2.2.8. Метод аналогій

Метод аналогій використовують у тому випадку, коли інші методи оцінки ризику неприйнятні. Часто до такого методу звертаються у страхуванні для розробки правил страхування нових ризиків. Аналогами є дані про ризики подібних проектів або договорів. Метод аналогів використовується для визначення ступеню ризику нових напрямів підприємницької діяльності.

Аналізуючи ступінь ризику певного напряму діяльності підприємства, застосовують інформацію про розвиток подібних напрямів у минулому. Джерела інформації можуть бути різноманітними: статистична та бухгалтерська звітність, надруковані звіти підприємств партнерів та конкурентів, інформація державних органів і т.д. Отримані дані обробляють, використовуючи відповідний математичний апарат, з метою врахування потенційного ризику під час реалізації нових проектів. Але навіть у найпростіших випадках і у випадках невдалого завершення проектів проблематично створити передумови для аналізу розвитку проекту у майбутньому, тобто підготувати вичерпний і реалістичний перелік сценаріїв невдалого завершення проектів.

3. Виробничі ризики

3.1. Виробничі ризики, їх характеристики і класифікація

Метою кожної комерційної організації є вилучення прибутку, що неможливо без здійснення виробничої діяльності – цілеспрямованого, поетапного перетворення вихідної сировини (матеріальних ресурсів, інформації) на готову продукцію (послугу), яка призначена як для споживання, так і для подальшої переробки.

Виробничий ризик пов’язаний із здійсненням будь-якої виробничої діяльності (виробництвом продукції, товарів, надання послуг), у процесі якої підприємство стикується з рядом проблем.

Виробничі ризики - це такий вид ризиків, які виникають у процесі науково-дослідних і досвідно-конструкторських робіт (НДДКР), виробництва, реалізації та після реалізаційного обслуговування.

У відповідності з даним визначенням виробничі ризики можуть бути розділені на наступні категорії:

• Ризики НДДКР (частіше ця група виробничих ризиків називається технічними ризиками).

• Безпосередньо виробничі ризики.

• Транспортні ризики.

• Реалізаційні ризики (дана група ризиків часто називається маркетинговими або комерційними ризиками).

Таким чином, виробничий ризик пов’язаний з основними факторами виробництва. Перелічені фактори є внутрішніми відносно підприємства, і їх дії можна активно контролювати. Підприємство у змозі довести рівень виробничого ризику до припустимого рівню за допомогою розробленої системи управління ризиком.

3.2. Ризики нддкр (технічні ризики)

Ризики НДДКР (технічні ризики) виникають у ході проведення даних робіт, оскільки завжди відсутні гарантії досягнення бажаних (запланованих раніше) результатів.

Дана група ризиків може бути визвано двома факторами: об’єктивними та суб’єктивними.

До об’єктивних факторів, що впливають на можливість втрат у процесі проведення НДДКР, відносяться ті фактори, які залежать від підприємства (наприклад, проблеми з фінансуванням досліджень, перевищення кошторису витрат, старе обладнання і т.д.).

Суб’єктивні фактори наявності технічного ризику обумовлені причинами, що не залежать від підприємства. До таких факторів відносяться:

1. Негативні результати науково-дослідних робіт, профінансованих підприємством. Виникнення даної ситуації може призвести до відмови підприємства займатися запланованим раніше напрямом підприємницької діяльності. У цьому випадку коригуються стратегічні плани підприємства та переглядаються пріоритети.

2. Недодержання запланованих технічних параметрів продукції у ході досвідно-конструкторських робіт.

3. Технічні і технологічні можливості підприємства (включаючи рівень кваліфікації кадрів) не дозволяє освоїти виробництво нової продукції.

4. Отримані результати випереджають технічні можливості споживачів нової продукції.

5. Використання нових технологій зумовлює виникнення проблем, які не можуть бути вирішені на сучасному рівні розвитку науки і техніки (наприклад, вплив виробництва на оточуюче середовище).

Ступінь технічних ризиків оцінюється експертним методом.