1.5. Висвітлення вчення росє про спасіння у протестантському богослов’ї

Для дослідження питання висвітлення вчення РОСЄ про спасіння протестантськими богословами та апологетами було проаналізовано найбільш відомі праці, видані українською або російською мовами після 1990 року.

Під час аналізу було встановлено, що вчення РОСЄ про спасіння висвітлено в них дуже обмеженому обсязі та, в основному, спирається на застарілий матеріал.

Аналіз публікацій протестантських богословів та апологетів, в яких розглядається вчення РОСЄ про спасіння, варто розпочати з навчального посібника з порівняльного богослов’я, автором якого є П.Д. Савченко. Даний посібник є курсом лекцій для Заочних Біблейських курсів ВСЄХБ та виданий у 1991 році Біблійною місією "Слов’янське Євангельське Товариство". Курс складається з 14 лекцій, остання з яких присвячена нехристиянським релігіям, до числа яких зараховані СЄ. В ній історії, богослов’ю РОСЄ та його критиці присвячено 16 сторінок. Автор не відокремлює вчення СЄ про спасіння в окремий підрозділ, а розглядає його у контексті вчень про викупну жертву Ісуса Христа, про воскресіння мертвих.

Як зазначено у передмові, курс лекцій затверджено Президією ВСЄХБ. Нажаль, цей статус не запобіг допущенню автором ряду серйозних неточностей при висвітленні вчення РОСЄ, у тому числі стосовно викупної жертви Ісуса Христа про спасіння та воскресіння мертвих.

Так, говорячи про розуміння СЄ викупної жертви Ісуса Христа, автор пише наступне:

Говоря о значении страданий Христа, Ч.Руссель в 1-м томе "Исследования Писания" писал: "Человек Христос Иисус искупляет Адама… Одна осужденная жизнь может искупить только одну осужденную жизнь, но не больше. Христос отдает Самого Себя, как выкуп, но выкуп не дает права получение вечной жизни ни для кого из людей. Имеет ли страдание Христа какое-то отношение к искуплению грехов?". Ответом на этот вопрос, по их мнению, должно быть "нет"!¹⁶

Додавши до цього вчення СЄ, що Ісус Христос був розп’ятий не на хресті, а на стовпі, автор робить висновок, що СЄ скасовують значення "хреста Христова" як єдиного джерела спасіння людства. При цьому він стверджує, що на думку СЄ єдиною заслугою Христа є те, що Він відкрив людям ім’я Бога – Єгови.

Що стосується вчення РОСЄ про воскресіння, то автор вказує, що Бог воскресить лише померлих членів організації, з яких 144 тисячі будуть взяті на небо, як небесний уряд, а інші члени організації будуть жити на оновленій землі у Царстві теократії. Далі автор зазначає:

Все другие люди, верующие и неверующие, никогда не воскреснут. Они, согласно Быт.3,19, превратятся в бренный прах, уйдут в небытие навеки, навсегда.¹⁷

Як можна зрозуміти зі списку літератури у кінці відповідної теми, уяви автора про вчення РОСЄ сформовані на підставі публікацій у "Братському віснику" у 1958 та 1971 роках.

Подібні неточності у висвітленні доктрин РОСЄ допущені у брошурі Г. Авраменко "Свидетели Иеговы. История возникновения и развития". На початку розділу "Является ли Христос искупителем человеческого рода?" автор наводить наступну інформацію:

О Христе как Искупителе Свидетели Иеговы говорят следующее: «Своим искуплением Христос приобрел право на жизнь и на все земные преимущества, которым обладал совершенный человек в раю. А поэтому назначение Иисуса быть Мессией доказывает, что главная цель Его пришествия на землю состояла не в том, чтобы искупить и избавить человечество. Искупление человеческих созданий в первоначальном плане Божием играет второстепенную роль. Имя Мессия, или Христос, не означает Искупителя, а славного Царя, которого помазал Иегова, чтобы Он был Господином в теократии или в Царстве Божием.» (Натан Хомер Кнорр. Истина освободит вас) «Человек Христос Иисус искупляет Адама. Одна осужденная жизнь может искупить только одну осужденную жизнь, но не больше. Христос отдал самого Себя как выкуп. Но выкуп не дает права на получение вечной жизни ни для кого из людей. Имеет ли страдание Христа какое-то отношение к искуплению грехов? Ответом на этот вопрос должно быть, нет!» (Ч. Руссель. Божий план веков. Том 1).¹⁸

На підставі наведеного автор робить висновок, що згідно вчення РОСЄ страждання та смерть Христа на Голгофі не мають ніякого відношення до викупу людського роду. Але, що цікаво, на початку розділу "Учение о спасении людей" він сам спростовує його:

Свидетели Иеговы, как бы невзначай, говорят, что Иисус Христос послан Богом на землю для спасения людей.¹⁹

Далі автор стверджує, що за вченням РОСЄ спасіння є воскресіння неіснуючої людини, яка до смерті належала РОСЄ, що лише 14400 тис. воскреслих людей будуть жити на небі вічно, а всі решта згинуть та їх більше ніколи не буде. Таким чином, на думку автора, справжнє вічне життя отримають лише 144 тис. осіб, а решта членів РОСЄ отримають лише продовження життя протягом лише 1000 років, після чого знову вмруть.

