16. Архітектура клієнт-сервер

В архітектурі клієнт-сервер програмний додаток моделюються як набір сервісів, що надаються серверами, та безліч клієнтів, які використовують ці сервіси. Архітектура системи клієнт-сервер повинна відображати логічну структуру розроблюваного програмного додатку. Найпростішою архітектурою клієнт-сервер є дворівнева, в якій додаток складаються із сервера та групи клієнтів. Існує два види такої архітектури:

1. Модель тонкого клієнта. Вся робота додатку та управління даними виконуються на сервері.

2. Модель товстого клієнта. Сервер тільки керує даними. На клієнтській машині реалізована робота додатку та взаємодія з користувачем системи.

16. Архітектура розподілених об’єктів. Багатопроцесорна архітектура

В архітектурі розподілених об’єктів основними компонентами системи є об’єкти, які надають набір сервісів через свої інтерфейси. Інші об’єкти визивають ці сервіси, не роблячи відмінностей між клієнтом та сервером. Об’єкти можуть знаходитись на різних комп’ютерах в мережі та взаємодіяти за допомогою проміжного ПЗ. Переваги:

• Розробники системи можуть не поспішати з прийняттям рішень відносно того, де і як будуть надаватися сервіси;

• Системна архітектура досить відкрита, що дозволяє додавати в систему нові ресурси;

• Гнучкість та масштабність системи;

• Існує можливість динамічно переконфігурувати систему за допомогою об’єктів, які мігрують в мережі по запитам. Головним недоліком архітектури розподілених об’єктів є те, що їх важче проектувати ніж системи клієнт-сервер. Багатопроцесорна архітектура складається з багатьох різних процесів, які можуть виконуватись на різних процесорах. Вона часто використовується в великих системах реального часу. Використання кількох процесорів підвищує продуктивність системи та її здатність до відновлення. Розподілення процесів між процесорами може змінюватись або ж знаходитись під управлінням диспетчера процесів.

16. Об’єктно-орієнтоване проектування: об’єкти і класи об’єктів

ООП представляє собою стратегію, в рамках якої розробники системи замість операцій та функцій мислять в поняттях об’єкти. Програмна система складається із взаємодіючих об’єктів, які мають власний локальний стан і можуть виконувати деякий набір операцій, який визначаються станом об’єкта. Об’єкт – це щось, здатне перебувати в різних станах та має певну кількість операцій. Стан визначається як набір атрибутів об’єкта. Операції, зв’язані з об’єктом, надають сервіси другим об’єктам для виконання певних обчислень. Об’єкти створюються з визначенням класу об’єктів, який служить шаблоном для створення об’єктів. В нього включені оголошення всіх атрибутів та операцій, зв’язаних з об’єктом даного класу.

16. Принципи і етапи процесу об’єктно-орієнтованого проектування

Етапи:

1. Визначення робочого оточення системи та розробка моделей її використовування.

2. Проектування архітектури системи.

3. Визначення основних об’єктів системи.

4. Розробка моделей архітектури системи.

5. Визначення інтерфейсів об’єкта.