3.3. Безпосередньо виробничі ризики

Безпосередньо виробничі ризики являють собою основну групу виробничих ризиків і складаються з:

• постачальних ризиків;

• технічних і технологічних ризиків;

• організаційно-управлінських ризиків;

• трудових ризиків.

Постачальні ризики

Такі ризики виникають у сфері здійснення підприємством операцій з партнерами (постачальники, банки, транспортні, страхові компанії та ін.) з поставки сировини, матеріалів, комплектуючих, енергоресурсів, а саме:

- ризик збоїв у виробництві внаслідок несвоєчасного укладання договорів (причини: відмова традиційних постачальників від укладання договорів, неприйнятні для підприємства умови поставки за цінами, термінами, якістю або кількістю, неадекватна оцінка потреб у зовнішніх закупках, невірно розроблений план-графік закупок, відсутність на ринку постачальників унікальних ресурсів);

- ризик недоотримання матеріально-технічних ресурсів внаслідок порушення умов договорів (причини: форс-мажорні обставини, невірні прогнози кон’юнктури на усіх або на окремих ринках закупок, змінення умов поставок, безвідповідальність партнерів, затримки на митниці, транспортні аварії);

- ризик неповернення передплати постачальниками (причини: укладання договорів з недієздатним, неплатоспроможним або фіктивним постачальником, наявність правових порушень у процесі поставок);

- ризик росту собівартості виробництва продукції (причини: збільшення браку продукції або перевищення витрат при обробці внаслідок поставок неякісної сировини, непередбачений ріст ринкових цін на матеріально-технічні ресурси, підвищення відсоткових ставок за кредитом).

Для недопущення збитку або компенсації збитків, які можуть з’явитися при виникненні постачального ризику рекомендують наступні заходи: створення страхового резерву сировини і матеріалів; диверсифікація поставок за термінами і постачальниками; постійний збір інформації про партнерів (які вже є і потенційні); вертикальна інтеграція з постачальниками (кластери, фінансово-промислові групи і т.д.); придбання акцій підприємств-постачальників; розширення і підтримка особистих контактів з партнерами; підготовка кредитних ліній на випадок передплати; залучення незалежних організацій (банків, страхових компаній, фондів) в якості гарантів договорів.

Технічні і технологічні ризики

До технічних і технологічних ризиків, об’єктами яких є наявне обладнання, виробничі площі, технологія, відносяться:

- ризик техногенних аварій (причини: форс-мажорні обставини, фізичне зношення

обладнання, невідповідність обладнання технологіям, що застосовуються, порушення

технологій);

- ризик росту собівартості виробництва продукції (причини: збільшення браку внаслідок

порушень технології обробки сировини, фізичне і моральне зношення обладнання, додаткові

виплати за терміновими роботами, неадекватні виробничі потужності та невикористання

ефекту масштабу виробництва);

- ризик випуску неякісної продукції (причини: фізичне і моральне зношення обладнання,

порушення технологій, застаріла технологія);

- ризик росту витрат на охорону праці та природоохоронну діяльність (причини: шкідливі

умови праці, перевищення припустимих рівнів викидів внаслідок недосконалості техніки

або технології, відсутність пристроїв, захисних споруд).

Використання передових техніки і технології у процесі виробництва може бути важливою конкурентною перевагою підприємства, а використання морально та фізично застарілих – джерелом значних витрат. Для зниження технічних і технологічних ризиків рекомендують застосовувати наступні заходи: чітке планування і ефективне використання виробничих потужностей, запобігання дефіциту або занадто низької ефективності використання виробничих площ і обладнання, розвиток технічної і технологічної бази підприємства, проведення науково-дослідних робіт у сфері технології та виробництва, розробка стратегії безпеки у комплексі загальної стратегії підприємства (системи гасіння пожежі, аварійної вентиляції і т.д.).