Вказане вище твердження не збігається з думкою інших авторів, зокрема відомого протестантського апологета Уолтера Мартина. У своїй книзі "Царство культів" він приділяє історії, богослов’ю РОСЄ та його критиці 85 сторінок. У розділі "Деякі доктрини свідків Єгови" автор на початку наводить 12 тезисів з вчення СЄ, у тому числі наступний:

Искупительная жертва заплачена Христом Иегове, она распространяется на всех, кто примет ее в праведности. Смерть Христа очистила от последствий греха потомков Адама и положила основание Новому Миру праведности, в том числе и Тысячелетнему правлению Христа.²⁰

Далі автор наводить цитати з публікації ТВБ. В якості джерел, що стосуються вчення про спасіння, використовується книги "Нехай Бог буде правдивий" (Let God be True, 1946), "Ви можете перейти Армагеддон та жити в Божому новому світі" (You May Survive Armageddon into God's New World, 1955) та "Від раю втраченого до раю відновленого" (From Paradise Lost to Paradise Regained, 1958).

Стосовно викупної жертви Ісуса Христа автор наводить наступні цитати з вказаних вище книг:

1. Искупается, возвращается то, что утрачено, а именно: совершенная человеческая жизнь с ее правами и земными ожиданиями (Let God be True, p. 114).

2. ...Иисус как прославленный Первосвященник, внесший выкуп на небеса, в состоянии освободить верующих потомков Адама от унаследованного всеми ими от рождения несовершенства (там же, с. 118-119).

3. Человеческая жизнь, которую Христос принес в жертву, должна быть равна той поддельной жизни, которая передается от Адама всем его потомкам: это должна быть совершенная человеческая жизнь, ни меньше и ни больше. Именно ее и дает Иисус людям (You May Survive Armageddon into God's New World, Brooklyn, 1955, p. 39)²¹.

Також автор наводить цитати з публікацій ТВБ, що суперечать доктрині спасіння по благодаті:

1. Бессмертие – награда за верность. Она не дается человеку автоматически при рождении (Let God be True, p. 74).

2. Люди доброй воли, те, кто сегодня верен Богу, обретают в Иисусе "Отца вечности" (Ис. 9:6) (там же, с. 121).

3. Человек может отпасть от веры и попасть под осуждение или ныне, или во время Армагеддона или Тысячелетнего царства Христа, или при последнем испытании, тогда его ждет вечная погибель (From Paradise Lost to Paradise Regained, c. 241)²².

Під час подальшого аналізу богослов’я "Вартової башти", У. Мартин стверджує, що вчення РОСЄ щодо викупу немає нічого спільного з Біблією:

Свидетели Иеговы, невзирая на 2 Кор. 5:20, утверждают, что искупление не от одного только Бога, а наполовину от Бога, наполовину от человека. По их доводам, Иисус омыл последствия греха Адама Своей жертвенной кровью на Голгофе, но все завершится только тогда, когда пережившие Армагеддон вернутся к Богу по своей доброй воле и подчинятся теократическому правлению Иеговы. Для свидетелей Иеговы полное искупление заключается в примирении с Богом, которое не завершиться до Тысячелетнего царства.²³

Також автор відмічає, що богослов’я РОСЄ визнає право на народження згори лише за 144 тисячами та критикує цей погляд.

У книзі "У що вони вірять?" професора теології та грецької мови Гарольд Беррі історії, богослов’ю РОСЄ та його критиці відведено 25 сторінок. Але опис вчення спасіння, якому присвячений відповідний підрозділ, по суті обмежується лише одним абзацом:

По учению "Свидетелей Иеговы" спасение есть награда за добрые дела. В книге "Да будет истинным Бог" об этом говорится так: "Все те, кто, веря в Бога Иегову и Иисуса Христа, ревностно посвящают свою жизнь исполнению воли Божьей и, тем самым, верно выполняют свое посвящение, получат в награду вечную жизнь (см. Рим. 6:23- Правда, она не будет для всех одинакова. В Библии ясно сказано, что некоторые (а именно 144 000 человек) будут пребывать в небесной славе с Иисусом Христом, в то время как другие будут наслаждаться вечным блаженством внизу, на земле (см. Отк. 14:1,3; Мих. 4:l-5)".²⁴

На підставі цього автор відмічає, що СЄ розглядають добри справи як одну з умов спасіння, а не як його результат. "Скільки добрих справ, потрібно зробити, скільки домів обійти, щоб заслужити Божу ласку?" – запитує він.

