
- •«Організація туристичного обслуговування»
- •1.Туризм. Рекреація. Туристська діяльність.
- •2.Природні й рекреаційні ресурси. Рекреаційний потенціал.
- •3.Поняття рекреаційної індустрії: визначення, склад, особливості.
- •5.Соціально-економічні умови розвитку рекреаційної індустрії.
- •6.Принципи й напрямки розвитку рекреаційної індустрії.
- •7.Основні напрямки формування ефективного механізму функціонування рекреаційної сфери.
- •8.Критерії формування рекреаційної індустрії в регіоні.
- •9.Об’єктивні й суб’єктивні фактори, що впливають на формування перспективного розвитку рекреаційної індустрії в регіоні.
- •10.Принципи формування політики рекреаційної сфери в регіоні.
- •11.Пріоритети рекреаційної політики.
- •12.Варіанти розвитку рекреаційної індустрії в регіонах.
- •13.Економічне регулювання розвитку рекреаційної сфери.
- •14.Основні джерела фінансування розвитку рекреаційної індустрії.
- •15.Місце й роль інфраструктури в розвитку рекреаційної індустрії.
- •16.Сучасний стан, проблеми й перспективи розвитку рекреаційної індустрії в Україні.
- •17.Світовий досвід розвитку рекреаційної індустрії.
- •18.Туристський продукт. Ринок туристського продукту.
- •19.Стратегія розвитку туризму. Фактори, що забезпечують привабливість об’єктів туристської діяльності.
- •20.Загальне уявлення про кон’юнктуроутворюючі фактори. Класифікація факторів.
- •21.Туристська індустрія і її структура. Взаємодія в туристській індустрії.
- •22.Готельні комплекси й готельні ланцюги. Розвиток індустрії гостинності.
- •23.Структура регулювання сфери туризму.
- •24.Державне регулювання туризму.
- •25.Туристська політика й туристське законодавство.
- •26.Міжнародні акти, регулюючі різні види туристської діяльності.
- •27.Вплив рекреаційної індустрії на зовнішнє природне середовище.
- •28.Екологічна безпека рекреаційного освоєння регіонів.
- •29.Оцінка рівня рекреаційного освоєння регіонів.
- •30.Інформаційні технології в рекреаційній індустрії.
- •«Основи управління операційними системами і процесами у сфері туризму»
- •1.Виникнення туризму
- •2.Розвиток туризму у світі
- •3.Туризм як галузь економіки
- •4.Сучасний туристичний ринок та перспективи його розвитку
- •5.Суб'єкти туристичної діяльності
- •6.Особливості туристичного ринку, як ринку послуг
- •7.Туристично-рекреаційні ресурси України
- •8.Модель поведінки споживача туристських послуг
- •9. Класифікація видів та форм туризму
- •10. Міжнародні туристичні організації
- •11.Регіональні туристичні організації
- •2. Азіатсько-Тихоокеанська туристична організація
- •12.Національні туристичні організації
- •13.Специфіка процесу управління туристичним підприємством
- •14.Планування діяльності туристичного підприємства
- •15.Організаційна функція у менеджменті туризму
- •16.Мотивація як функція менеджменту
- •17.Розвиток теорії мотивації працівників
- •18.Сучасні теорії мотивації працівників
- •19.Контроль діяльності туристичних підприємств
- •20.Прийняття рішень в туристичних організаціях
- •21.Особливості пропозиції туристичних підприємств
- •22.Особливості туристичного попиту
- •23.Ознаки туристичного попиту
- •24.Визначення і специфіка туристичного попиту
- •25.Суть та компоненти продукту туристичного підприємства
- •26.Поняття і чинники, які формують якість туристичних послуг
- •27.Ринкові аспекти якості туристичних послуг
- •28.Використання інформаційних технологій для управління туристичними підприємствами
- •29.Інтернет у діяльності туристичних підприємств
- •30.Автоматизовані системи з управління туристичними підприємствами
- •1.Визначення основних понять і термінів в галузі охорони праці.
- •2.Принципи державної політики в галузі охорони праці.
- •3.Законодавчі акти з охорони праці. Їх загальна характеристика.
- •4.Органи державного нагляду за охороною праці: функції та повноваження.
- •5.Органи громадського контролю за охороною праці: функції та повноваження.
- •6.Загальообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
- •7.Страхові виплати працівнику потерпілому від нещасного випадку на виробництві.
- •8.Обов’язки роботодавця, щодо створення на підприємстві здорових, безпечних умов праці.
- •9.Служба охорони праці підприємства: створення, функції, повноваження.
- •10.Навчання працівників з питань охорони праці.
- •11.Порядок приведення та зміст інструктажів з охорони праці.
- •12.Обов’язкові медичні огляди працівників: порядок та терміни проведення, фінансування.
- •13.Забезпечення працівників транспортної галузі спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту.
- •14.Атестація робочих місць за умовами праці.
- •15.Пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці.
- •16.Виробнича санітарія. Фактори, які визначають санітарно-гігієнічні умови праці.
- •17.Охорона праці жінок.
- •18.Охорона праці неповнолітніх.
- •19.Інформація та звітність про стан охорони праці підприємства.
- •20.Відшкодування роботодавцем юридичним особам та державі збитків, завданих порушенням вимог з охорони праці.
- •21.Розслідування нещасних випадків.
- •22.Розслідування спеціальних нещасних випадків.
- •23.Первинні засоби пожежогасіння.
- •24.Основні принципи, якими керуються при наданні першої долікарської допомоги.
- •25.Підіймальні пристрої. Особливості безпеки при їх експлуатації.
- •26.Правила безпеки при навантажувально-розвантажувальних роботах.
- •27.Класифікація посудин, що працюють під тиском.
- •28.Причини електротравм.
- •29.Класифікація та характеристика вантажів за небезпекою їх транспортування.
- •30.Автонавантажувачі, електронавантажувачі та електрокари. Правила безпеки при їх експлуатації.
6.Загальообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі — страхування від нещасного випадку).
Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках — члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.
Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі — працівник).
Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках застраховані особи.
Страховик — Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі — Фонд соціального страхування від нещасних випадків).
Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:
— особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);
— учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;
— особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.
Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій формі. Усі особи вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.
Усі застраховані є членами Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
У робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків провадиться реєстрація:
— страхувальників — юридичних осіб — у 10-денний строк після одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;
— страхувальників — фізичних осіб, які використовують найману працю, — у 10-денний строк після укладення трудового договору (контракту) з першим з найманих працівників.
Факт реєстрації страхувальника страховиком засвідчується страховим свідоцтвом, форма якого встановлюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Перереєстрація страхувальників провадиться у строки, встановлені страховиком.
Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків можуть застрахуватися:
— священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;
— особи, які забезпечують себе роботою самостійно;
— громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності.
Строк страхування розпочинається з дня, який настає за днем прийняття заяви, за умови сплати страхового внеску. Страхування припиняється, якщо страховий внесок до Фонду соціального страхування від нещасних випадків не перераховано протягом трьох місяців із дня подання заяви.