6.Ангобування керамічних виробів.

Виготовлені з однакової сірої глини керамічні вироби урізноманіт­нюють за кольором — покривають ангобом. Цей ангоб застосовують також для розпису виробів.

Ангоб — це кольорова сметаноподібна глиниста маса, яка наноситься на сирі вироби. Вироби повністю покривають ангобом для одержання бажаного кольору, для маскування неоднорідного за кольором матеріалу з глини і згладжування шорстких поверхонь.

Перед ангобуванням ретельно стежать, щоб на виробі не було пилу чи масних плям.

Спершу вироби ретельно висушують. Оскільки тонкі деталі скуль­

птурок (голови, роги і хвостики) сохнуть швидше, ніж тулуб, при сушінні їх

прикривають поліетиленовою плівкою чи вологою тканиною.

Підвищена вологість виробів спричинює їх розкисання. При цьому вироби

або повністю розвалюються, або відпадають їх окремі деталі. Ангобування

зовсім сухих виробів призводить до відлущування ангобів під час наступних

операцій — сушіння і випалювання.

Ангобувати можна такими способами: обливати виріб, занурювати його в ангоб, наносити ангоб щіточкою, спринцівкою, пульверизатором. Для одержання рівномірного шару ангобу швидко поливають вироби і струшують їх, аби зняти з поверхні залишки ангобу. Дуже рідкий ангоб лягає занадто тонким шаром і не дає бажаного кольору, вигоряє під час випалювання, а дуже густий призводить до нерівномірного покриття поверхні і може злущуватися.

Виготовляють ангоби з місцевих глин •- побілу, червіньки, глейку.

Побіл — це світло-сіра глина, яка залягає між шарами сірої гончарної глини на глибині 10—15 м. З побілу виготовляють білий ангоб.

Червінька — глина темно-червоного кольору, на перший погляд подібна до глею. Коли грудку червіньки взяти в руки, одразу відчувається що вона важча від іншої місцевої глини. Залягає вона близько до поверхні тонким шаром. Це дає змогу копати її вручну. Із червіньки виготовляють червоний ангоб. При змішуванні червоного ангобу з білим одержують жовтий. При домішуванні до червоного ангобу оксиду марганцю одержують чорну фарбу.

Щоб приготувати синій ангоб, до білого додають оксид кобальту. Для одержання зеленого кольору використовують оксиди хрому та міді.

Для приготування ангобу в домашніх умовах глину клали в посудину і замочували гарячою водою. Після того як вона добре розкисала, її кілька разів проціджували. Зберігаючи, стежили, щоб ангоби не пересихали.

На сучасному керамічному підприємстві ангоби, окрім червоного і чорного, виготовляють переважно з глини дружковки, Дружковка — глина сірого кольору. Після випалювання дає чистий білий колір. Для забарвлення використовують оксиди кобальту, хрому, марганцю.

Розмелюють ангоби в кульовому млині. Це металева діжка, яка для правильного розмелювання на третину заповнюється порцеляновими кулями або циліндрами. Зсередини діжка викладена порцеляновою плиткою, інакше при користуванні кульовий млин швидко вийде з ладу. Компоненти ангобу завантажуються в млин відповідно до рецепту, де разом із водою розмелюються упродовж 16 годин. Після розмелювання ангоби зберігають у спеціальному посуді з кришкою.

Перед використанням ангоб ретельно розмішують і проціджують крізь сито.