51.Загальна характеристика технологічного процесу виробництва керамічних виробів: цегла, черепиця, санітарно-технічні вироби.

Виробництво більшості керамічних будівельних виробів складається з наступних процесів: підготовка сировини, формування, сушіння, випал і сортування готових виробів.

Керамічні будівельні матеріали виготовляють загалом пластичним, жорстким та напівсухим пресуванням, а санітар­но-технічні - методом лиття в гіпсові форми. Методи пластич­ного і напівсухого пресування відрізняються між собою процесами підготовки сировини і формування виробів. Спосіб пластичного пресування більш розповсюджений, а напівсухого - більш прогресивний.

Пластичне пресування застосовують у виробництві цегли, порожнистих каменів, черепиці та багатьох інших крупногабаритних і повнотілих виробів складної форми.

Напівсухе пресування застосовують частіше всього для виробництва плоских виробів невеликої товщини, а також простих за формою і з рельєфним малюн­ком.

Для виробництва облицювальних плиток та санітар­но-технічних виробів (умивальників, унітазів, раковин, бачків і т д.) використовують шлікерний спосіб підготовки маси.

Важливою стадією процесу виробництва керамічних виробів є випал. При випалі видаляється остаточна волога і відбувається ряд фізико-хімічних реакцій (утворення скловидної фази, нових форм силікатів, перекристалізації і рекристалізації основних компонентів), в результаті яких маса переходить у каменоподібний стан. Вони супроводжуються ущільненням і усадкою виробу.

Випал проводять в кільцевих чи тунельних печах безперервної дії і рідше в камерних печах. Максимальна температура випалу для уникнення деформації виробу повинна бути нижче температури плавлення.

52.Опис санітарно-технічних керамічних виробів та їх технічних властивостей за допомогою піктограм та маркувань.

До цих виробів належать ванни, раковини, біде, пісуари та інше обладнання санітарно-технічних вузлів житлових і виробничих приміщень, виготовлене з фарфору й фаянсу. Сировиною є біловипалювані глини, каоліни, кварц і польовий шпат, узяті в різних співвідношеннях.

Умовне позначення виробів повинно складатися з перших одної чи двох літер назви виробу, позначення типу (1, 2, 3 або 4), числа, що вказує виконання змивного кільця унітаза або величину умивальника, літер: Д - для ди­тячих унітазів, С - для умивальників зі спин­кою, бС - для умивальників без спинки, п - для умивальників з переливом, ЗК^) -для умиваль­ників зі зрізаним кутом, вп - для бачків з верх­нім пуском, бп - для бачків з боковим пуском, ф - для фарфорових виробів, нф^) - для напів-фарфорових виробів, фс - для фаянсових виро­бів, та позначення цього стандарту.

53.Глазурування керамічних виробів. Наведіть приклади глазурі і процеси глазурування.

Глазур – це склоподібне покриття завтовшки 0,1…0,2 мм, яке наносять на поверхню керамічного виробу і закріплюють випалюванням. Крім підвищення декоративних властивостей, глазур знижує водопроникливість, підвищує міцність та атмосферостійкість керамічних виробів. Основні компоненти глазурі: кварц, польовий шпат, каолін, солі лужних та лужноземельних металів. Глазурі наносять методами занурення, поливання або пульверизацією на попередньо випалені вироби у вигляді водної суспензії. При випалюванні тверда речовина глазурі розплавляється у вигляді тонкої плівки.

Глазурі бувають білі й кольорові, прозорі й глухі (непрозорі), блискучі й матові, легкоплавкі й тугоплавкі.

За способами готування глазурі бувають сирі й фритовані. У сирих глазурях глазурний шлікер готують мокрим помелом і одночасним змішуванням нерозчинних у воді компонентів. Якщо до складу глазурі необхідно вводити розчинні у воді речовини, то глазур фритують, тобто вихідні компоненти глазурі попередньо сплавляють, а потім виконують тонкий помел отриманого скла для глазурного лікеру.

Для готування глазурей використовують природні матеріали - кварц, польовий шпат, глини, крейду, датоліт та інші або штучні - соду, поташ, борну кислоту, буру, оксид цинку, вуглекислий барій та ін., що мають у своєму складі оксиди різних елементів, які надають глазурям необхідні властивості.

Для готування сирих глазурей природні легкоплавкі матеріали (датоліт, доломіт, польовошпатовий концентрат, перліт, глину) подрібнюють і збагачують. Відповідно до рецептури ці матеріали змішують із добавками та барвниками й піддають мокрому помелу в кульових млинах до проходження без залишку через сито № 0063. Отриману сиру глазур наносять на вироби. При готуванні фритованої глазурі складові частини глазурі подрібнюють і перемішують, потім варять фриту в обертових печах періодичної або у ванних печах безперервної дії.

Отримана гранульована фрита разом із добавками подрібнюється з водою в кульовому млині тонкого помелу і у вигляді глазурного шлікера подається для глазурування виробів.