9.Загальна характеристика технологічного процесу виробництва керамічних виробів: цегла, черепиця, санітарно-технічні вироби.

Виробництво більшості керамічних будівельних виробів складається з наступних процесів: підготовка сировини, формування, сушіння, випал і сортування готових виробів.

Керамічні будівельні матеріали виготовляють загалом пластичним, жорстким та напівсухим пресуванням, а санітар¬но-технічні - методом лиття в гіпсові форми. Методи пластич¬ного і напівсухого пресування відрізняються між собою процесами підготовки сировини і формування виробів. Спосіб пластичного пресування більш розповсюджений, а напівсухого - більш прогресивний.

Пластичне пресування застосовують у виробництві цегли, порожнистих каменів, черепиці та багатьох інших крупногабаритних і повнотілих виробів складної форми.

Напівсухе пресування застосовують частіше всього для виробництва плоских виробів невеликої товщини, а також простих за формою і з рельєфним малюн¬ком.

Для виробництва облицювальних плиток та санітар¬но-технічних виробів (умивальників, унітазів, раковин, бачків і т д.) використовують шлікерний спосіб підготовки маси.

Важливою стадією процесу виробництва керамічних виробів є випал. При випалі видаляється остаточна волога і відбувається ряд фізико-хімічних реакцій (утворення скловидної фази, нових форм силікатів, перекристалізації і рекристалізації основних компонентів), в результаті яких маса переходить у каменоподібний стан. Вони супроводжуються ущільненням і усадкою виробу.

Випал проводять в кільцевих чи тунельних печах безперервної дії і рідше в камерних печах. Максимальна температура випалу для уникнення деформації виробу повинна бути нижче температури плавлення.

10.Фарфор, фаянс. Фізико-механічні, споживні властивості.

Фарфор - благородний і найбільш досконалий вид кераміки. Від всіх інших видів він відрізняється низкою особливих властивостей, наприклад, тим, що його маса не тільки на поверхні, але й у зламі абсолютно біла. Характерна також прозорість у найбільш тонких місцях черепка. Складається порцеляна із суміші різних сортів глини й просвітчастої глазурі, якою покритий черепок.

Залежно від складу порцелянової маси й глазурі розрізняються тверда й м'яка порцеляна.

Твердий фарфор містить в основному два вихідних матеріали: каолін (чиста глина - тугоплавка, жирна й украй пластична маса) і польовий шпат (найчастіше в з'єднанні з білою слюдою - відносно легко плавиться). До цих основних речовин додається кварц або пісок. Властивості порцеляни залежать від пропорції двох головних речовин: чим більше каоліну містить його маса, тим сутужніше її плавити й тим вона твердіше.

М'який фарфор іменований також художнім або фритовим, складається переважно із сумішей склоподібних речовин, так званих фрит, що містять пісок або кремінь, селітру, морську сіль, соду, алібастр. Після закінчення певного часу плавлення до цієї маси додають мергель, що містить гіпс і глину. Всю цю масу розмелюють і фільтрують, доводячи до пластичного стану.

У порівнянні із твердим, м'який фарфор прозоріший, білий колір його ніжного, іноді майже вершкового тону, однак жаростійкість цього фарфору нижче.

Структура фарфору складається в основному з муліту і зерен непрореагованого кварцу у меншій мірі з непрореагованим залишком каолиніту і кристобаліту що утворився, і становить 45-60% об'єму, в тому числі 15-30% муліту, 6-10% метакристобаліту, 8-10% непрореагованого кварцу. Кількісне співвідношення елементів структури залежить від складу маси, кількості плавнів та їх хімічної активності, температури і тривалості випалу. +27 питання

Фарфор і фаянс різняться щільністю, структурою черепка, просвічуваністю, звуком при ударі по краю виробу, білизною черепка, твердістю, термостійкістю і корозійною (хімічною) стійкістю глазурі. Густина фарфорових виробів завжди більша, ніж фаянсових, так як черепок фарфору після спікан¬ня - щільний, а фаянсу - пористий .

Черепок фарфору в тонких шарах просвічується, а черепок фаянсу не просвічується навіть у тонких шарах. При ударі по краю фарфорових виробів звук високий, дзвінкий і довгий, ви¬робів з фаянсу - глухий і короткий. Черепок фарфору білого кольору, часто з голубим відтінком, а фаянсу - білого кольору з жовтуватим або сіруватим відтінком. Твердість глазурі фар¬фору вища, ніж твердість глазурі фаянсу.

Механічна міцність на стиск фарфорових виробів значно вища, а на удар - нижча, ніж фаянсових.