Вплив негативної кореляції на рівень ризику при диверсифікації портфеля цінних паперів

Треба зауважити, що механізм диверсифікації дозволяє знизити негативні наслідки окремих ризиків. Забезпечуючи несумнівний ефект у нейтралізації портфельних ризиків несистематичної групи, він не дає ефекту в нейтралізації систематичних ризиків – інфляційного, податкового та інших.

5.5. Трансферт ризиків

Трансферт ризику (розподілення ризику) – це метод зниження ризику, при якому імовірний збиток розподіляється між партнерами таким чином, що можливі збитки кожного (як і прибуток) відносно невеликі.

У цьому випадку господарським партнерам передається та частка фінансових ризиків, за якою вони мають більше можливостей нейтралізації негативних наслідків та володіють більш ефективними способами внутрішнього страхового захисту.

У сучасній практиці ризик-менеджменту отримали розвиток наступні напрями трансферту ризиків:

• Розподілення ризику між учасниками інвестиційного проекту. У процесі такого розподілення підприємство здійснює трансферт підрядникам фінансових ризиків, пов’язаних з невиконанням календарного плану будівельно-монтажних робіт, низькою якістю робіт, розкраданням матеріальних коштів і т.д. Для підприємства, що здійснює трансферт ризиків, нейтралізація ризиків полягає в ліквідації недоліків за рахунок підрядника, виплати неустойок і штрафів, а також відшкодування збитків у інших формах.

• Розподілення ризику між підприємством і постачальниками сировини і матеріалів. Предметом такого розподілення є фінансові ризики, пов’язані з втратою (порчею) майна (активів) у процесі їх транспортування і здійснення вантажно-розвантажувальних робіт. Форми такого розподілення ризиків регулюються міжнародними правилами «ІНКОТЕРМС 2000».

• Розподілення ризику між учасниками лізингової операції. Так, при оперативному лізингу підприємство передає орендодавцю ризик морального старіння активу, що використовується, ризик втрати їм технічної продуктивності (при додержанні встановлених правил експлуатації) і ряд інших ризиків, передбачених спеціальними застереженнями у контракті, що укладається.

• Розподілення ризику між учасниками факторингової або форфейтингової операції. Факторинг - фінансова операція, яка полягає у переуступці підприємством-продавцем права отримання коштів за платіжними документами за поставлену продукцію на користь банку або спеціалізованої компанії, які приймають на себе усі кредитні ризики з інкасації боргу і беруть з підприємства-продавця певну комісійну плату у відсотках від суми платежу. При проведенні такої операції банк протягом трьох днів здійснює кредитування підприємства-продавця у формі попередньої оплати боргових вимог за платіжними документами (як правило, у розмірі 70-90% за пільговими відсотками в залежності від фактору ризику). Залишок суми банк депонує у формі страхового резерву на випадок непогашення боргу покупцем і повертає його підприємству-продавцю після повного повернення кредиту. Форфейтинг – фінансова операція рефінансування дебіторської заборгованості за експертним товарним кредитом через передачу переводного векселя на користь банку або факторингової компанії з виплатою комісійних. Форфейтинг перетворює заборгованість покупця за товарний кредит на заборгованість банку за фінансовий кредит. Операція застосовується при здійсненні довгострокових експертних поставок і дає можливість отримати грошові кошти через векселі, однак має високу вартість.

Рівень нейтралізації негативних фінансових наслідків для підприємства є предметом контрактних переговорів з партнерами, що відображуються у контрактах.