10.Макрокономічні ефекти міжнародної міграції для країн донорів

Країна-донор - держава, що надає допомогу іншим країнам. Основними країнами донорами у світі вважаються: США та ЄС.

Є три групи наслідків міжнародної міграції:

-Стандартні ефекти на ринку праці,

-Державні фінанси,

-Позаринкові.

Наявність економічних та психологічних витрат імміграції протидіяла б вирівнюванню заробітної плати в обох країнах, і розрив у них зберігався навіть при повній юридичній свободі переміщення.

Розглянемо наслідки міжнародної міграції робочої сили, які пов'язані з державними фінансами. Рівнодіюча податкових та видаткових складових державних фінансів, пов'язаних з міграційними процесами, не однакова для країн еміграції та імміграції. Вважається, що в країнах еміграції втрати через неотримання можливих податкових надходжень від емігрантів перевищують виграш, що отримується у результаті скорочення державних послуг та благ у зв'язку з виїздом емігрантів. За кордон виїздять, як правило, особи працездатного віку, що отримали освіту за більшою або меншою участю державного фінансування, і країна еміграції втрачає потенційні податки з їхніх доходів.

Міграційний капітал є вагомою часткою міжнародного капіталу і є додатковим джерелом фінансування для країни-реципієнта . Тому вплив міграційного капіталу на економіку країн, що розвиваються, важко переоцінити. Через збільшення міграції зростає й обсяг грошових потоків, що переказуються мігрантами. У 2008 р., згідно з оцінкою Світового банку, обсяг грошових переказів по всьому світу становив приблизно 305 млрд дол. США.

Третя група наслідків - позаринкові - можуть мати як форму втрат, так і форму виграшу. Виграш пов'язується, перш за все, з отриманням додаткових знань. Мається на увазі, що тільки частина економічного виграшу від цих знань належить мігрантам та їх роботодавцям, а інша - всім громадянам країни.

11.Міжнародна економічна інтеграція: сутність, рушійні сили

Економічна інтеграція – взаємодія суспільства та взаємопристосування національних господарств різних країн, яка веде до їх поступового економічному злиттю. На міждержавному інтеграція відбувається шляхом формування регіональних економічних об'єднань держав й узгодження їхньої внутрішньої і до зовнішньої економічної політики. Взаємодія і взаємопристосування національних господарств проявляється, передусім, в поступове створенні «спільного ринку» – в лібералізації умов товарообміну і переміщення виробничих ресурсів (капіталу, праці, інформації) між країнами.

Нині, міжнародної торгівлі стала дедалі більше доповнюватися різними формами міжнародного руху факторів виробництва (капіталу, робочої сили й технології), у результаті якого зарубіжних країн стали переміщатися не тільки готовий товар, а й чинники його виробництва. Прибуток, ув'язнена цінується товару, стала створюватися не тільки у межах національних кордонів, але й кордоном. Закономірним результатом розвитку міжнародної торгівлі товарами і послугами і журналіста міжнародного руху факторів виробництва стала економічна інтеграція.

Передумови міжнародної економічної інтеграції складаються з:

• Близькість рівнів економічного розвитку та ступеня ринкової зрілості що інтегруються країн.

• Географічної близькості що інтегруються країн, його присутність серед вона найчастіше спільного кордону і історично сформованих економічних зв'язків.

• Общности економічних пріоритетів і інших проблем, завдань, які країнами у сфері розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва України з т.д.

• Демонстраційний ефект.

• «Ефект доміно».