
- •Лекції з дисципліни «управління ризиками»
- •Невизначеність і ризик в економіці і бізнесі
- •1.1. Поняття невизначеності підприємницької діяльності
- •1.2. Поняття ризику
- •1.3. Класифікація ризиків
- •1.4. Вплив суб’єктивних факторів на процеси управління ризиком
- •2. Методичні основи аналізу і оцінювання ризику
- •2.1. Загальні принципи аналізу економічного ризику
- •2.2. Методи кількісного аналізу ризиків
- •2.2.1. Статистичний метод
- •2.2.2. Метод оцінки фінансової стійкості (аналізу доцільності витрат)
- •2.2.3. Метод експертних оцінок
- •2.2.4. Аналітичний метод
- •2.2.5. Метод аналізу чутливості (критичних значень)
- •2.2.6. Нормативний метод
- •2.2.7. Метод аналізу ризику з використанням дерева рішень
- •2.2.8. Метод аналогій
- •3. Виробничі ризики
- •3.1. Виробничі ризики, їх характеристики і класифікація
- •3.2. Ризики нддкр (технічні ризики)
- •3.3. Безпосередньо виробничі ризики
- •Постачальні ризики
- •Технічні і технологічні ризики
- •Організаційно-управлінські ризики
- •Трудові ризики
- •3.4. Транспортні ризики
- •3.5. Реалізаційні (маркетингові) ризики
- •4. Фінансові ризики
- •4.1. Ризики купівельної спроможності грошей
- •4.2. Ризики непередбачених витрат і перевищення кошторису витрат на виробництво
- •4.3. Ризики фінансової стійкості підприємства
- •4.4. Кредитний ризик
- •4.5. Відсоткові ризики
- •4.6. Інвестиційні ризики
- •5. Механізми нейтралізації ризиків підприємства
- •5.1. Запобігання ризиків
- •5.2. Лімітування ризиків
- •5.3. Хеджування ризиків
- •5.4. Диверсифікація ризиків
- •5.5. Трансферт ризиків
- •5.6. Самострахування ризиків
- •Кептивні страхові компанії
- •5.7. Страхування ризиків
- •Страхові ризики
- •Види страхування
- •Методи страхування
- •Особливості функціонування страхової компанії
- •Джерела коштів страхової компанії
- •Структура коштів страхової компанії
- •Інвестиційна діяльність страхових компаній
- •Переваги страхування
- •Основні проблеми страхування
- •Внутрішні недоліки, притаманні страхуванню
- •Список використаної літератури
- •Контрольні питання
- •3. Вплив суб’єктивних факторів на процеси управління ризиком.
- •37. Диверсифікація ризиків.
- •38. Трансферт ризиків.
4.4. Кредитний ризик
Кредитний ризик або ризик неповернення боргу однаково стосується усіх суб’єктів господарської діяльності. Він присутній у фінансовій діяльності виробничого підприємства при наданні їм товарного (комерційного) або споживчого кредиту покупцям. Для банків, кредитних спілок та інших фінансових організацій, де кредитування є операційною діяльністю, цей вид ризику є визначальним та постійним.
Він може мати наступні форми:
ризик вибору недобросовісного партнера;
промисловий ризик, пов’язаний з можливістю спаду виробництва або попиту на продукцію певної галузі;
ризик, зумовлений невиконанням договірних зобов’язань;
ризик форс-мажорних обставин.
Підприємство боржник може використати три можливих джерела погашення обов’язків:
- кошти, отримані у результаті операційної діяльності підприємства;
- кошти, отримані при продажу активів або запасів цінних паперів;
- додаткові кошти, отримані, наприклад, за рахунок випуску власних акцій або
отримання нової позики.
Кредитний ризик супроводжує увесь період кредитування. При наданні комерційного кредиту ризик виникає у момент продажу товару і зберігається до отримання усього обсягу платежу за договором. При банківській позиці кредитний ризик присутній протягом усього періоду до моменту повернення боргу.
Величина кредитного ризику – сума, яка може бути сплачена при несплаті або затримці виплати заборгованості. Максимальний потенційний збиток дорівнює повній сумі заборгованості у випадку її несплати клієнтом.
Затримка платежів призводить до появи непрямих збитків (через необхідність фінансування дебіторів протягом більш тривалого часу, чим необхідно) або втрати відсотків, які можна було б отримати, якщо б кошти були повернені раніше і розміщені на депозит.
Зниженню кредитного ризику сприяє виважена оцінка стану позичальника, що передбачає знайомство з:
Репутацією позичальника. Про репутацію позичальника дознаються шляхом аналізу загальної інформації та через особисті відносини. Впевненість кредитора в чесності та відповідальності позичальника може стати підставою для кредитування.
Можливостями позичальника. До них відносять здатність підприємства ефективно управляти грошовими потоками для забезпечення повного та своєчасного погашення кредитної заборгованості і відсотків за нею.
Капіталом позичальника. Потенційний позичальник повинен володіти певним власним капіталом, який буде використаний у кредитуванні проекту. Це означає, що позичальник повинен бути здатним поділіть кредитний ризик з банком. У світовій банківській практиці загальноприйняте, що частка власного капіталу у фінансуванні проекту традиційно складає приблизно 30% від його вартості, а 70% вартості проекту кредитує банк. При кредитуванні поточної діяльності підприємства в якості критерію використовується величина показника «плече фінансового важелю» – співвідношення позикового і власного капіталів. Для більшості галузей економіки (насамперед виробничих підприємств) значення цього показника не повинно перевищувати одиниці, тобто величина позикових коштів не може бути більшою, ніж власний капітал.
Умовами кредиту. Кредитору треба добре ознайомитися зі станом місцевої, регіональної та національної економіки, а також особливостями господарювання позичальника, періодично оцінювати та прогнозувати його діяльність. Різні економічні умови і прогнози є підставою для диференціації умов кредиту для кожного кредитора.
Заставою. Надійне забезпечення кредиту у формі застави може компенсувати недоліки кредитного договору. Однак кредитор повинен точно оцінити якість застави, його юридичне оформлення, співвідношення між вартістю залогу та позики, стабільність якостей залогу (змінення ліквідності, споживчих характеристик з часом).