Чини-звання в Російській централізованій державі

Передісторією традиційного російського титулування була практика пожалувань звань, спочатку пов’язаних з виконанням конкретних обов’язків. Початок цієї традиції можна знайти в ранньофеодальної Русі. У Київській Русі починає еволюціонувати титул князь. Крім великого, з’являються удільні князі, що відрізняються ступенем суверенітету. У 14 ст. з’являються чини-звання, з яких у 17 ст. утворилися назви придворних чинів-посад допетровського періоду (сокольничий, чашничий, окольничий тощо).

Скарбник – у нього зберігалася наявна грошова скарбниця, усякий золотий і срібний посуд, державні листи. Він мав право засідати у Думі разом з боярами.

Конюший – придворний чин у російській державі 15-17 ст. Веде своє походження від князівського тіуна – конюшого 11-12 ст. З кінця 15 ст. конюші очолювали Таємний приказ. У 16 ст. конюший активно брав участь у дипломатичній і військовій діяльності. Останнім конюшим був Борис Годунов.

Кравчий – придворний чин, згадується з 1514 р. Спостерігав за усім, що до государева столу відносилося, також відповідав за охорону життя государя. Під час парадних обідів стояв у столу государя. Чин був прирівняний до окольничого, під час відсутності дворецького його обов'язки виконував кравчий.

Окольничий – придворний чин і посада в Російській державі 13-початку 18 ст. Первісними функціями окольничих було, організація подорожей князя й участь у прийомі і переговорах з іноземними послами. Уперше згадується в 1284 р. У 14-15 ст. окольничий входив до складу думи великих князів, був другим за значенням (після боярина) думним чином. Окольничі призначалися керівниками приказів, полковими воєводами, брали участь в організації придворних церемоній. У 17 ст. поряд зі званням ближнього боярина з’являється звання ближнього (кімнатного) окольничого.

Печатник – найдавніший чин великокнязівського двору, був хоронителем государевої печатки, завжди супроводжував государя. З 17 ст. на посаді печатника були винятково дяки, а із середини 17 ст. ця посада зливається з посадою думного дяка, який очолював посольський і печатний прикази.

Подячий – нижчий чин приказової адміністрації 16-початку 18 ст. Під керівництвом дяків подячі виконували основну діловодну роботу в центральних і місцевих установах державної влади.

Постільнічий – у Росії 15-17 ст. посадова особа Государева двору. Відав государевою постіллю, постільною скарбницею, майстерною палатою, керуванням слобод, що виготовляли полотна і полотнини на государевий побут. Зберігав печатку «для швидких таємних державних справ», часто відав особистою канцелярією государя. Постельнічі входили до числа наближених радників государя і впливали на його діяльність.

Стольник – палацевий, потім придворний чин. Відомий з 1228 р. Обов’язки стольника були дуже різноманітні, у придворному побуті займав II місце. Стольників призначали на воєводські, посольські, приказові та інші посади. У 17 ст. особливо наближені до царя були ближні (кімнатні) стольники.

Стряпчий – у централізованій державі це був царський чиновник при Хлібному та Таємному дворах. Другий за значенням чин придворної ієрархії. Посада була ліквідована Петром І, відновлена судовою реформою 1775 р. у іншому значенні. Стряпчим став називатися помічник прокурора по кримінальних справах.

Чини-звання поділялися на думні, приказові і придворні. Деякі автори в окрему групу виділяють чини московських дворян, інші відносять їх до розряду придворних, тому що придворні посади розподілялися серед бояр і дворян московського списку. Два вищих чини – боярина й окольничого – у 17 ст. здобувають винятково характер почесних звань, що дають право на заміну вищих чинів. Третім чином-званням був чин думного дворянина – спочатку посада члена Боярської Думи. Це думні чини-звання.

Крім них існувала ієрархія приказових і придворних чинів-звань, що теж утворилися від найменувань посад. Від них варто відрізняти придворні чині, що залишилися посадами: кравчого, постільнічого, скарбника, конюшого тощо. Два ряди чинів-звань приказової і придворної служби замикалися нагорі тими самими почесними думними званнями. Чини стольників і стряпчих давалися обраним московським дворянам, які потім могли стати окольничими та боярами. Городові діти боярські цих чинів досягали рідко, а для більшості дяків вищим чином, що вони могли досягти, був чин думного дяка. В часи Івана Грозного з'являється жалуваний недворянський титул іменитої людини. Він був даний одному зі Строганових, що лікував царського улюбленця Бориса Годунова. При Олексії Михайловичі титул прийняв весь рід Строганових. Цей титул ставив його носія вище гостя, але не вводив у стан дворян.

Ієрархія чинів-звань у Російській централізованій державі

Думні	Придворні	Приказові	Московських дворян
Бояри	Стольники	Думні дяки Думні дворяни	Бояри. Окольничі.
Окольничі	Стряпчі(спальники)	Дяки	Стольники. Стряпчі. Московські дворяни.
Думні дво- ряни, неім’я- ниті люди	Жильці не ім’яниті люди	Піддячі	Жильці. Виборні дворяни з міст. Двірські діти боярські. Міські діти боярські.