Росія в середині – другій половині 17 століття.

Михайло Романов правил до 1645 р., умираючі він передав російський престол в спадщину своєму сину – Олексію Михайловичу (1645-1676 рр.). Його правління традиційно характеризується з позитивної сторони, хоча у цей час було багато народних повстань, а 17 ст. взагалі отримало назву „бунтівного.”

Соціально-економічний розвиток характеризувався початком „нового періоду” у російський історії, головними проявами якого були формування всеросійського внутрішнього ринку, розвиток спеціалізацій окремих територій та ріст торгового обороту, поява мануфактур. Частина істориків вважає, що з цього часу починається генезис капіталізму в Росії, який мав дуже серйозні відміни та особливості у порівнянні із європейськими країнами.

У 1649 р. на Земському соборі прийнято Соборне Уложення – кодекс російського феодального права. Для його розробки була складена спеціальна комісія на чолі із боярином М.І. Одоєвським. Значну роль відіграли чолобитні служилих та торгових людей. Соборне Уложення було розділено на глави (25) та статті (967), видано тиражем 1200 примірників. В Уложенні закріплена соціальна структура суспільства, регламентовані права та обов’язки усіх прошарків, остаточно оформлено кріпацтво, введений новий порядок суду та карного права, регламентуються порядок несення воєнної служби, виїзд до інших держав, митна політика тощо.

Політичний розвиток Росії середини – другій половини 17 століття Характеризується еволюцією державного строю від станово-представницької монархії до абсолютизму. Зменшується роль Земських соборів, які при перших Романових в основному вирішували питання війни та миру. Останній Земський Собор повного скликання пройшов у 1653 р. й прийняв рішення о приєднанні України к Росії. У 1660-1680 рр. – угасання земської діяльності, збиралися боярські комісії з різних питань, які зараховувалися Земськими Соборами. Закінчення діяльності Земських Соборів фактично означало початок переходу до абсолютизму.

У системі органів державної влади та управління значну роль грала Боярська дума, однак, із середини 17 ст. її вплив падає, формується Ближня дума із довірених осіб царя. Високого розвитку досягає приказна система (див. таблицю). Прикази мали надзоряні функції за діяльністю вищих державних установ та осіб.

Основою адміністративно-територіального розподілу був повіт. Система місцевого управління була побудована не на принципах обраних органів, на влади воєвод та земських і губних старост, діяльність яких контролювалася із центру. Система управління будувалася за становим принципом. Станової розподіл у 17 ст. був досить складним і передавався у спадщину.