1 Поняття і методи програмної інженерії, моделі процесу створення програмного забезпечення

Програмна інженерія — це область комп'ютерної науки і технології, яка займається побудовою програмних систем, настільки великих і складних, що для цього потрібний участь злагоджених команд розробників різних спеціальностей і кваліфікацій. 

Масове створення складних програмних засобів промисловими методами і великими колективами фахівців викликало необхідність їх чіткої організації, планування робіт по необхідних ресурсах, етапах і термінах реалізації.

Існує 4 основних процеси при розробці ПЗ: розробка вимог; створення ПЗ; атестація ПЗ; модернізація, супровід, вдосконалення.

Моделі розробки: каскадна; еволюційна; збірка з раніше готових компонентів; тощо.

2 Системотехніка обчислювальних систем: інтеграційні властивості систем, система та її оточення

Система має певні властивості, які називаються ітераційними. Наприклад, сумарний розмір системи; безвідмовність системи, зручність експлуатації системи. Системотехніка – це інженерна дисципліна, яка вивчає технологію створення систем. Вона надає рівну увагу технічним, програмним, інформаційним та іншим видам забезпечення системи. Система – взаємопов’язані елементи, що взаємодіють між собою і діють, як одне ціле. Оточенням системи є будь-які елементи, що матимуть вплив на саму систему або вона впливатиме на них.

Основні принципи системного підходу

• Цілісність,

• Ієрархічність побудови

• Структуризація

• Множинність, яка дозволяє використовувати множину кібернетичних, економічних і математичних моделей для опису окремих елементів і системи в цілому.

3 Системотехніка обчислювальних систем: моделювання систем, процес створення систем

Процес створення включає такі етапи: 1. Визначення вимог до майбутньої системи. 2. Проектування системи: 2.1 розбиття вимог на групи. 2.2. Визначення підсистем. 2.3. Розподіл вимог по підсистемах. 2.4. Визначення функціональних характеристик підсистеми. 2.5. Визначення інтерфейсів підсистеми. 3. Розробка підсистеми. 4. Збірка систем. 5. Інсталяція системи. 6. Введення системи в експлуатацію. 7. Модернізація системи. 8. Виведення системи з експлуатації. 9. модернізація і оптимізація.

4 Ітераційні моделі розробки програмного забезпечення

Модель IID передбачає розбиття життєвого циклу проекту на послідовність ітерацій, кожна з яких нагадує «міні-проект», включаючи всі процеси розробки в застосуванні до створення менших фрагментів функціональності, в порівнянні з проектом в цілому. Мета кожної ітерації - отримання працюючої версії програмної системи, що включає функціональність, що з’ясована інтегрованим змістом усіх попередніх і поточної ітерації. Результат фінальної ітерації містить всю необхідну функціональність продукту. Таким чином, із завершенням кожної ітерації продукт отримує прирощення - інкремент - до його можливостей, які, отже, розвиваються еволюційно. Ітеративність, інкрементальність і еволюційність в даному випадку є виразом одного й того ж сенсу різними словами зі злегка різних точок зору