Етнотериторіальне розширення Росії у іі половині 16 ст.

За часів Івана Грозного (1533-84 рр.) територія Росії суттєво розширилася за рахунок приєднання земель Казанського й Астраханського ханств, що утворилися після розпаду Золотої Орди. Вони тримали у своїх руках Волзький торгівельний шлях, родючі землі і численні народи Поволжя (марійців, мордву, чувашів). Підкорити ці землі мирним шляхом, посадивши там своїх ставлеників, Росії не удалося. У 1552 р. 150-тисячне військо Івана Грозного осадило Казань. У ході боротьби був узятий у полон хан цих земель Ядигір-Магмет. Землі підкорялися до Москви. Через чотири роки, у 1556 році, у результаті вдалого військового походу було ліквідовано Астраханське ханство, його землі також увійшли до складу Російської держави. У 1557 році Чувашія, велика частина Башкирії, Ногайська Орда добровільно ввійшли до складу Росії. Таким чином, нові родючі землі і Волзький торгівельний шлях увійшли до складу Росії, що створило передумови для поширення зв’язків з народами Північного Кавказу, Середньої Азії і для просування в Сибір. У 1581 р. загін козаків під командуванням Єрмака проникнув на територію Сибірського ханства, у 1582 р. розбив військо хана Кучума і взяв його столицю. У 16 ст. також почалося освоєння земель Дикого поля – історичної області, розташованої в степовій смузі між Доном, верхів’ями Оки і лівими притоками рік Десна і Дніпро.

Місництво.

Місництво – система феодальної ієрархії в Російській державі 15-16 ст., що регулювала службові відносини між членами служивих родин на військовій і адміністративній службі, при дворі. Більш коротке визначення, що передає суть цього поняття, може бути сформульоване так: місництво – це службова відповідність родів. Вивчаючи служивий стан, історики визначили, що місце в ієрархії залежало від «отечества» чи отечеської честі, що складалася з двох елементів: походження і службової кар’єри самої людини та її предків. При цьому можна помітити, що місце на місницьких сходах визначалося не абстрактною знатністю, а службою предків великим князям. Той, хто „від’їхав” від князя, утрачав честь і родовитість, тому бояри і слуги вільні служили, як правило, спадково, передаючи в спадщину статус роду, його місце в ієрархії.

Характерною рисою було те, що місництво, як соціально-політична традиція, визначало не конкретну посаду, а взаємні відносини служивих людей. Його соціальне значення полягало в тому, що придбаний статус передавався в спадщину. Місництво, як система службових відносин, було засноване на тому, що взаємне співвідношення родів з покоління в покоління повинне було залишатися в тому самому положенні. Як правило, воно ґрунтувалося не на правовій нормі, а на випадку, який набував значення норми. У 15–16 ст. місництво стосувалося вузького кола вищої аристократії, у 17 ст. воно охоплює більш широкі шари феодалів, перетворюючи місницькі суперечки в нерозв’язні конфлікти. Однак, місницький розпорядок мав і позитивні сторони. З одного боку, він обмежував князівське свавілля при призначенні на важливі державні посади, з іншого боку - дисциплінував дружинників, бояр, тому, що за провину одного відповідав весь рід (той, хто надійшов на службу, давав клятву за себе і за своїх дітей). Місництво було ліквідовано рішенням Земського собору 12 січня1682 р. Цей важливий політичний акт був прийнятий за пропозицією князя Василя Голіцина, якого підтримав патріарх Іоаким. Була використана вже відома формула «службі бути без місць». Місництво, як своєрідна система станових відносин, супроводжувалося появою чинів та звань, котрі були формою соціального етикету в Російської централізованої державі.

Класифікація служивих чинів

Ч ИНИ СЛУЖИВІ

П О ОТЕЧЕСТВУ ПО ПРИБОРУ

ДУМНІ ВЛАСНЕ СЛУЖИВІ

ЧИНИ МОСКОВСЬКІ ЧИНИ ГОРОДОВІ

Службу “по отечеству” несли бояри і дворяни. У Російській державі діяла формула: думна служба – “по отечеству”, ратна – “по землі”, земельний наділ – “по службі”, чини – “по отечеству” і “по службі”. Подарувати можна було землю чи чин-звання. “Отечество” одержували в спадщину, це поняття відбивало соціальний статус і мало вирішальне значення при місницьких рахунках.