У книзі Джоша МакДауела та Дона Стюарта "Ошуканці" опису історії та вченню РОСЄ відведено 24 сторінки. При цьому опису вчення РОСЄ про спасіння виділено в окремий підрозділ обсягом в одну сторінку.

На початку підрозділу автори описують ставлення Чальза Рассела до ролі добрих справ у питанні спасіння, після чого цитують більш сучасні видання ТВБ, зокрема наводять перелік вимог для спасіння, цитуючи журнал "Вартова Башта":

„Чотири вимоги: Ісус Христос визначає перше… розуміння… мети Божого керівництва на землі й ролі Христа як нового Царя землі… багато людей вважають другу вимогу важчою. Вона полягає в тому, щоб підкорятися Божим законам... Третя вимога – ми повинні бути пов'язані з Божим каналом, Його організацією... Четверта вимога стосується відданості. Бог вимагає, щоб призначені піддані Його царства підтримували Його керівництво, в той час, як вірні прибічники Його царства керували б іншими...“ („Вартова Башта“, 15 лютого 1983 р., с. 12).²⁵

Далі наводиться цитата з книги "Вічне життя" (Life Everlasting), що видана ТВБ у 1966 році, згідно якої "Бог Єгова виправдає, оголосить праведниками на основі їхніх особистих заслуг, тих, хто витримає завершальну, вирішальну перевірку людства. Він визнає й усиновить їх через Ісуса Христа". Автори також відмічають, що за доктриною ТВБ знову (тобто згори) народяться лише 144 тис.

У книзі "Организация свидетелей Иеговы в свете истории и учения Библии" (автор Микола Васильович Порубльов, доктор місіології, виконавчий директор Слов’янського Євангельського Товариства Австралії, голова Слов’янського Союзу ЄХБ Австралії) основи вчення РОСЄ про спасіння розглядається у підрозділі, присвяченому вченню РОСЄ про Царство Боже, воскресіння та час спасіння. На початку підрозділу автор зазначає, що за вченням РОСЄ з 1914 року почався перший період правління Ісуса Христа, який має завершитись Армагеддонською битвою, дата якої невідома. Під час Армагеддону усі, окрім СЄ, будуть знищені. Після цього буде воскресіння всіх людей, крім тих, хто вмер смертю геєни, тобто за життя вчинив не пробачний гріх. Під час воскресіння усі, хто воскресне на землі, будуть мати можливість досягнути досконалості. При цьому автор стверджує, що якщо до недавнього часу керівництво РОСЄ наполягало на заслугах та добрих справах, то у 1995 році у книзі "Знання, що веде до вічного життя" воно визнало, що людина не може заслужити вічне життя, бо це Божий дар. Після цього автор зауважує:

Однако для них это не значит, что дар жизни вечной можно получить в настоящее время. Они продолжают настаивать, что люди смогут получить этот дар лишь после воскресения в Тысячелетнем Царстве. Поэтому, хотя иеговисты, с одной стороны, как будто соглашаются, что жизнь вечная - это дар, но, с другой стороны, продолжают держаться того, что дар вечной жизни будет возможен в результате достижения какого-то совершенства в Тысячелетнем Царстве.²⁶

При цьому досягнення досконалості не буде повною гарантією вічного життя: відповідно до вищенаведеної книги "Знання, що веде до вічного життя", досконалим людям належіть пройти останнє випробування, коли в кінці Тисячолітнього Царства сатана і його демони будуть випущені з безодні та їм буде дозволено останній раз спробувати відвести людей від Бога. Після відповідної цитати з першоджерела автор пише:

Культ учит, что окончательной участью диавола, демонов и всех не достигших совершенства людей будет их полное истребление. Они пойдут в небытие. Вечных мук нет и не будет. Избранные 144 тысячи будут царствовать на небе со Христом, а все достигшие совершенства в Тысячелетнем Царстве на земле и устоявшие в последнем испытании будут жить вечно на обновленной земле.²⁷

Під час розгляду питання про два класу СЄ ("малого стада" та "великого стада", автор зауважує, що царювання 144 тис. ("малого стада") вже розпочалось у 1918 році:

Члены малого стада, которые умерли в прошлых веках, оставались мертвыми до 1918 года. В этом же году они воскресли духовно. Это произошло невидимо для всех остальных людей, после чего они начали царствовать с Христом. Остальные члены малого стада, которые продолжают умирать с 1918 года доныне, как только умирают, сразу же воскресают духовно и присоединяются к воскресшим раньше. Все 144 тысячи будут царствовать со Христом на небе во время Тысячелетнего Царства и таким же образом в вечности.²⁸

Таким чином, з наведених робіт книгу Н.В. Порубльова можна вважати такою, в якій більш повно ніж у інших описується вчення РОСЄ про спасіння. Разом з тим а автор не зміг уникнути ряд неточностей, що буде показано далі.