54

5 Безпека життєдіяльності

5.1 Безпека людини на морі

5.1.1 Короткий аналіз Міжнародних Конвенцій по охороні людського життя

на морі й охорони навколишнього середовища

У 1948 р. у Женеві Морською конференцією ООН була прийнята Конвенція про Міжурядову морську консультативну організацію (IMKO). Конвенція набрала сили в 1958 році, в 1982 р. змінено на IMO - Міжнародна морська організація.

За час існування його були прийняті і переглянуті декілька важливих міжнародних конвенцій - СОЛАС, МАРПОЛ, ПДМНВ, про вантажну марку, МППЗС.

СОЛАС-74 - Міжнародна конвенція по охороні людського життя на морі, була прийнята 1 листопада 1974 року, набрала сили 25 травня 1980 року.

Основна мета конвенції СОЛАС - визначення мінімальних стандартів по конструкції, устаткуванню й плаванню судів, що відповідають їхньої безпеці.

Конвенція складається з 11 глав:

1. основні положення;

2. конструкція – розділи на відсіки і остійність;

3. рятувальне обладнення;

4. радіозв’язок;

5. безпека мореплавання - повідомлення про небезпеку в метеорологічні та навігаційні станції, рятувальні сигнали;

6. перевезення вантажу;

7. перевезення небезпечного вантажу;

8. ядерні суда;

9. керування безпечною експлуатацією судна – була принята в 1994 році в Лондоні; передбачає впровадження й застосування Міжнародного Кодексу по керуванню безпечною експлуатацією судів і запобігання забруднення моря ( МККБ або ISM Code ).

10. безпека для швидкісних судів;

11. спеціальні заходи підвищеної безпеки.

У 1997 році була доповнена дванадцятий главою про "Міри безпеки для балкерів".

Конвенція МАРПОЛ 73/78 – правила запобігання забруднення нафтою та нафтопродуктами, а також небезпечними речовинами, які перевозяться судами, та речовинами, які утворюються в результаті їх експлуатації, принята 20 жовтня 1983 року.

Конвенція складається з шости додатків:

Додаток 1 - правила запобігання забруднення нафтою.

Дозволений скидання з суден нафтовмісних л’ялних вод після обробки в сепараторах :

1. судно знаходиться в русі;

2. вміст нафти в скиданні без розведення не перевищує 15 p.p.m.

3. знаходиться на відстані більше 50 морських миль від найближчого берега поза "особливого району"( Чорне, Червоне, Балтійське, Азовське море, зона Антарктики ).

4. загальна кількість скинутої з існуючих танкерів у море нафти не перевищує 1 / 15000 загальної кількості даного виду вантажу, частиною якого є залишок, а з нових танкерів – 1 / 30000.

Додаток 2 - правила запобігання забруднення шкідливими рідкими речовинами, перевезеними наливом.

Додаток 3 - правила запобігання забруднення, шкідливими речовинами, що перевозяться морем в упаковці, контейнерах, цистернах.

Додаток 4 - правила запобігання забруднення стічні води із судів.

Дозволений скидання стічних вод після обробки в біологічних установках:

1. за межами 12 миль від найближчого берега;

2. при швидкості судна не менше 4-х вузлів.

Скидання господарсько - побутових вод, крім вод з пральні дозволений скрізь, крім внутрішніх річкових вод та "району водокористування ".

Додаток 5 - правила запобігання забруднення сміттям із судів.

Методи видалення сміття:

1. здавання в портах, спалювання;

2. скидання в море в дозволених районах.

Додаток 6 – правила запобігання забруднення атмосфери з судів.

Йдеться розгляд 7 - ого додатка: правила запобігання забруднення мікроорганізмами з баластних вод.

Конвенція № 147 1976 року Міжнародної організації праці ( МОП ) вимагає виконання мінімальних стандартів щодо умов життя і роботи на борті судна.

Відповідно до Конвенції про відкрите море, 1958 р. кожна держава зобов'язується видавати правила для попередження забруднення морської води нафтою з кораблів або з трубопроводів. Держави зобов'язалися вживати заходів для попередження забруднення моря від занурення радіоактивних відходів.

Міжнародна Конвенція про вантажну марку 1966 встановлює, що судно не може вийти в міжнародний рейс, якщо на нього не нанесена вантажна марка і не видано Міжнародне Свідоцтво про вантажну марку. Конвенція поширюється на судна, що здійснює міжнародні рейси, за винятком військових кораблів, риболовних суден, прогулянкових яхт та суден довжиною менше 25 м. Вантажна марка визначає мінімальну висоту надводного борту і відповідний їй запас плавучості, яку судно повинне мати у відповідних зонах ( у Північній Атлантиці , в тропіках ) і в залежності від сезону ( взимку, влітку ). Міжнародне свідоцтво про вантажну марку видається Адміністрацією або за її дорученням на строк не більше п'яти років.

Конвенція про міжнародні правила попередження зіткнень суден в морі 1972 року МППЗС-72 займає одне з головних місць в системі правових актів міжнародної регламентації безпеки судноплавства. МППЗС-72 поширюється на судна всіх призначень, плаваючі у відкритих морях і сполучених з ними водах.