1.Архівознавство як галузь наукових знань

Архівознавство – це комплексна система знань, що вивчає історію, теорію і практику архівної справи, її правові та економічні засади.

Предметом архівознавства як наукової системи є тенденції та закономірності теорії архівної справи, наукової засади експертизи цінності документів національного архівного фонду архівного описування, створення довідкового апарату, зберігання та використання відомостей, що містяться в документах.

Об’ект – національно архівний фонд та система архівних установ.

Архівознавство тісно співпрацює з такими науками як правознавством, хімією, історією, фізикою, біологією, документознавстом та іншими науками.

Архівознавство виникло з потреби досліджувати історію розвитку архівної справи, узагальнити практичний досвід роботи державних архівів, виробити наукові методи зберігання, обліку і всебічного використання архівних документальних матеріалів. Архівознавство розробляє питання наукового упорядкування архівних документів: визначення їх фондової належності, принципів систематизації, описування і складання науково-довідкового апарату, що розкриває зміст і склад документальних матеріалів архівних фондів. Архівознавство науково обґрунтовує експертизу архівних документів, щоб на постійне зберігання в архівах залишити тільки матеріали, які мають наукове, політичне і практичне значення.

Як наукова дисципліна архівознавство сформувалося в середині XIX століття і пов’язане з діяльністю археографічних комісій, заснуванням Центру архіву давніх актів у Києві (1852), історичного архіву у Харкові (1880) та історичного, архівно-бібліотечного відділу Генерального секретаріату в справах освіти (1919). У радянські часи питаннями архівознавства займалися центральні та місцеві архівні установи, які з 1937 по 1960 підпорядковувалися НКВС—МВС, а також кафедра архівознавства Київського унівреситету (з 1944). Наукові дослідження висвітлювалися на сторінках фахових періодичних видань та наукових збірок. Наступним етапом у розвитку архівознавства стало відновлення державності України, демократизація архівної справи, ухвалення закону України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» (1993), заснування фахових НДІ.

2. Система архівних установ України

Архівна система – це сукупність основоположних принципів організації архівної справи, способів її ведення, що забезпечує цілісність і координованість архівних установ за характером та принципом розділяються на:

• Централізовані – де управління систематизоване здійснюється державним органом

• Децентралізовані

З поняттям архівна система України тісно пов’язані поняття системи архівних установ. Під якими розуміється побудовану сукупність архівних установ та мережу архівних установ, які розташовані на певній території.

Систему архівних установ України складає сукупність архівів та архівних підрозділів, що забезпечують формування національного архівного фонду, його зберігання та ви користування відомостей, що містяться в архівних документах.

Архівні установи можуть бути засновані:

• Органами влади;

• Органами місцевого самоврядування;

• Юридичними та фізичними особами незалежно від форми власності.

Систему архівних установ України складають такі групи:

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері архівної справи та діловодства;

• науково-дослідні установи;

• центральні державні архіви України;

• галузеві державні архіви;

• місцеві державні архівні установи;

• державний архів АРК (Автономної Республіки Крим);

• інші місцеві архівні установи;

• архівні підрозділи державних наукових установ, музеїв, бібліотек;

• архівні підрозділи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних установ і організацій;

• архівні підрозділи об’єднань громадян, релігійні організації, а також підприємств, установ та організаційні заснованих на приватній власності;

• підприємства та організації у сфері архівної справи та діловодства.

Спеціально уповноваженням центральним органом виконавчої влади у сфері архівних справ та діловодства де державний комітет управління архівною справою, контролю та нормативно-методичного забезпечення ведення діловодства. Безпосередньо підпорядковані Державним Комітетом Архіву архівної установи складаються архівну систему України, до якої входять Центральні державні архіви України, інші центральні державні архівні установи та місцеві державні архівні установи. За складом документів ці архіви поділяються на загальні і спеціальні.

Загальні державні архіви зберігають документи незалежно від часу їх створення, виду матеріальної основи документу та способу та техніки закріплення інформації. Спеціальні державні архіви зберігають документи, що обмежуються конкретним часом, тематикою, галузевою належністю, видами матеріальної основи документа, способів і технікою закріплення інформації.

Найважливіші документи національного архівного фонду присвячені Новітній Історії України в 1917р. Зосередженні в центральному державному архіві вищих органів влади України (1945р.). Винятково цінні та унікальні документи збережені в сховищах центральних державних архівів у Києві та Львові. У Львівському центральному архіві зберігається більше ніж 800 фондів, заснованих в 1939р. І найдавніші датуються 1233 роком; тут є найстаріша книга Львова 1322р.

Скарбницею документів та пам’яток Новітньої політичної історії України є центральний державний архів громадських об’єднань України, створюються в 1991р. на базі партійного архіву який розміщений в Києві по вул.. Кутузова, 8. Тут зберігаються лекції Комуністичної партії, різних громадських організацій, окремий фонд складає фонд Комсомолу України. служба безпеки. Тут є колекція партизанського руху на Україні.

Виразну специфіку має "Центральний державний архів музей літератур і мистецтв України", він заснований в 1986р. для збирання і зберігання документів історії української культури, літератури і мистецтва. У цьому архіві музеї спеціально оформленні фонди особисті; є фонд Тичини, Фонд Сосюри, Малишка... Цей архів має близько 200 тис. збережених документів, 3 тис. музейних експонатів. В 1989р. у Харкові створено Центральний державний науково-технічний архів України. В 1994р. важливою ланкою систем установ архівної справи є створений український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства.

До системи Державного комітету архіву належать місцеві державні архівні установи, державний архів Автономної Республіки Крим АРК, Державні архіви областей, м. Києва і Севастополя.

Ще одну групу складає відділок районно-державних адміністрації, які підзвітні і підпорядковуються головам районних державних адміністрацій.

Державне зберігання документів національного архівного фонду здійснюють архівні установу, що не входять в систему державного комітету архіву, це – галузеві державні архіви, архівні підрозділи державних наукових установ, музеїв та бібліотек.