26. Характеристика зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на ор­ганізаційно-функціональну структуру зед підприємства

Організаційна структура управління ЗЕД як складова частина внутріфірмового управління визначається, насамперед, загальною стратегією підприємства, а також стратегією ЗЕД як її складової. Загальноприйнято вважати стратегію засобом виживання фірми шляхом адаптування до середовища, а структуру - конструкцією, що її підтримує. Ланки ланцюга "середовище - стратегія - структура" взаємопов'язані і взаємозумовлені. Якщо вони не відповідають одне одному, то під загрозу ставиться саме існування фірми.

Організаційна структура управління ЗЕД визначається тією метою і завданнями, які вона покликана вирішувати. ЇЇ мета - максималізація прибутку на довготривалий період за рахунок ефективної участі в міжнародному підприємництві. Організаційна структура управління ЗЕД, як і внутріфірмового управління, повинна постійно розвиватися і вдосконалюватися, пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі і сфері управління. Її форми і методи не можуть залишатися незмінними.

Організаційно-функціональна структура зовнішньоеко­номічної діяльності підприємства залежить від багатьох факторів:

• масштаби ЗЕД. При невеликому масштабі зовнішньое­кономічних операцій і малій номенклатурі можна не створювати спеціальні структурні підрозділи. У рамках діючої організаційної структури підприємства ство­рюється тимчасова група управління проектом виходу на зовнішні ринки. Це зручний та легкий метод ор­ганізаційної перебудови, який дає керівництву мож­ливість контролювати міжнародну діяльність. При ви­ході на ринок з іншою продукцією створюється інша група. При великих масштабах ЗЕД підприємство може перетворюватися на міжнародне зі своїми відділення­ми, представництвами в інших країнах;

• витрати, які пов'язані з виробництвом за кордоном або з продажем продукції на зовнішніх ринках. При малому обсязі виробництва дешевше використовувати послуги сторонньої фірми, що займається міжнародним бізне­сом. При зростанні обсягів міжнародних операцій менш дорогим варіантом стає ведення ЗЕД самостійно;

• складність продукції. Чим складніша технологія виго­товлення продукції, тим імовірніше, що компанія ство­рить своє підприємство в іншій країні;

• досвід. На початкових етапах виходу на міжнародні ринки підприємства ще не мають у своєму розпоряд­женні необхідних коштів для здійснення ЗЕД за кордо­ном. Тому вони свої ресурси зосереджують насамперед у країні базування і вибирають такі операційні форми, що пов'язані з виконанням міжнародних операцій зовнішніми організаціями. Із розширенням закордон­ної діяльності підприємство обслуговує міжнародні операції вже власними силами. Починає зростати част­ка ресурсів, які розміщуються в іншій країні. Важливу роль відіграє наявність висококваліфікованих спеціалістів, добре знання природно-географіЧних, еко­номічних, політичних, національних особливостей за­кордонних ринків;

• контроль над гнучкістю бізнесу, прибутками і повод­женням у конкурентному середовищі;

• економічна свобода, яка включає пряме заміщення ок­ремих форм діяльності, визначення ставок податків, розміри коштів, що репатріюються, вимоги дотримання умов антимонопольного законодавства, висунення умов, за яких актив, що є приватною власністю, потрап­ляє в суспільний сектор і стає доступним для інших;

• конкуренція, вплив якої за кордоном можна зменшити, якщо підприємство має дефіцитні, важковідтворювані ресурси, вибере стратегію прискореного розширення закордонних операцій шляхом укладення відповідних угод з іншими фірмами або буде укладати угоди про співробітництво щодо діяльності на конкретних ринках з метою перешкоджання виходу нових конкурентів на ринок;

• присутність у країні. Якщо спеціалізація діючої закор­донної фірми відповідає тому виду продукції (послуг), що передається за кордон, то нове виробництво буде ос­воюватися власними силами, а якщо не відповідає, то продукцію легше випускати за допомогою досвідченої сторонньої фірми;

• ризики. У міжнародному підприємництві політичні та економічні зміни найбільше впливають на зниження активів підприємства та одержування прибутків. Засо­бами зменшення ступеня ризиків є: мінімізація їх за кордоном, укладення угод, заснованих на поділі активів з іншими фірмами, розміщення зовнішньоекономічних операцій у декількох країнах.